- •Культурологія як наука про культуру
- •Суть і сутність культури
- •Функції культури
- •Походження мистецтва
- •Функції мистецтва
- •Види мистецтва
- •Мігруючий сюжет та його особливості
- •Первісна епоха та її місце в історії людства
- •Первіснообщинна культура.
- •Традиційна культура. Найдавніші релігійні вірування
- •Шумеро-Вавилонська культура
- •Релігія Месопотамії
- •Література. „Епос про Гільгамеша”
- •Мистецтво Месопотамії
- •Наукові знання
- •Фінікійська культура
- •Культура Стародавнього Єгипту
- •Періодизація єгипетської культури
- •Релігія і міфологія
- •Письмо, книги та література Єгипту
- •Архітектура та образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту
- •Наукові знання
- •Культура Стародавнього Китаю
- •Періодизація культури Стародавнього Китаю
- •Релігія та філософія
- •Мистецтво Стародавнього Китаю. Архітектура. Триєдність мистецтва: каліграфія, поезія, живопис Культура періоду Шан-Інь
- •Культура періоду Джоу
- •Культура періоду Цінь і Хань
- •Культура періоду Північна Вей
- •Культура періоду Тан і Сун
- •Культура періоду Мін і Цин
- •Наука Стародавнього Китаю
- •Культура Стародавньої Індії
- •Періодизація культури Стародавньої Індії
- •Релігія Стародавньої Індії
- •Мистецтво Стародавньої Індії. Архітектура, живопис Культура Хараппа і Мохенджо-Даро
- •Культура аріїв
- •Культура імперії Маур’їв
- •Культура Кушанської імперії
- •Культура імперії Гуптів
- •Культура Індії vі – х ст.
- •Культура періоду раннього ісламу
- •Культура імперії Великих Моголів
- •Наука Стародавньої Індії
- •Культура Стародавньої Греції
- •Історико-культурний феномен античності
- •Етапи розвитку давньогрецької культури
- •Релігія і міфологія
- •Культура доісторичної Греції та класичної Еллади. Архітектура, образотворче мистецтво, пластика
- •Докласична культура, або гомерівська, або архаїка
- •Класичний період
- •Епоха еллінізму
- •Виникнення театру. Драматургія. Комедія і трагедія
- •Наука в Стародавній Греції
- •Культура Стародавнього Риму
- •Етапи розвитку давньоримської культури
- •Релігія і міфологія
- •Мистецтво Стародавнього Риму Мистецтво Республіки
- •Мистецтво Імперії
- •Вплив християнства на подальший розвиток культури
- •Культура Візантії
- •Історичний нарис
- •Візантійський тип культури (церква, система освіти, наука)
- •Візантійське мистецтво, його специфіка
- •Візантійська архітектура та образотворче мистецтво
- •Іконопис Візантії. Рух іконоборців
- •Значення впливу візантійської культури на культури слов’янських народів
- •Культура європейського Середньовіччя
- •Поняття „середні віки”. Історичний нарис
- •Християнство і культурний процес
- •Середньовічна культура Західної Європи
- •Розвиток освіти. Середньовічні університети. Розвиток наук
- •Романська література. Середньовічний епос: рицарська література, поезія вагантів
- •Середньовічне західноєвропейське мистецтво Романський стиль та готика, їх особливості
- •Поняття Відродження. Історичний нарис
- •Особливості культури епохи Відродження
- •Народження гуманізму
- •Реформація
- •Утопічний соціалізм Томаса Мора, Томмазо Кампанелли, їх вплив на розвиток літератури
- •Наукові відкриття епохи Відродження
- •Ренесансне мистецтво
- •Поняття Просвітництва. Історичний нарис
- •Релігія і церква
- •Наукові відкриття епохи Просвітництва
- •Художнє мистецтво хvіі ст.
- •Мистецтво Італії
- •Мистецтво Фландрії хvіі ст.
- •Мистецтво Голландії хvіі ст.
- •Мистецтво Франції
- •Художнє мистецтво хvііі ст.
- •Мистецтво Франції
- •Мистецтво Італії
- •Історичний нарис
- •Релігія і церква
- •Наукові та технічні відкриття хіх ст.
- •Мистецтво першої половини хіх ст.
- •Мистецтво другої половини хіх ст.
- •Історичний нарис
- •Релігія і церква
- •Наука і техніка хх ст.
- •Мистецтво хх ст.
- •Наукова база вивчення культури
- •Культура трипільської протоцивілізації
- •Особливості культурного процесу скіфського періоду
- •Черняхівська культура
- •Шляхи формування релігійної свідомості: вірування та міфологія
- •Вірування східних слов’ян
- •Особливості праслов’янської писемності
- •Язичницька культура Київської Русі
- •Запровадження християнства, його вплив на розвиток культури Київської Русі
- •Володимир Великий, Ярослав Мудрий і культурний розвиток Київської Русі
- •Діяльність митрополита Іларіона як просвітника, діяча культури
- •Писемність, літописи, література та книжна справа у Київській Русі
- •Зародження і розвиток шкільної освіти
- •Наука в Київській Русі
- •Архітектура Київської Русі
- •Образотворче мистецтво Київської Русі: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра
- •Музичне мистецтво Київської Русі
- •Театральні елементи в іграх та обрядах
- •Вплив культури Київської Русі на життя Литовського князівства
- •Братства та розвиток культури. Роль братських шкіл у становленні освіти
- •Острозька словяно-греко-латинська академія
- •Внесок Києво-Могилянської академії у розвиток освіти України
- •Виникнення та розвиток друкарства в Україні. І.Федоров. Книги Лаврської друкарні
- •Архітектура та скульптура України хіv–хvіі ст. Готика. Ренесанс
- •Народні думи та пісні хіv – хvіі ст.
- •Шкільний театр
- •Розвиток української культури хvііі ст.
- •Освіта та наука в Україні у хvііі ст.
- •Архітектурне мистецтво України.
- •Пластичне мистецтво України
- •Образотворче мистецтво України
- •Театральне мистецтво України
- •Музичне мистецтво України
- •Освіта і наука в Україні хіх ст.
- •Розвиток української етнографії та фольклористики. Історіографія
- •Архітектурне та пластичне мистецтво України
- •Розвиток образотворчого мистецтва. Мистецька творчість т.Г.Шевченка
- •Українська драматургія і театр
- •Розвиток музичного мистецтва
- •Відродження української культури в період національно-демократичної революції
- •Освіта і наука в Україні хх ст.
- •Архітектурне та пластичне мистецтво України
- •Розвиток образотворчого мистецтва
- •Розвиток театрального мистецтва
- •Розвиток музичного мистецтва
Культура Стародавнього Єгипту
Періодизація єгипетської культури.
Релігія і міфологія.
Письмо, книги та література Єгипту.
Архітектура та образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту.
Наукові знання.
Періодизація єгипетської культури
Назва „Єгипет” походить від давньогрецького „Айгюптос”, самі єгиптяни називали свою країну „Та-Кемет”, що означає Чорна земля.
В ІV ст. до н.е. долина Нілу починає заселятися людьми. Стабільні врожаї сприяли зросту землеробських поселень, які поступово перетворювалися у міста; почала складатися система номів (їх було приблизно 40) – міст-держав, до яких належали сільськогосподарські території. Потім настала боротьба між номами, яка до кінця ІV ст. до н.е. призвела до утворення двох великих держав – Верхнього та Нижнього Єгипту. Боротьба між ними закінчилася біля 3100 р. до н.е. перемогою Верхнього Єгипту, і Єгипет став єдиною державою.
В наш час в історії Давнього Єгипту прийнято виділяти такі періоди (дати в різних джерелах можуть не співпадати):
Додинастичний: до 3100 р. до н.е.;
Раннє царство: 31–28 ст. до н.е. (І, ІІ династії);
Давнє царство: 28–23 ст. до н.е. (ІІІ–VІ династії);
Перший період розпаду: 23–21 ст. до н.е. (VІІ–Х династії);
Середнє царство: 21–18 ст. до н.е. (ХІ–ХІІ династії);
Другий період розпаду: 18–16 ст. до н.е. (ХІІІ–ХVІІ, приблизно із 1700 по 1580 р. час правління гіксосов у Єгипті);
Нове царство: 1580–1085 ст. до н.е. (ХVІІІ–ХХ династії);
Пізнє царство: 1085–332 ст. до н.е. (ХХІ–ХХХІІ династії).
В 715 р. до н.е. Єгипет опинився під владою ефіопських володарів, з 671 по 655 р. до н.е. – під владою Ассирії, а з 525 р. до н.е. – Персії, потім на короткий час йде період самостійності (ХХVІІІ–ХХХІ династії). Але у 332 р. до н.е. Єгипет був завойований Олександром Македонським, а після його смерті та розпаду держави Олександра Єгипет стає самостійною державою під владою послідовника Олександра – Птоломея, а потім – його нащадків (династія Птоломеїв). У 30 р. до н.е. Єгипет був завойований римлянами. Після розпаду римської імперії на Західну та Східну (395 р.) Єгипет входить до складу Візантії і знаходиться в неї до завоювання арабами у VІІ ст.
Релігія і міфологія
Релігійні уявлення Стародавнього Єгипту склалися ще в номах – невеликих племінних державних утвореннях, – де в культах номових богів переважали тотемізм і магія. Пережитки тотемізму залишилися і у загальноєгипетській релігії, яка склалася внаслідок державного об’єднання номів. До числа найбільш авторитетних тварин, що обожнювалися, відносилися бик Апіс, корова Ісіда, баран Хнум, крокодил Себек, кішка Баст, шакал Анубіс, соколи Гор, Ібіс, Тот. Пізніше єгипетські божества стали набувати антропоморфних рис, але зооморфізм не був повністю відкинутий і, наприклад, богиня Баст зображувалася у вигляді жінки з головою кішки, а бог Тот у вигляді чоловіка з головою ібіса.
Піднесення того чи іншого політичного і релігійного центрів, в результаті приходу до влади різних династій фараонів, супроводжувалося набуттям загальноєгипетського значення місцевих культів. Так, під час правління V династії загальноєгипетського значення набуло геліопольське божество Ра (бог сонця). В Епоху середнього царства домінує інший бог сонця – Амон. Осіріс як бог мертвих витісняє з кінця ІІІ тис. до н.е. іншого покровителя померлих – Анубіса.
Крім землеробських, чільне місце у давньоєгипетській релігії належало і культам космічних сил. Вони представлені богом землі Гебом, богинею неба Нут, яку підняв і підтримує бог повітря Шу. Від Геба і Нут народжуються Ісіда та Нефтіда, Осіріс і Сет. Крім них у створення світу беруть участь бог сонця Амон і богиня вологи Тефнут. Таким чином створюється один із найстаріших пантеонів давньоєгипетських богів, так звана еннеада, яка панує у всьому Єгипті і незмінно присутня у релігійних текстах.
З космічними культами тісно пов’язані солярні релігійні уявлення. Сонячні боги – Ра і Амон ведуть боротьбу зі злом, що ототожнюються із чудовиськами, особливо зі зміями. Вони також відповідають за зміну пір року. Періодично Тефнут, дочка Ра, вступає в шлюб з Шу, що знаменувало собою припинення посухи і народження природою нових багатих плодів. Свято повернення коханої дочки Ра відзначалося в Єгипті і в історичний період. В календарях воно звалося „днем виноградної лози і повноти Нілу”.
За єгипетськими віруваннями, зі смертю людини помирає тільки його тіло, тоді як залишаються існувати інші складові частини його єства: ім’я (рен), душа (ба), яка вилітає із тіла у вигляді птиці і прямує до неба, і, нарешті, таємничий двійник людини (ка), що займає головне місце в усьому комплексі вірувань. Ка – своєрідна душа, невидимий двійник людини, посмертна доля якого таємничо пов’язана із долею самого тіла. Ка не безсмертний, він може загинути від голоду і спраги, коли під час поховання покійник не буде забезпечений всім належним; ка може з’їсти загробне чудовисько, коли його не захистити магічними формулами.
