2. Класифікація видів природного освітлення

ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ – система освітлення приміщень світлом від неба: прямим або відбитим.

ПРИРОДНЕ БОКОВЕ ОСВІТЛЕННЯ – це освітлення приміщення крізь отвори у стінах.

ПРИРОДНЕ ВЕРХНЄ ОСВІТЛЕННЯ – це освітлення приміщення крізь ліхтарі та отвори у покритті або у місцях перепадів висот.

ПРИРОДНЕ КОМБИНОВАНЕ ОСВІТЛЕННЯ – це бокове і верхнє освітлення приміщення.

СУМІЩЕНЕ ОСВІТЛЕННЯ – це доповнення недостатнього природного освітлення приміщення штучним світлом.

ЗМІШАНЕ ОСВІТЛЕННЯ – це одночасне використання природного та штучного освітлення приміщення.

ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ – це освітлення приміщення (загальне, місцеве комбіноване) джерелами штучного світла (свічами, лампами, світло діодами).

4. Поняття про схилення сонця, границі його кількісної зміни

• Схиленням δ світила називається дуга небесного меридіану від небесного екватору до світила, або кут між площиною небесного екватору та напрямком на світило.

Схилення відраховують в межах від 0° до +90° до північного полюсу світу і від 0° до −90° до південного полюсу світу.

• Полярною відстанню p світила називається дуга кола схилення від північного полюсу світу до світила, або кут між віссю світу і напрямком на світило.

Полярні відстані відраховують в межах від 0° до 180° від північного полюсу світу до південного.

• Годинним кутом t світила називається дуга небесного екватору від верхньої точки небесного екватору (тобто точки перетину небесного екватору з небесним меридіаном) до кола схилення світила, або двохгранний кут між площиною небесного меридіана і колом схилення світила.

Годинні кути відраховують в бік добового обертання небесної сфери, тобто на захід від верхньої точки небесного екватору, в межах від 0° до 360° (в градусній мірі) або від 0^h до 24^h (в годинній мірі). Іноді годинні кути відраховують в межах від 0° до +180° (от 0^h до +12^h) на захід і від 0° до −180° (від 0^h до −12^h) на схід.

5. Використання ефекту адаптації ока у архітектурі барокко

АДАПТАЦІЯ – пристосування ока до зміни умов освітлення (1000-10000 разів добре, 100000 разів - гірше). Розрізняють адаптацію зіниці (зміна діаметру у 4-5 разів від 1-2 до 8-10 мм регулює надходження світла у 15-25 разів) та сітківки ока (переключення на колбочки при денному баченні за 2-3 хв. та на палички за 15-20 до 60 хв. – при нічному)

Оптичні корекції у архітектурних об'єктах: Храм Давньої Греції (підйом лінії фризу Парфенона на 0,0015 довжини, зменшення зазору крайньої колони), церква у Римі (створення перспективного вівтаря), Собор св. Петра у Римі (колонада перед входом у вигляді трапеції), Капелла у Роншані, Франція , арх. Ле корбюзьє (має нахилені стіні та пілони).

6. Типи кольорових гармоній

Основний принцип гармонії основується на законі протилежних (взаємодоповнюючих) кольорів, фізіологічно необхідних людині. Гьоте в своїй хроматиці пише: "Як тільки око побачило якийсь колір, воно збуджується, і в ньому закладено природою негайно викликати, навіть не усвідомлюючи цього і без якоїсь необхідності, інший колір, який разом із першим міститиме цілісність усього хроматичного кола. Один колір провокує наше око, викликаючи певне відчуття, спонукаючи до загальної цілісності. Щоб добитися цієї цілісності, щоб заспокоїтись, шукає біля будь-якого кольорового простору незабарвлений, щоб заповнити це місце доповнюючим протилежним кольором. Це і є основним законом гармонії кольорів".

ЗМІШУВАННЯ КОЛЬОРІВ: 1. Адитивне (Метод додавання, коли одні кольорові промені накладаються на інші як у кольоровому телебаченні, рис. 33); 2. Субтрактивне (Метод віднімання, коли сонячний промінь пропускають через фільтр і злішається один колір замість білого, рис. 34); 3. Усереднення (Пуантилізм у живопису); 4. Просторове усереднення. (Обертання диска з різними секторами, рис. 35).

Білет 11