5.Функції мови в суспільстві. Мова як система систем.

Основними функціями мови є комунікативна і мисле творча, які мають виразний соціальний характер.

Комунікативна функція – функція спілкування. Комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надруковані тексти.

Мислетворча функція мови- функція формування й формулювання думки. Мислення ( думка) не тільки виражається словом, але й здійснюється в ньому.

Для того, щоб спілкуватися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів.

Мова є системою. Система- це сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів. Кожна система має свою структуру.

Структура – це спосіб організації системи, її внутрішня будова. Так зокрема мова має чотирівневу будову. Нижній рівень – фонологічний, далі іде морфологічний, потім лексико-семантичний, і найвищий рівень – синтаксичний. Кожен рівень має свою одиницю. Фонологічний – фонему., морфологічний- морфему, сексико-семантичний- лексему, синтаксичний – речення.

В мовознавстві розрізняють стан мови та розвиток мови. Вивчення мови на певному часовому зрізі та вивчення мови в її історичному розвитку, протягом тривалого часу.

Синхронія- стан мови у певний історичний період, у конкретний момент її розвитку.

Діахронія – розвиток мови у часі, історична послідовність мовних змін.

Для того, щоб добре усвідомлювати сучасний стан мови потрібно її досліджувати в історичному розвитку.

6. Мова і мислення.

Мислення- узагальнене відображення мозком людини явищ дійсності в поняттях, судженнях і умовиводах. Мисленню властиві такі процеси, як абстракція, узагальнення, аналіз, синтез, постановка певних завдань і знаходження шляхів їх розв’язання, висунення гіпотез тощо.

Мова і мислення тісно пов’язані між собою. З одного боку, немає слова, речення, які б не виражали думки. Однак мова – це не мислення, а лише одне з найважливіших знарядь, інструментів мислення. З іншого боку існують інші форми мислення, які здійснюються нею.

Існує 3 типи мислення: Наочно-образне, практично-дійове, словесно-логічне.

У людей всі типи мислення переплітаються, але переважає поняттєве, тобто основним знаряддям є мова.

Історично мислення виникло раніше, і воно передувало мові.

7. Обєктивне і суб’єктивне у мові. Мова і мовлення.

Мова розвивається за своїми законами, які мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі людей. Усі зміни у мові залежать від зовнішніх і внутрішніх причин.

Мова- система одиниць спілкування і правил їх функціонування.

Мовлення- конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації. До мовлення належать говоріння ( мовленнєвий акт) і результати говоріння ( текст).

Кожного мовця характеризує власне мовлення, яке є унікальним, неповторним.

Мову і мовлення розрізняють за такими параметрами:

1) Моа- явище загальне; мовлення- конкретне. Конкретність мовлення в тому що його можна чути. Мову безпосередньо спостерігати неможливо.

2) Мова- явище відносно стабільне, довговічне, загальноприйняте.

Мовлення- динамічне ( рехливе), випадкове й унікальне.

У мові немає помилок, у ній усе привильно. У мовленні люди можуть припускатися помилок.

3) Мова- явище психічне, а мовлення- психофізичне. Мовлення можна характеризувати за темпом, тембром, тривалістю, гнучкістю, артикуляційною чіткістю, акцентом тощо.

4) Мовлення – лінійне, а мова- нелінійна. Мовлення розгортається в часі. Щоб вимовити якусь фразу, потрібно проміжок часу, бо слова вимовляються одне за одним. А в мові всі звуки, слова, словоформи тощо існують одночасно.

З історичного погляду мовлення первинне, а мова вторинна.