- •Економічна психологія як галузь психологічної науки.
- •Предмет та об'єкт економічної психології.
- •Завдання економічної психології.
- •Структура економічної психології.
- •Методи економічної психології.
- •Економічна соціалізація особистості.
- •Економічна соціалізація дітей і підлітків.
- •Системи економічних уявлень.
- •Психологія багатства та бідності.
- •Адаптація до ринкових відносин.
- •Кономычна депривацыя
- •Психологічні причини бідності.
- •13. Психологічні проблеми подолання дезадаптації.
- •Психологія економічної поведінки на ринку праці
- •Трудова поведінка як соціальна та психологічна проблема.
- •Особистісні якості та результативність трудової поведінки.
- •Загальні закономірності поведінки на фінансовому ринку.
- •Психологія ризику та управління фінансовими ризиками
- •Психологія зберігаючої поведінки.
- •Ставлення до грошей та грошова поведінка.
- •Типи акцентованої поведінки щодо використання грошей.
- •22. Вплив грошей на формування особистості.
- •23. Інвестиційна поведінка
- •24. Праця і відпочинок.
- •25. Психологія безробіття.
- •27. Мотивація та адаптація до праці.
- •28. Психологія ціноутворення та реклами.
- •Емоційний вплив реклами.
- •30.Стратегії використання засобів реклами
Кономычна депривацыя
Найчастіше у психології під поняттям «психічна депривація» розуміють різні
несприятливі впливи, які трапляються в життєвих ситуаціях.
Й. Лангмейєр і З. Матейчек зазначають: «Депривація – це психічний стан, коли суб’єкт не
має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж
тривалого часу» [9, 14].
Е к ономічна депривація являє собою обмеження особистості в матеріальних засобах для
уявної чи реальної нормальної життєдіяльності.
Чинники, які характеризують
прояв певного виду деривації:
відсутність матеріальних засобів, необхідних для
нормального харчування;
відсутність матеріальних засобів для одягання за
модою;
відсутність матеріальних засобів, необхідних для
засвоєння творів літератури і мистецтва;
відсутність матеріальних засобів, необхідних для
отримання освіти;
відсутність матеріальних засобів, необхідних для
відпочинку;
відсутність технічних матеріальних засобів,
необхідних для людини сучасного суспільства;
відсутність робочих місць після закінчення ВНЗ;
об’єктивне відчуття незадоволення матеріальних
потреб.
Психологічні причини бідності.
Проблема бідності дуже тісно примикає до проблеми соціальної адаптації і проблеми якості та способу життя.
Бідність визначається як нездатність підтримувати мінімальний рівень життя [3]. За методикою Європейського Союзу, бідними вважаються особистості, родини та групи, що мають у своєму розпорядженні настільки незначні (матеріальні, культурні, соціальні) засоби, що виявляються виключеними з того способу життя, який відповідає мінімальним вимогам країни, в якій вони проживають [2]. Починаючи з 2000 року, всупереч усім очікуванням, пов’язаним з позитивними змінами в економіці, тенденції рівня життя в Україні практично не змінилися. Навпаки, відзначає О. Горенко, бідність продовжує зростати приблизно на 1 – 1,5 % на рік. За експертними оцінками, нині до категорії бідних належать 27,8 % українців, а ще 14,2 % – до жебраків. Відзначається високий відсоток бідних і серед працюючого населення: близько 78 % бідних належать до родин, у яких хтось з дорослих працює [2].
Існують різні теоретичні підходи до бідності. При аналізі ставлення до бідності виокремлюють три групи її причин [3]:
· структурні, де відповідальність покладається на екстремістське суспільство та економічні сили;
· індивідуалістичні, де відповідальність за бідність покладається на поведінку та риси особистості бідних;
· фаталістичні, де причиною бідності розглядаються невдача, зла доля тощо.
Одну з психологічних причин бідності в постсоціалістичних країнах деякі автори вбачають у нерозвиненому фінансовому самоконтролі. Німецька дослідниця стилю життя У. Бехер вказує на необхідність при дослідженні соціальної структури суспільства звертати увагу на взаємозв’язок категорій „стиль життя” і „поведінка споживача”. О. Дейнека відзначає, що люди, котрі демонструють бідність, яка об’єктивно чи суб’єктивно переживається, мають стійкі характеристики.
Особистісні характеристики бідних:
1) Тимчасова константа. Виражена орієнтація на поточні цілі. Особистість не здатна відкласти менш цінну мету задля досягнення віддаленішої, але важливішої. Нерозвинена інвестиційна поведінка.
2) Просторова константа. Частіше існує зовнішній локус-контроль. Людина вважає, що події її життя скеровуються випадком, удачею, іншими особистостями, а не обумовлюються її власною поведінкою.
3) Енергетична константа. Слабко виражене прагнення до успіху. Переважає мотив уникнення невдачі.
4) Інформаційна константа. Низька самооцінка, нерозвинене почуття власної гідності і впевненості в собі, низький рівень домагань.
