Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kontrolni_pitannya_ispit.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
349 Кб
Скачать
☆
  1. Кономычна депривацыя

Найчастіше у психології під поняттям «психічна депривація» розуміють різні

несприятливі впливи, які трапляються в життєвих ситуаціях.

Й. Лангмейєр і З. Матейчек зазначають: «Депривація – це психічний стан, коли суб’єкт не

має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж

тривалого часу» [9, 14].

Е к ономічна депривація являє собою обмеження особистості в матеріальних засобах для

уявної чи реальної нормальної життєдіяльності.

Чинники, які характеризують

прояв певного виду деривації:

відсутність матеріальних засобів, необхідних для

нормального харчування;

відсутність матеріальних засобів для одягання за

модою;

відсутність матеріальних засобів, необхідних для

засвоєння творів літератури і мистецтва;

відсутність матеріальних засобів, необхідних для

отримання освіти;

відсутність матеріальних засобів, необхідних для

відпочинку;

відсутність технічних матеріальних засобів,

необхідних для людини сучасного суспільства;

відсутність робочих місць після закінчення ВНЗ;

об’єктивне відчуття незадоволення матеріальних

потреб.

  1. Психологічні причини бідності.

Проблема бідності дуже тісно примикає до проблеми соціальної адаптації і проблеми якості та способу життя.

Бідність визначається як нездатність підтримувати мінімальний рівень життя [3]. За методикою Європейського Союзу, бідними вважаються особистості, родини та групи, що мають у своєму розпорядженні настільки незначні (матеріальні, культурні, соціальні) засоби, що виявляються виключеними з того способу життя, який відповідає мінімальним вимогам країни, в якій вони проживають [2]. Починаючи з 2000 року, всупереч усім очікуванням, пов’язаним з позитивними змінами в економіці, тенденції рівня життя в Україні практично не змінилися. Навпаки, відзначає О. Горенко, бідність продовжує зростати приблизно на 1 – 1,5 % на рік. За експертними оцінками, нині до категорії бідних належать 27,8 % українців, а ще 14,2 % – до жебраків. Відзначається високий відсоток бідних і серед працюючого населення: близько 78 % бідних належать до родин, у яких хтось з дорослих працює [2].

Існують різні теоретичні підходи до бідності. При аналізі ставлення до бідності виокремлюють три групи її причин [3]:

· структурні, де відповідальність покладається на екстремістське суспільство та економічні сили;

· індивідуалістичні, де відповідальність за бідність покладається на поведінку та риси особистості бідних;

· фаталістичні, де причиною бідності розглядаються невдача, зла доля тощо.

Одну з психологічних причин бідності в постсоціалістичних країнах деякі автори вбачають у нерозвиненому фінансовому самоконтролі. Німецька дослідниця стилю життя У. Бехер вказує на необхідність при дослідженні соціальної структури суспільства звертати увагу на взаємозв’язок категорій „стиль життя” і „поведінка споживача”. О. Дейнека відзначає, що люди, котрі демонструють бідність, яка об’єктивно чи суб’єктивно переживається, мають стійкі характеристики.

Особистісні характеристики бідних:

1) Тимчасова константа. Виражена орієнтація на поточні цілі. Особистість не здатна відкласти менш цінну мету задля досягнення віддаленішої, але важливішої. Нерозвинена інвестиційна поведінка.

2) Просторова константа. Частіше існує зовнішній локус-контроль. Людина вважає, що події її життя скеровуються випадком, удачею, іншими особистостями, а не обумовлюються її власною поведінкою.

3) Енергетична константа. Слабко виражене прагнення до успіху. Переважає мотив уникнення невдачі.

4) Інформаційна константа. Низька самооцінка, нерозвинене почуття власної гідності і впевненості в собі, низький рівень домагань.