Функції прибутку:

• Оцінювальна — ефект використання основних ресурсів підприємства

• Стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу.

• Господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв.

• Розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів.

• Індикативна (інформаційна) — функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром, даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва.

• Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);

• Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток від операційної діяльності витрати — оренда.

15. (Продовження) Адміністративні витрати (пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством) = основна та додаткова з/п управлінського персоналу, витрати на відрядження управлінського персоналу. Витрати на збут — оплата праці продавців (від збуту), пакування, транспортування. Інші операційні витрати — собівартість реалізованих виробництвом запасів, сумнівні та безнадійні борги, оцінка запасів.

16 Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «ви­трати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття ви­трат виробництва. Обособления частини вартості продукції у вигля­ді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції. Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і на­ступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві. Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що ле­жить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення «... фонду життєвих кош­тів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати»1. Додатковий продукт — це вартість, створювана безпосеред­німи виробниками понад вартість необхідного продукту. Додат­ковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необ­хідному й додатковому продукті втілено заново створену вар­тість, грошове вираження якої становить національний дохід. Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа­лізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі­зована і набере грошової форми. Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ­хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підпри­ємств сфери матеріального виробництва — це частина національ­ного доходу. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорі­єю. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу ва­лового внутрішнього продукту. 16. (Продовження) Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фі­нансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господа­рювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу бага­тьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин. На формування прибутку як фінансового показника роботи під­приємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений держа­вою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визна­чення балансового (валового) прибутку. Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-госпо­дарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установ­лені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибу­ток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структур­них зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових ре­зультатів.У таблиці наведено дані щодо сучасної структури прибутку по галузях економіки. Частка прибутку промисловості становить трохи більше 50% усього прибутку. Частка цієї галузі в обсязі одержуваного прибутку є достатньо сталою. На збиткове перетво­рилося сільське господарство. Значно зросла частка транспорту і зв'язку в загальному обсязі прибутку й досягла 25,6%. На третьому місці за обсягом отриманого прибутку в 1996 році були підприємст­ва фінансово-банківської сфери. Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей економіки за 1992-1996 роки свідчать про складні процеси, що від­буваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефектив­ності господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворен­ням. По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємс­тва, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цін­ностей, деяких послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації.

18 На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані: 1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації. 2. Собівартість одиниці продукції. 3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 гри. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції. Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.Розрахунок прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності: * визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабель-ність продукції; * порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому; * виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді; * розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

19 Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність діяльності підприємств, організацій та установ.Для розрахунку рентабельності можуть використовуватися різні види прибутку підприємства: валовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від операційної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної); чистий прибуток. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна брати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капіталі).Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.Як вже було сказано в темі 5, показники рентабельності можна поєднати у декілька груп, які:- базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність діяльності);- характеризують прибутковість продажу (рентабельність продажу);- основані на ресурсному підході (рентабельність сукупних активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність оборотного капіталу).До основних показників рентабельності відносяться:- рентабельність продажу- рентабельність активів;рентабельність поточних активів;- рентабельність власного (акціонерного) капіталу.Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

20 Основою формування прибутку підприємств є чистий дохід підприємства. Тому основні джерела формування прибутку підприємств будуть такі самі, як і джерела формування його доходу. Якщо від чистого доходу відняти собівартість реалізованої продукції, то отримана величина буде мати назву валового прибутку.

Для того, щоб отримати прибуток від операційної діяльності необхідно до валового прибутку додати інші операційні доходи і відняти інші операційні витрати.До інших операційних доходів відносяться всі суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг,): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

До інших операційних витрат відносять адміністративні витрати, витрати на збут; собівартість реалізованих оборотних активів (крім фінансових інвестицій); відрахування на створення резерву сумнівних боргів; списання безнадійних боргів; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних витрат; інші витрати, що пов'язані з операційною діяльністю підприємств (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг). Прибуток від операційної діяльності перетворюється на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, якщо до нього додати інші звичайні доходи та відняти інші звичайні витрати.

До інших звичайних доходів відносять дивіденди, відсотки, доходи від участі у капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

До інших звичайних витрат відносять витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі операційної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування визначається після нарахування податку на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування. Нарешті, щоб отримати чистий прибуток підприємства необхідно до попередньо розрахованого прибутку від звичайної діяльності після оподаткування додати надзвичайні доходи і відняти надзвичайні витрати та податки з надзвичайного прибутку.До надзвичайних витрат відносять втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних катастроф тощо), включаючи витрати на запобігання виникнення цих витрат.До надзвичайних доходів відносять суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел.