Сцена 3

Праздничный пир. А вернее — его финал. Почетные гости уже лежат под столами. Вирес берет мешок с головой Молодого Змея, жестом приказывает принцессе следовать за ним и покидает вместе с ней Город. Дорога запорошена снегом. Луна освещает путь. Принцесса тихо грустит.

Вирес. Щось сталось, Принцесо?

Принцесса. Я за Старого Змея беспокоюсь. Вдруг у него запасы еды раньше закончатся, чем я назад вернусь.

Вирес. От наслухаєшся вас, жінок, що потім зрозуміти не можеш для чого робляться всі ці подвиги…

Принцесса (смиренно) Да я против доли своей не восстаю.

Вирес. Заради всіх святих…І чому, цікаво в мене таке відчуття, що мене десь надурили?..

Принцесса. О том мне неведомо. Сейчас ты вернешь меня отцу, заодно и вручишь ему голову Чудовища, получишь плату и уедешь. Так было суждено.

Вирес. Але краще нікому від цього не стало.

Принцесса. Почему же? Тебе — стало. Имя твое в истории сохранится, слава героя — предел мечтаний для большинства, деньги за убитое чудовище получишь. Чем ты недоволен?

Вирес. Тільки я один вважаю подвиг чудесним.

Принцесса. Ну, так герой всем нравиться и не может.

Вдали различается Замок, где живет Отец Принцессы, прозванный надутым индюком. Оставшийся путь к нему Вирес и Принцесса проделывают в безмолвии.

Эпилог

Озеро, скованное льдом. Избушка, над которой витает сизый дым. На крыльце вновь сидит Колдунья и пером что-то пишет в книгу. Рядом сидит Кошка и мурлычет.

Колдунья. І так…Шановний Вірес здолав злого чудовиська, врятував Принцессу і повернув її батькові. Отримав винагороду і відправився в свій замок, щоб чекати іншого повигу. А ми урізноманітнили свою буденність. Чи не так?

Кошка. Дивна Казка…Тобі так не здається?

Колдунья. Казка завжди дивна, коли в ній присутня благородність, тупість і дрібка пафосу.

Кошка. І ось ми знову на чарівному Шляху Зими і мирно дивимся на озеро. Мур-мурлик. Як же добре.

Раздается стук копыт. Колдунья вздрагивает и роняет книгу. Кошка вздыбливает шерсть и шипит. На поляне появляется уже знакомый вороной конь. Верхом на нем не менее знакомый Вирес с каким-то уж чрезмерно естественным выражением лица. Он приближается к крыльцу, спрыгивает с коня и решительно направляется к Колдунье.

Колдунья. Так…А що ти тут знову забув?

Вирес. І тобі привіт. А я на новий подвиг зібрався.

Колдунья. Он як? Ну вітаю.

Вирес. А тобі не цікаво – на який?

Колдунья. Знову когось позбавиш голови?

Вирес. Не вгадала. Треба втілити одну легенду.

Колдунья (нервно) І що це за легенда??

Вирес (ехидно) А ось слухай: в королівстві Зими, жила прекрасна чаклунка, серце якої було вкрите льодом. Деколи вона покидала свій дім, щоб розвіяти нудьгу і бродила серед людей, час від часу допомагаючи їм. Але вона завжди поверталась на свій Шлях і споглядала на край, де булла мертва досконалість природи…

Кошка. А це тепер вважається злочином?

Вирес (Кошке) А ти тихо буть, тварино! Тебе ніхто не питав!

Кошка. Фхш.

Колдунья (пятясь к двери) І що ти від мене хочеш? Карту Царства Зими?

Вирес (нагло надвигаясь на нее) Так я вже тебе ніби знайшов.

Кошка (Колдунье) Ось такі у нас герої…

Колдунья (Кошке) Так він, здається, до себе в замок поїхав…

Кошка (Колдунье) Щось його в антракті трохи того…переклинило одним словом…

Вирес. Я маю здійснити свій подвиг.

Колдунья (изумленно) Ти мене на бій викликаєш? Як чудовиська? Так я цей…у відставці.

Кошка. Підтверджую. Ми всього-навсього скромні персонажі…

Вирес (злодейски) Нічого-нічого! Ми вже потім якось розбиремось, хто там який персонаж.

Колдунья. Ну ти розбирайся, а я тим часом почитаю.

Вирес. Ні! Я маю розтопити твоє серце!

Кошка. Ну ось будь ласка – ще один гібрид грілки з повадками маніяка.

Колдунья. Здалось тобі моє серце?

Вирес. Але ж тобі самотньо.

Колдунья. Та ні…Ніби не скаржусь…

Вирес. По легенді - самотньо.

Колдунья. Маячня.

Кошка. Агов! Ми всього лиш скромні персонажі!

Вирес (безапелляционно) Ось в моєму замку й будем вирішувати, хто кому і ким доводиться. Ясно?

Вирес сгребает замешкавшуюся в попытках разобраться, что за Сказка внезапно стартовала без ее желания, Колдунью в охапку, седлает коня и уезжает.

Кошка. Біда з тими героями і подвигами. Один подвиг ледве закінчують, як їх вже на наступні тягне.

Кошка устремляется следом за всадником и, незаметно запрыгивает в его дорожную сумку.

В вальсе кружат декоративной красоты снежинки.

Конец