1. Поняття, види, рівні латентної злочинності

Під природної латентністью розуміється сукупність тих випадків, коли злочин відбувся, але про нього не відомо правоохоронним органам.

Штучна латентність має місце тоді, коли факт злочину відомий, але правоохоронні органи по різних причинах не ставлять його на облік.

Прикордонна латентність - це коли злочин зроблений, але особа, що його виявило, не усвідомлює цього. Наприклад, факт кишенькової крадіжки.

Це основні види латентної злочинності. Іноді виділяють четвертий вид латентної злочинності - сіра латентність.

Сіра латентність - це коли злочин зроблений, кримінальну справу порушено, але з тих або інших причин розслідування не доведене до суду.

Деякі вчені вважають, що це не є латентною злочинністю, тому що злочин виявлений і зареєстроване, інші вважають, що злочин хоч і виявлений, зареєстрований, але остаточне рішення в справі може прийняти тільки суд.

2. Ознаки організованої злочинності

1. Сусп. Небезпека, "ціна злочинності" поняття та іх співвідношення.

Ціна злочинності- відображає рівень матеріальної шкоди від злочинності.( кількість потерпілих, вартість лікування, компенсаційні виплати потерпілим,вартість економічної школи, витрати на боротьбу із злочинністю)

Суспільна небезпека злочину виражається в тому, що він посягає на існуючі та гарантовані державою певні суспільні відносини, а саме суспільний устрій, права і свободи людини, власність, громадський порядок та громадську безпеку, довкілля та ін.

У теорії кримінального права суспільна небезпека визначається двома критеріями: характером і ступенем.

Характер суспільної небезпечності - це якісний показник, що визначається групою соціальних цінностей, на які посягає злочин, а також сггівставленням у межах одного і того ж об'єкта окремих складів злочину. Якраз за характером суспільної небезпеки злочинів і побудована Особлива частина Кодексу.

Ступінь суспільної небезпечності - це кількісне вираження порівняльної небезпеки діянь одного й того ж характеру. Наприклад, зґвалтування, вчинене групою осіб ч. 3 ст. 152 КК, становить більшу небезпеку, ніж зґвалтування, вчинене однією особою ч. 1 ст. 152 КК.

Ступінь суспільної небезпечності злочину визначається сукупністю істотних ознак діяння, що впливають не лише на його юридичну оцінку (кваліфікацію), але й дають можливість відрізнити один злочин даного виду від іншого злочину того ж виду. Він залежить від тяжкості наслідків, що настали, їх характеру: загибель людей, матеріальна чи моральна шкода; способу, яким було скоєно посягання; форми вини: умисел чи необережність у тому чи іншому вигляді; мотивів, якими керувався винний під час вчинення злочину, стадії розвитку злочинної діяльності, якщо остання не була доведена до кінця, та інших обставин.

1. Загальна характеристика спеціальногалузевих наукових методів.

1- поняття та види механізму злочинної поведінки; 2

1.Что-то типа рівні вивчення особи злочинця, значення та завдання такого вивченн.