99. Витрати страховика від страхової діяльності, їх склад згідно з Законом України “Про страхування”.

Всі витрати страхової компанії можна поділити на витрати на прове­дення страхових операцій та інші витрати (витрати, що супро­воджують одержання доходів від інвестування й розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів).

Згідно Закону Україні “Про страхування” до страхових витрат страховика належать:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

• витрати на проведення страхування;

• інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

• відрахування у централізовані страхові резервні фонди;

• відрахування у технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій.

Виплати страхових сум та страхових відшкодувань.

Страхове відшкоду­вання – це грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Що стосується особистого страхування, то випла­ту за умовами такого страхування у вітчизняному страхуванні назива­ють не «страховим відшкодуванням», а «страховою сумою».

Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, тільки-но стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати. Виплату страховик має здійснити у передбачений договором термін. Він несе майнову від­повідальність за несвоєчасну виплату шляхом сплати страхувальнико­ві неустойки (штрафу, пені).

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестраховування. Ці витрати поділяють на аквізиційні, інкасаційнІ, лік­відаційні.

Аквізиційні – це витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Вони мо­жуть включати оплату послуг із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійну винагороду страховим посередникам (брокерам, агентам) за укладання й обслуговування до­говорів страхування; відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки.

Інкасаційні – це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців ком­панії; витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій; на оплату банківських послуг, пов'язаних з інкасацією страхових премій.

Ліквідаційні – це витрати з урегулювання збитків. Вони включають оплату послуг спеціалістів зі з'ясування причин і визна­чення розміру збитків; витрати на на­громадження відповідної інформації; витрати на про­їзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події тощо.

Витрати на утримання страхової ком панії заробітну плату персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку; вит­рати на придбання канцелярських і господарських товарів, утримання й обслуговування автотранспорту, амортиза­ційні відрахування та інші витрати, які, згідно з чинним законодавст­вом, відносяться на собівартість страхової діяльності.

100. Доходи страховика від інвестиційної та іншої діяльності, їх характеристика”.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

• доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування;

• доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так І коштів страхових резервів);

• інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інве­стиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності.

Доходи від інвестиційної діяльності: збираючи страхові премії, нагромаджуючи доходи від страхової ді­яльності, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджа­тися коштами, отриманими від страхувальників, інвестувати їх у різ­номанітні сфери, а також отримувати доходи у вигляді відсотків, що їх нараховує банк не суми залишку коштів на р/рах; відсотки за облігаціями, дивіденди за акціями.

Страховик має в розпорядженні дві групи коштів:

 власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних і резервних (за винятком страхових) фондів, вільних резер­вів, нерозподіленого прибутку;

 залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Інвестування власних коштів страховик здійснює на власний розсуд, крім статутного фонду (не менше 60% у ви­гляді грошових коштів; 25% вкладати у цінні папери; внески до статутних фондів інших страхови­ків не більше 20%, в т.ч. внесок до статутного фонду окремого страховика – не більш як 5^0/о).

Інвестування залучених коштів жорстко регламентується.

Іншими доходами страховика є: доходи від здавання майна в оренду; доходи у вигляді без­поворотної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів; доходи від індексації та передачі основних, фондів і нематеріальних активів; доходи від врегулювання безнадійної заборгованості.