Рахунок доходів і витрат домашніх господарств і дрібних некорпорованих підприємств

1. Кінцеве споживання 2. Виплати доходів від власності 3. Страхові платежі 4. Прямі податки 5. Обов’язкові платежі, штрафи та ін. 6. Внески у приватні некомерційні організації 7. Заощадження	8. Заробітна плата, з урахуванням відрахувань на соціальне страхування 9. Прибуток 10. Відрахування від підприємницьких доходів напівкорпорованих підприємств 11. Доходи від власності 12. Страхові відрахування 13. Надходження з фондів соціального забезпечення 14. Інші надходження
Витрати	Доходи

Цей рахунок характеризує поточні доходи і витрати населення. Різниця між ними відображається у статті «Заощадження».

26 стандартних допоміжних і додаткових таблиць призначалися для представлення деталізованих статистичних рядів, які було неможливо оформити у вигляді рахунків. Як показав практичний досвід, ці рахунки є основою для оцінювання існуючих і запропонованих планів щодо економічної статистики.

СНР 1968 року не є міжнародною нормою, вона лише демонструє, як класифікації, таблиці та рахунки системи можуть бути пристосовані до умов тієї або іншої країни.

Одним з варіантів модифікованої СНР-1968 є Європейська сис­тема інтегрованих економічних рахунків (ЄСР), підготовлена Євростатом. Вона відрізняється від СНР тим, що має додаткову інформацію щодо виробництва і фінансів, докладні дані про розподіл і перерозподіл доходів.

СНР 1993 року, як і СНР-1953 та СНР-1968, є черговим етапом у розвитку національного рахівництва. З історичного погляду зміст СНР 1993 року, її аналіз та перегляд відображають поглиблення досвіду і спеціальних знань, які лежать в основі СНР, досягнення більш повного узгодження СНР з іншими міжнародними статистичними стандартами, а також зміну напряму досліджень в цій галузі.

Близько 120 країн і територій представляли дані статистики національних рахунків в Організацію Об’єднаних Націй для включення до Щорічника після затвердження СНР-1968.

Протягом 1975—1980 років було проведено декілька регіональних нарад з питань аналізування досвіду використання СНР-1968 у різних країнах. У 1979 році Статистична комісія ухвалила рішення про сформування відповідної групи експертів та запропонувала розробити конкретні пропозиції на короткострокову перспективу щодо внесення в СНР уточнень і приведення її у відповідність з новими умовами. На своїх сесіях 1983 і 1985 років Статистична комісія прийняла рекомендації експертної групи, але зазначила, що в ході такої роботи важливо зберегти спадкоємність, уникаючи серйозної зміни визначень і класифікацій. Пріоритетними було визначено питання, пов’язані з практичним впровадженням СНР в країнах, що розвиваються.

За 1982—1985 роки міжнародні організації, консультанти та національні статистичні установи провели дослідження за темами, які було винесено на обговорення. Результати досліджень було розіслано фахівцям в конкретних галузях з проханням подати свої зауваження, а потім обговорено на регіональних нарадах, в яких брали участь представники національних статистичних служб. У порядку підготовки до наступного етапу роботи Міжсекретаріатська робоча група (представники МВФ, Євростату, ОЕСР) розробила два документи — про організацію перегляду СНР і про концептуальні основи переглянутої СНР.

За 1986—1989 роки групи експертів обговорили широке коло питань за такими темами: структура СНР, зіставлення цін і кількості, зовнішній сектор, сектор домашніх господарств, державний сектор, рахунки виробництва і таблиці витрат-випуску, фінансові потоки та баланси активів і пасивів, а також узгодження СНР і БНГ. У 1989 році для розгляду невирішених питань і аналізу проектів розділів переглянутої СНР було утворено Групу експертів з координації СНР; ця група провела шість засідань.

В основу обговорення проблем СНР було покладено документ, підготовлений Міжсекретаріатською робочою групою. На цих нарадах дедалі більший інтерес викликало питання обліку екологічних аспектів. У 1991 році Статистичній комісії було представлено попередній проект переглянутої СНР. До літа 1992 року в переглянутий комплекс проектів розділів і додатків було внесено подальші уточнення і доповнення. Даний проект було покладено в основу обговорення на міжрегіональному семінарі, який відбувся в жовтні того ж року. У 1993 році Статистична комісія одноголосно рекомендувала затвердити новий проект СНР, а Економічна і соціальна рада Організації Об’єднаних Націй закликала держави-члени і міжнародні організації використати її.

Незважаючи на відсутність суттєвих розбіжностей щодо невирішених питань, на останніх етапах процесу перегляду сформувалася програма досліджень за кількома напрямами.

1. Розробка практичних вказівок для чіткого розподілу комісійних зборів за фінансове посередництво, що не підлягають прямому вимірюванню по конкретних користувачах. Комісія прий­няла пропозицію Міжсекретаріатської робочої групи з національних рахунків про забезпечення в СНР гнучкого підходу до застосування цього принципу в окремих країнах або групах країн.

2. Розробка порядку умовного обчислення плати за оренду будівель, що знаходяться у власності та користуванні органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

3. Розмежування виплат, що приносять вигоду переважно споживачам, і виплат, що приносять вигоду переважно виробникам. Необхідні подальші дослідження, особливо з урахуванням важливого значення субсидій в деяких країнах.

4. Розмежування організованого і неорганізованого (тіньового) секторів економіки. Провідною організацією, що займається розробкою таких критеріїв, є Міжнародна організація праці (МОП). Це питання включено до програми досліджень з національного рахівництва, що передбачає продовження співпраці з МОП в цій галузі.

5. Облік екологічних аспектів шляхом розробки допоміжних екологічних рахунків. Він потрібен для країн, зацікавлених в побудові системи допоміжних рахунків, необхідних для вироблення політики і проведення аналізу, спрямованих на екологічно безпечне і стійке зростання та розвиток. У цьому напрямі рекомендується продовжувати співпрацю в галузі досліджень і методологічних розробок укладачів національних рахунків і фахівцями з питань навколишнього середовища.

6. Подальше уточнення Класифікації індивідуального споживання за призначенням і Класифікації виробників за призначенням, які мають попередній характер. Що стосується Класифікації функцій органів державного управління, то її модифікація повин­на забезпечити як точніше визначення соціальних трансфертів у натуральній формі, так і повніше виявлення таких функцій, які стають дедалі важливішими з точки зору ліквідації та запобігання екологічній шкоді.

7. Подальше вдосконалення матричного формату для рахунків нагромадження та балансів активів і пасивів.

У СНР-1993 розроблено такі проблеми: межі нагромадження і запасів; надання послуг, включаючи послуги, що виробляються в рамках домашніх господарств; види фінансової діяльності, включаючи таку діяльність, як, наприклад, операції з похідними фінансовими інструментами; регіональні рахунки.

В СНР 1993 року сформульовано дві функції, які вона має виконувати.

Пасивна функція. Національні рахунки є певною організаційною структурою для економічної статистики. Виходячи з цього основна цінність СНР полягає в узгодженості класифікацій і визначень, а також у відображенні взаємозв’язків між різними галузями економіки. Таким чином, основна увага повинна приділятися поліпшенню вихідних статистичних даних.

Активна функція. Національні рахунки головним чином мають полегшувати економічний аналіз і прийняття рішень. Від структури СНР і визначень, які використовуються в ній, залежать не тільки можливості проведення того або іншого виду аналізу, але і сам підхід до розгляду економічних і соціальних проблем. Це веде до перегляду сфер застосування національного рахівництва.

3.2.	Загальна характеристика СНР ООН 1993 року

Національні рахунки є інтегрованою системою рахунків. Ця точка зору є традиційною в національній системі обліку і залишається основною. Даний матеріал подається з іншої точки зору, відповідно до якої національні рахунки розглядаються як сукупність взаємопов’язаних підсистем, кожна з яких внутрішньо є повністю узгодженою, а всі вони, хоч і відрізняються одна від одної в деяких аспектах, сумісні між собою в широкому розумінні слова. У цьому ж розділі введено допоміжні рахунки, напівінтегровані з центральною структурою.

Центральна структура характеризує основні явища економічного життя: виробництво, дохід, споживання, нагромадження і багатство. Центральна структура складається з кількох аспектів, наприклад: запаси і потоки, характер та мета операцій, інституційні одиниці типу установ, ринкова та неринкова продукція, споживчі витрати та фактичне споживання. Усі вони взаємоузгоджуються і не призводять до будь-якої непослідовності.

Центральна структура також є узгодженою. Це означає, що кожен економічний потік або запаси вимірюються ідентично для відповідних сторін. Ця узгодженість досягається шляхом використання в усій системі одних і тих самих понять і визначень, а також шляхом використання єдиного комплексу правил обліку та всіх запасів у системі. Звичайно, фактичні дані, що надходять з рахунків, або статистичні дані, які подаються первинними одиницями, з різних підстав не будуть повністю узгодженими. На практиці забезпечення узгодженості в національних рахунках вимагає більшого обсягу додаткової роботи.

Інтеграція та узгодженість — ось основні вимоги, що випливають з основних характеристик економічного життя і необхідності забезпечити логічно послідовний облік. Ці риси дозволяють центральній структурі слугувати основою для координування економічної і частково соціальної статистики.

За допомогою засобів, наведених у попередніх розділах, можна фіксувати всі потоки і запаси. Це робиться на рахунках системи. Рахунок є засобом, що фіксує для даного аспекту економічного життя види використання і ресурси або зміну в активах та пасивах чи запас активів та пасивів, які існують у певний період чи момент часу.

Рахунки можуть бути побудовані для інституційних одиниць та секторів, операцій, інших країн світу (зовнішні операції), активів і пасивів, закладів та галузей, продуктів, економіки країни в цілому.

Стосовно одиниць (інституційні одиниці, заклади) або груп одиниць (інституційні сектори і, як їх продовження, інші країни світу і галузі) в різних субрахунках фіксуються операції та інші потоки, пов’язані з яким-небудь конкретним аспектом економічного життя (наприклад, з виробництвом). Така сукупність операцій не балансується; підсумкові суми, зафіксовані як дебіторська і кредиторська заборгованість, зазвичай розрізняються. Тому повинна бути введена балансуюча стаття. Як правило, балансуюча стаття повинна бути також уведена між підсумком за активами і підсумком за зобов’язаннями інституційної угоди або сектору. Балансуючі статті є важливими показниками економічної діяльності. На рівні для всієї економіки вони є такими агрегованими показниками, як ВВП, національний дохід.

Перш ніж приступити до рахунків детально, корисно коротко розглянути побудову центральної структури.

Вона складається з:

1) інтегрованих економічних рахунків, в яких подана повна сукупність рахунків інституційних секторів та інших країн світу разом з рахунками для операцій (та інші запаси, які стосуються нагромадження) та рахунками для активів і пасивів;

2) таблиці ресурсів та їх використання, в якій інтегровано рахунки галузей відповідно до виду економічної діяльності і рахунки операцій з товарами та послугами відповідно до виду продукту;

3) тривимірного аналізу фінансових операцій та запасів фінансових активів і пасивів, в яких безпосередньо відображено відносини між секторами («від кого кому?»);

4) функціонального аналізу, в якому наведено деякі операції інституційних секторів згідно з цілями, яким вони слугують;

5) таблиць населення і зайнятості.

Ці різні блоки, що разом складають центральну структуру, взаємопов’язані різними шляхами, які описано нижче. Вони повністю узгоджуються між собою, тому що в них використовується одні й ті самі поняття, визначення, класифікації та правила розрахунку.

3.2.1.

Інтегровані економічні рахунки та їх компоненти

Інтегровані економічні рахунки дають загальну картину економіки країни. Схема 3.1 показує, що розміщені в колонках інтегровані економічні рахунки включають рахунки інституційних секторів (з обох боків виділяються, як правило, колонки для кожного сектору, які не показано тут окремо). Ці ра- хунки поділено на три підгрупи: 1) рахунки поточних операцій; 2) рахунки нагромадження; 3) балансів активів та пасивів. У поточних рахунках фіксується виробництво, розподіл і перерозподіл доходу. Вони показують, як наявний капітал використовується для кінцевого споживання. Закінчуються вони нагромадженням.

Схема 3.1