3 Завдання

Лабораторну роботу слід виконувати в наступному порядку:

1. Створити робочу папку для зберігання файлів, що отримуються при виконанні лабораторної роботи №3.

2. Скопіювати в цю папку файл сценарію, створений при виконанні лабораторної роботи №2.

3. Відкрити вікно "Script Executive" в додатку "IB Expert" і прочитати в нього файл сценарію, скопійований раніше.

4. Додати в сценарій команди створення таблиць відповідно до індивідуального завдання. Повинно вийти не менш 4-х таблиць. При описі полів необхідно використовувати і створені раніше домени і безпосередньо типи даних. У таблицях повинно бути не менше трьох обчислюваних полів.

5. Додати в сценарій команди створення декількох індексів. Необхідно створити не менше чим по одному індексу для кожної із створених таблиць.

6. Виконати сценарій і зберегти його.

7. Зареєструвати створену базу даних в програмі "IB Expert" і підключитися до неї.

8. Створити в своїй базі даних таблицю в діалоговому режимі. Вона повинна називатися "TestDialog" і містити десять полів різних типів з довільними іменами. Скопіювати в звіт сценарій створення таблиці "TestDialog", який згенерує "IB Expert".

9. Створити в діалоговому режимі в таблиці "TestDialog" три різні індекси і сценарії їх створення скопіювати в звіт.

10. Створити резервну копію бази даних.

11. Оформити звіт про виконання лабораторної роботи №3.

4 Звіт про виконання роботи

Звіт повинен містити опис і результати роботи, що представляються в наступній послідовності:

1. Короткий опис таблиць, призначених для моделювання предметної області відповідно до варіанту.

2. Друк сценарію створення бази даних з коментарями, які повинні містити відомості про автора, дату створення, всі виконувані дії і пояснення до таблиць і індексів.

3. Перелік файлів, отриманих при виконанні лабораторної роботи з вказівкою їх імен, місця розташування, дати зміни і розмірів (сценарій, база даних, резервна копія бази даних, файл із звітом).

5 Контрольні питання

1. Що таке таблиця в InterBase? Якими властивостями повинні володіти таблиці?

2. Як по-іншому називаються рядки і стовпці таблиць?

3. Як задаються обчислювані поля?

4. Як змінити назву поля в таблиці?

5. Що таке індекс?

6. Для чого використовуються індекси?

7. Які негативні наслідки має використання індексів?

8. У якому випадку вживання індексів не дає позитивного результату?

9. Які чотири способи поліпшення продуктивності індексів?

10. Як зробити індекс по убуванню?

11. Скільки системних доменів є в створеній вами базі даних?

3.4 Лабораторна робота № 4

Тема роботи: Використання обмежень

Мета роботи: Вивчити використовувані в InterBase типи обмежень. Отримати навики використання програми "IB Expert" для створення, зміни і видалення обмежень. Вивчити SQL-оператори для роботи з обмеженнями.

1 Теоретичні відомості

Обмеження бази даних – це правила, які перевіряються при збереженні інформації в базі даних.

Головною перевагою використання обмежень є можливість реалізації перевірки даних, а значить частини бізнес-логіки додатка, на рівні бази, тобто централізувати її. Це істотно спрощує розробку додатків баз даних.

У InterBase для забезпечення цілісності бази даних використовується чотири види обмежень (CONSTRAINTS):

1. Обмеження первинного ключа (Primary key).

2. Обмеження унікальності (Unique).

3. Обмеження зовнішнього ключа (Foreign keys).

4. Контрольні обмеження (Checks).

Всі чотири види обмежень можуть створюватися двома способами:

1. На основі одного поля таблиці.

2. На основі декількох полів.

Обмеження задаються або при створенні таблиці в операторові CREATE TABLE, або додаються пізніше в операторові ALTER TABLE.

Видалити обмеження можна в операторі ALTER TABLE.

Спрощений синтаксис завдання обмежень при створенні поля приведений нижче.

<обмеження поля> = [CONSTRAINT Назва_Обмеження]

<опис обмеження поля> [<обмеження поля> ...]

<опис обмеження поля> = {

PRIMARY KEY |

UNIQUE |

REFERENCES Інша_Таблиця[(Поле [, Поле ...])]|

CHECK (Перевірочна_Умова)

}

Спрощений синтаксис завдання обмежень на основі декількох полів таблиці або без одночасного створення поля має наступний вигляд:

<обмеження> = [CONSTRAINT І’мя_Обмеження]

<опис обмеження> [<обмеження> ...]

<Опис обмеження> = {

{PRIMARY KEY | UNIQUE} (Поле [, Поле ...]) |

FOREIGN KEY (Поле [, Поле ...])

REFERENCES Інша_Таблиця [(Поле [, Поле ...])]|

CHECK (Перевірочна_Умова)

}

Як видно з синтаксису завдання обмежень, кожне обмеження може мати ім'я, записуване після ключового слова CONSTRAINT. Всі обмеження в базі даних повинні мати унікальні імена. Якщо при завданні обмеження не задати його імені, то воно буде призначено сервером СУБД автоматично. При виконанні лабораторних робіт необхідно кожному обмеженню обов'язково давати ім'я.