9.4. Основи управління трудовим потенціалом підприємства

Зважаючи на недосконалість методів оцінки трудового потенціалу підприємства чи окремих його працівників, може йтися тільки про формування методологічних основ управління його розвитком. У зв’язку з цим, з нашого погляду, особливо корисними можуть бути технології перерахунку витрат трудових ресурсів у еквівалентну вартість їхнього заміщення. Як правило, використовується залежність чисельності працівників підприємства від фондоозброєності їхньої праці.

Загальну залежність такого роду можна подати за допомогою такої функції:

, (9.18)

де ₀ — параметр нульової ефективності, який визначає обсяг випуску продукції на одиницю всіх інших неврахованих ресурсів; L — витрати трудових ресурсів підприємства; K — витрати капітальних ресурсів; ₁ та ₂ — коефіцієнти еластичності.

Виходячи з визначеної залежності, можна виразити величину й інтенсивність трудових витрат підприємства за допомогою такої формули:

(9.19)

А. С. Толкачов рекомендує використовувати для цього коефіцієнт заміщення праці елементами основних фондів ()¹, визначений за формулою:

, (9.20)

де Р₁ та Р₀ — продуктивність праці на кінець та на початок аналізованого періоду відповідно; S₁ та S₀ — фондоозброєність праці відповідно на кінець та початок аналізованого періоду.

Для вирішення проблемних питань оцінки та управління трудовим потенціалом підприємства можна рекомендувати такий алгоритм:

1. Розподіл працівників підприємства на однорідні групи за професійними, кваліфікаційними, статево-віковими та іншими критеріями. Сегментація персоналу підприємства повинна проводитися виходячи з мети аналізу та схожості реакції представників груп на типові управлінські рішення. Кінцевим результатом даного кроку є створення мінімальних трудових сегментів підприємства, що дасть змогу уникнути зайвих витрат на дослідження трудового потенціалу кожного окремого працівника та спростити процедуру визначення інтегрального показника.

2. Створення системи факторів, що зумовлюють інтенсивність праці та її результативність у розрізі окремих трудових сегментів підприємства. Тут визначаються внутрішні фактори кожної групи (групова динаміка та лідерство), а також загальні корпоративні чинники впливу (організаційний клімат, корпоративна культура тощо). Формування кількісних і якісних механізмів ідентифікації та обліку структури факторів. Кінцевим результатом цього кроку є визначення істотних факторів впливу на розмір трудового потенціалу окремих сегментів підприємства.

3. Комплексний опис та оцінка результатів діяльності підприємства у розрізі різних систем структуризації (сегментних систем) з проведенням факторного аналізу їх розміру.

4. Оцінювання трудового потенціалу певних сегментних груп працівників підприємства за такою моделлю:

Рис. 9.3. Модель оцінки трудового потенціалу сегментних груп працівників підприємства

Пропонована модель не позбавлена недоліків, але має кілька переваг. У практиці господарського аналізу найчастіше використовуються попарні лінійні зв’язки. Виокремлення двох факторів за кожним із трьох векторів та уникнення лінійності зв’язків між ними дає підстави, по-перше, на базі статистичного аналізу формалізувати модель, а по-друге, уникнути невиправданого спрощення трудових стосунків.

5. Аналіз розміру та факторних залежностей трудового потенціалу груп працівників, а також розроблення по кожному з виявлених істотних чинників системи заходів щодо управління ними. З метою полегшення даного кроку можна запропонувати використання сукупності наведених раніше показників, а також достатньо розроблену методологію логічних таблиць.

Л ітература

1. Борисов А. Б. Большой экономический словарь. — М.: Книжный мир, 2000. — 895 с.

2. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. — К.: КНЕУ, 2000.

3. Авдеенко В. Н., Котлов В. А. Производственный потенциал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989. — 240 с.

4. Хрипач В. Я. Оценка и материальное стимулирование эффективности производства. — Минск: Выш. шк., 1985. — 172 с.

5. Меньшиков Л. И. Совершенствование методов деловой оценки, подбора и расстановки работников в сфере управления производством. — Рига: МИПКСНГ, 1972. — 110 с.

6. Архипов В. М. Проектирование производственного потенциала объединений. — Ленинград: Изд. ЛГУ, 1984. — 160 с.

РОЗДІЛ 10

ОЦІНКА ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ

Основні поняття розділу:

• Гудвіл.

• Оцінка вартості бізнесу.

• Модель оцінки вартості бізнесу.