4. Форми зайнятості населення, їх класифікація

Усі види зайнятості можна класифікувати за такими ознаками:

характер діяльності; соціальна належність; галузева належність; територіальна ознака; рівень урбанізації; професійно-кваліфікаційна ознака; статево-вікова ознака; види власності.

У межах кожного з наведених видів зайнятості, організація праці людей може розрізнятися різноманітними організаційно-правовими формами і нормами регулювання тривалості та режимів робочого дня. З огляду на цю обставину виокремлюються форми зайнятості, які класифікуються за ознаками:

1)по формі організації робочого часу

- повна

- неповна (видима, невидима, добровільна вимушена)

2) по статусу зайнятості

- первинна

- вторинна

3)за характером організації роб.місць та роб.часу

- стандартна

- нестандартна

4) за стабільністю трудової діяльності

-постійна

-тимчасова

5)по формі правового регулювання

-легальна

-нелегальна

Повна зайнятість – це зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, року), яка приносить доход у нормальних для даного району розмірах.

Неповна зайнятість - це зайнятість певної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю. Видима неповна зайнятість – це переважно статистичне поняття, яке можна безпосередньо виміряти за допомогою даних про заробітну плату, відпрацьований час або шляхом спеціальних вибіркових обстежень.

Невидима неповна зайнятість – аналітичне поняття, яке відбиває фундаментальне порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вимушеною називається неповна зайнятість, зумовлена економічними причинами: скороченням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства тощо. Добровільною називається неповна зайнятість, зумовлена соціальними причинами: необхідністю підвищення кваліфікації, набуттям професії, станом здоров’я, вихованням дітей тощо.

Первинна зайнятість – це зайнятість на основному місці роботи, яка і є основним джерелом доходів для працівника.

Вторинна зайнятість – це трудова діяльність осіб, які вже мають основну роботу або навчаються очно.

Постійна зайнятість – це зайнятість, яка відзначається відносною стабільністю місця роботи.

Тимчасова зайнятість - це зайнятість, яка пов’язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером роботи.

Стандартна зайнятість характеризується роботою у виробничому приміщенні, стандартним навантаженням протягом дня (тижня, року), наявністю стабільного робочого місця, чітко визначеним часом початку та закінчення робочого дня, законодавчо встановленою тривалістю робочого дня. Нестандартна зайнятість - це зайнятість, яка не відповідає стандартним правилам і потребує спеціального правового регулювання.

Легальна зайнятість – це діяльність громадян, яка регламентована державними документами.

Нелегальна зайнятість– це така діяльність, яка відбувається без укладання трудового договору, не враховується державною статистикою, нерідко перебуває на межі криміналу без сплати податків.