9. Вольове регулювання конфліктної ситуації

Вольове регулювання поведінки характеризується станом оптимальної мобілізованості особистості, необхідним режимом активності, концентрацією цієї активності у потрібному напрямі. Головну психологічну функцію волі складає посилення мотивації і вдосконалення на цій основі регуляції дій. Цим вольові дії відрізняються від імпульсивних, тобто дій, що здійснюються мимовільно і недостатньо контролюються свідомістю.

На рівні особистості вияв волі знаходить своє вираження в таких властивостях, як сила волі (міра необхідного вольового зусилля для досягнення мети), наполегливість (уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів), витримка (уміння гальмувати дії, почуття, думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення), енергійність та інші. Це – первинні (базові) вольові особистісні якості, що визначають більшість поведінкових актів. Існують і вторинні, що розвиваються в онтогенезі пізніше, ніж первинні вольові якості: рішучість (уміння приймати і втілювати в життя швидкі, обгрунтовані і тверді рішення), сміливість (уміння подолати страх і йти на виправданий ризик заради досягнення мети, незважаючи на небезпеку для особистого благополуччя), самовладання (уміння контролювати почуттєву сторону своєї психіки і підпорядковувати свою поведінку рішенню свідомо поставлених завдань), упевненість в собі. Ці якості потрібно розглядати не тільки як вольові, але і як характерологічні. До третинних потрібно віднести вольові якості, найтіснішим чином пов’язані з етичними: відповідальність (якість, що характеризує особистість з точки зору виконання нею етичних вимог), дисциплінованість (свідоме підкорення своєї поведінки загальноприйнятим нормам, встановленому порядку), принциповість (вірність певній ідеї в переконаннях і послідовне проведення цієї ідеї в поведінці), обов’язковість (уміння добровільно покласти на себе обов’язки і виконати їх). До цієї ж групи відносяться якості волі, пов’язані з відношенням людини до праці: діловитість, ініціативність (уміння працювати творчо, роблячи вчинки на власний розсуд), організованість (розумне планування й упорядкування своєї праці), виконливість (старанність, вчасне виконання доручень і своїх обов’язків) тощо. Третинні якості волі звичайно формуються тільки до підліткового віку, тобто моменту, коли вже є досвід вольових дій.

10. Типологія конфліктів:

1) за характером об’єкту:

- реалістичні – вирішення яких веде до досягнення якого-небудь результату;

- нереалістичні – в яких об’єкт неможливо відділити від самого конфлікту, він співпадає з ним.

Так, існують випадки, коли конфлікт виникає виключно через бажання проявити власні агресивні імпульси. При цьому сам предмет, на який він спрямований, не має значення, він вибирається абсолютно спонтанно.

Нереалістичний конфлікт обумовлений необхідністю розрядки напруженого емоційного стану для одного або для обох супротивників. ЯК тільки розрядка агресії відбулася, конфлікт, зазвичай, швидко закінчується.

2) залежно від сторін:

- внутрішньо особистісні. В загальній формі внутрішньо особистісний конфлікт можна сформулювати як проблему між існуючим, актуальним станом суб’єкта і його бажаним станом, між реальністю і можливістю, актуальним і потенційним. В його основі можуть лежати найрізноманітніші внутрішньо особистісні причини, наприклад: суперечність потреб, суперечність між внутрішньою потребою і соціальною нормою, суперечність між різними волями індивіда, складність вибору між різними варіантами поведінки.

- міжособистісні – це зіткнення між окремим індивідами в процесі їх соціальної і психологічної взаємодії. У будь-якому міжособистісному конфлікті велике значення мають індивідуальні якості людей, їх психічні, соціально-психологічні і етичні особливості. В зв’язку з цим часто говорять про міжособистісну сумісність або несумісність людей, яка грає важливу роль в міжособистісному спілкуванні.

- між особистістю і групою. Цей тип конфлікту має багато спільного з міжособистісним, проте він більш багатоплановий, оскільки група має цілу систему відносин, вона певним чином організована, в ній, як правило, є формальний і/або неформальний лідер, координаційна і субординаційна структури та ін.

- між групові. Виражається цей конфлікт в зіткненні інтересів різних груп. До такого типу відносяться конфлікти між соціальними групами найрізноманітнішого розміру: малими, середніми і великими.

3) в аспекті потреб,блокування яких спричинило конфлікт:

- матеріальні

-статусно-рольові

- духовні

4) за спрямованістю:

- горизонтальні, що виникають між діловими партнерами, колегами по роботі, подружжям;

- вертикальні-між підлеглими і керівництвом, батьками і дітьми;

- змішані.

5 )за часовими параметрами:

- короткочасні

- швидкоплинні

- тривалі, які продовжуються іноді роками і десятиріччями, і нерідко відбуваються на державному, національному, релігійному рівнях.

6) за критерієм результативності:

- конструктивні(нормальні,позитивні), при яких групи зберігають свою цілісність, а відносини між членами групи – характер співпраці, кооперації;

- деструктивні (патологічні, негативні), коли взаємини між людьми набувають нецивілізованої форми, характеру протистояння, боротьби, що веде навіть до руйнування і розпаду організації.