1.2 Фази життєвого циклу проекту

Реалізація кожного проекту представляє собою ряд етапів – життєвих фаз або стадій. Оскільки проект є товаром, для створення якого необхідні кошти, а необхідність інвестицій є базовою в проектному менеджменті, то вважаючи на це економічні науки поділяють фази проекту на доінвестиційну та інвестиційну. В рамках останньої існують ще інші фази.

1 Доінвестиційна (початкова) фаза -

формування ідеї проекту (аналіз даних, розробка можливих рішень та їхня оцінка), передпроектне обґрунтування інвестицій, прийняття рішення щодо втілення проекту.

2 Інвестиційна –

а) впровадження проекту - розробка проектної документації, складання бізнес- плану, проведення торгів, укладання контрактів, організація команди виконавців;

б) – контроль за виконанням;

в) – закінчення проекту (запровадження проекту в дію, переведення команди виконавців на іншу роботу, досягнення очікуваних результатів, припинення фінансування проекту, виведення об´єктів проекту з експлуатації).

Тобто, життєвим циклом проекту – називається проміжок часу між моментом

формування ідеї проекту до моменту його ліквідації.

Згадаємо, що п´ять функцій менеджменту: керівництво - планування - організація – впровадження – контроль, різняться від життєвих фаз проекту тим, що зосереджені лише на виконанні проекту й не беруть до уваги фазу формування ідеї, яка є важливою в проектному менеджменті.

Фазу передпроектного обґрунтування інвестицій називають інакше оцінкою життєздатності проекту. При цьому розглядаються 2-3 альтернативи даному

проекту й економічно обґрунтовуються переваги однієї альтернативи над іншою.

1.3 Характеристика управління проектами

Як виходить зі змісту поняття проект, він має 3 види обмежень (так зване “потрійне обмеження”), які визначаються замовником: в ресурсах, часі та заданому обсязі робіт. Саме ці параметри перебувають в центрі уваги керівника проекту. Для ефективного здійснення проектів було розроблено інструментарій (методологію), який допомагає проектному менеджеру справлятися з потрійним обмеженням.

Таким чином, управління проектом – це процес управління командою і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів завдяки яким проект виконується вчасно і досягає своєї мети.

Основними причинами виділення проектного менеджменту в самостійну галузь є:

1. Підвищення темпів змін через НТП, що потребує вироблення гнучких стратегій та організаційних структур. Управління проектами є одним із шляхів підвищення ефективності в конкурентній боротьбі.

2. Обмеженість ресурсів. Економічна діяльність людства виснажує природні ресурси, а фінансові кошти часто розосереджені серед багатьох інвесторів, чи навпаки належать лише одному. Це призводить до необхідності вироблення нових форм їхнього використання.

3. Умови ринку стають більш вибагливими, а проекти більш масштабними, що потребує від менеджера не тільки високого професіонального, а й творчого (креативного) підходу.

4. Поглиблюється інтеграція як компаній, так і різних видів діяльності в ході виконання проекту, задача менеджера складається в тому, щоб впроваджувати такі форми, які дозволяють справлятися з негативними сторонами інтеграційних процесів.

Як бачимо при вирішенні складних задач від менеджера проекту потребуються як глибокі професійні знання, так і креативність мислення.

На сьогодні важко назвати хоча б один значний проект, який би здійснювався поза рамками методології управління проектами. Компанії та окремі експерти навіть створили міжнародну фахову структуру - “Світ управління проектами”, до складу якої входять національні та міжнародні інвестиційні, промислові, будівельні, консалтингові та інжинірингові організації і який проводить конгреси й симпозіуми

з питань методології управління проектами.

Методи управління проектами дозволяють визначити:

- цілі проекту та провести їхнє економічне обґрунтування; - структуру проекту (підцілі, необхідні роботи та етапи); - джерела фінансування, кошторис витрат і бюджет проекту; - виконавців робіт, шляхом проведення конкурсу або процедури торгів; - термін реалізації проекту й скласти графік його виконання.

Крім цього, за допомогою методів можна:

- підготувати й укласти контракти; - спланувати й врахувати ризики; - забезпечити контроль за ходом реалізації проекту.

Існують 3 схеми управління проектами:

1 Основна схема – керівник проекту є представником (агентом) замовника. Фінансової відповідальності за прийняті рішення він не несе, відповідає за координацію, хід та реалізацію проекту й, крім замовника, не перебуває в контрактних відносинах з іншими учасниками проекту. Переваги – об´єктивність дій менеджера, недолік – ризик на долю проекту та замовника.

2 Схема розширеного управління – керівник проекту несе відповідальність за проект в межах фіксованої (кошторисної) ціни, забезпечує управління процесами та їхню координацію на основі угод, укладених з учасниками проекту в межах фіксованої ціни.

3 Схема “прискореного будівництва” (“під ключ”) – керівник проекту укладає контракт з замовником “під ключ” з обумовленням вартості проекту.