2. Обсяг національного виробництва

Слід зазначити, що при обчисленні узагальнюючого показника величини національного виробництва з огляду на різнорідність продукції неможливо використати натуральні чи умовно-натуральні одиниці. Тобто, обсяг націо­нального виробництва можна визначити у вартісному вираженні, адже лише грошова форма придатна для співвиміру різних споживчих цінностей.

Стан економічного розвитку держави відображається у системі націо­нальних рахунків (СНР), згідно з якою основним показником національного продукту є: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний дохід (ВИД), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), використовуваний дохід (ВД).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - макроекономічний показник, який вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг (у цінах реалізації), вироблених протягом певного періоду часу, здебільшого року, резидентами країни. Цей показник обчислюють для економічної території держави, де поширюються повноваження уряду країни і в межах якої люди, фактори виробництва, товари і гроші можуть вільно переміщатися.

При обчисленні ВВП не враховують:

• вживаних речей, щоб уникнути проблеми подвійного рахунку;

• невиробничі фінансові операції, які поділяються на:

° державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії, допомоги з безробітгя, соціальні платежі тощо); ° приватні трансфертні платежі; ° операції з купівлі-продажу цінних паперів.

• проміжні товари - товари, які використовують для виробництва кінцевої продукції.

Трансфертні платежі - це грошові виплати, не пов'язані з виконанням тими, хто їх отримує, будь-яких функцій з виробництва товарів чи послуг.

Проблема уникнення подвійного рахунку ~ це врахування при обчисленні ВВП лише ринкової вартості кінцевих товарів/послуг і неврахування вартості операцій, пов'язаних з проміжними товарами.

Кінцеві товари - це ті продукти, що остаточно залишили сферу вироб­ництва і призначені для кінцевого споживання.

Проміжні товари - це. ті товари, які підлягають подальшій обробці, переробці чи перепродажу.

ВВП є дуже важливим показником функціонування національної економіки. Проте він не враховує результатів економічної діяльності у тіньовому секторі економіки. За різними джерелами, у тіньовій економіці України виробляється близько ЗО % усієї продукції. У ВВП не враховується обсяг продукції, виробленої домогосподарствами для власного споживання. Це дає підстави для висновку про те, що величина ВВП є заниженою.

ВВП можна визначати як суму доданої вартості, одержаної на всіх стадіях виробництва товарів та послуг і доведення до кінцевого споживача за галузями економіки - цей метод називають виробничим. Додана вартість -це різниця між виторгом фірми та вартістю матеріалів, придбаних у постачальників.

Крім вказаного методу визначення ВВП, є ще два підходи:

1. Видатковий підхід (кінцевого використання), найпоширеніший, згідно з яким ВВП визначається як сума видатків на купівлю кінцевих товарів і послуг:

ВВП = (9.1)

де С- видатки домогосподарств на споживчі товари; - інвестиційні видатки приватних фірм; О — видатки держави на купівлю споживчих та інвестиційних товарів; - видатки іноземців на купівлю товарів і послуг, тобто чистий експорт.

Це величина, на яку видатки іноземців на вітчизняні товари/послуги перевищують витрати вітчизняних споживачів на закупівлю імпортних товарів, тобто різниця між експортом і імпортом:

, (9.2)

де X - експорт, I- імпорт.

2. Дохідний, або розподільчий підхід, згідно з яким ВВИ с сумою пер­винних доходів, одержаних вітчизняними постачальниками ресурсів та інших платежів (амортизації та інших непрямих податків на бізнес):

ВВП=ЗП+ПЦ+Р_П+ВП_рФ+ЗД_мб+А+НПБ, (9.3)

де Зп - заробітна плата найманих працівників; ПЦ - проценти за кредит, одержані власниками грошового капіталу; ВП_РФ - валовий прибуток фірм ЗД_мб — змішаний дохід власників малого бізнесу; Р_П - рентні платежі, одержані власниками землі; А — амортизаційні відрахування; НПБ - непрямі податки на бізнес (ПДВ, мито, ліцензійні збори, акцизи).