1. Визначити форми існування мовлення

Форми існування мовлення

• зовнішнє (усне, писемне)

• внутрішнє

Усне мовлення  (ситуативне):

Спонтанне. Характерна посилена інформативність, насиченість фактами. Твориться у кількох виявах: словесному, інтонаційному, візуальному (безпосередньо застосовуються інтонація, паузи, міміка, жести). Менше уваги приділяється формі висловлювання. Допускаються повтори, варіативність вислову.

 

Писемне мовлення (контекстуальне):

Фіксується графічно. Спирається на усне і є у відношенні до нього вторинним. Сприймається зором. В основному монологічне. Характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики. Переважає традиційна форма викладу, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень. Одиницею є текст.

2. Проаналізувати використання фразеологізмів у творчості українських письменників

Термін фразеологія, (гр. phrasos – вираз, зворот і logos - слово) вживають у багатьох значеннях: розділ мовознавства про усталені звороти; сукупність їх у мові; сукупність прийомів висловлювання, властивих певній особі, епосі.

Вітчизняна фразеологія – дисципліна молода: їй ледве півстоліття. Установилися два погляди, які вперше підсумував С. І. Ожегов. Фразеологізми з певними структурно-значеннєвими особливостями, які є, поряд зі словами, засобами побудови речень, відносять до фразеології у вузькому смислі.

Так, наприклад, із байки П. Гулака-Артемівського «Пан та Собака» сюди увійдуть звороти хоч в око стрель – темно; як палець – один; аж у вухах лящить – голосно; напастися темним рядном – (зненацька) вилаяти; і вусом не моргнути – не зважати. До таких висловів увійдуть і мінімальні усталені поєднання службової і повнозначної частини мови: на носі – скоро; з головою – багато.

До фразеології в широкому смислі увійдуть насамперед одиниці, побудовані за моделями речень. Наприклад: баба з воза – кобилі легше; коли моє не влад, то я зі своїм назад; за моє жито та ще мене і бито.

Отже, фразеологічні звороти переконливо підтверджують ленінську тезу, що «без людських емоцій ніколи не бувало, нема і не може бути людського шукання істини».

№29

1. Розкрити функції мови і мовлення

функції мови й мовлення:

1.     Засіб спілкування й об’єктивації спілкування. 2.     Засіб пізнання і його об’єктивації. 3.     Засіб творення нових одиниць мовних підсистем і об’єктивації цього процесу. 4.     Засіб вираження емоцій, внутрішнього стану людини і волі. 5.     Засіб створення і об’єктивації словесних художніх образів.   = засіб =

1.     Здійснення, реалізація процесу спілкування (комунікативна функція). 2.     Здійснення процесів пізнання (пізнавальна функція). 3.     Здійснення процесів творення нових одиниць мовних підсистем. 4.     Здійснення, реалізація процесу вираження емоцій (емотивна функція). 5.     Здійснення, реалізація процесу творення художніх образів, творів (естетична функція). = процес=

Функції мови:

• Комунікативна. Мова використовується для інформаційного зв’язку. Цій функції підпорядковані всі інші. Спілкування – це соціальний процес, процес задоволення потреби людини в іншій людині.

• Експресивна. Мова є засобом вираження внутрішнього світу індивіда. Вона дає можливість перетворити внутрішнє, суб’єктивне в зовнішнє, об’єктивне, доступне для сприйняття.

• Ідентифікаційна. Спілкуватися за допомогою якоїсь мови можуть лише носії цієї мови. Тільки вони є засобом ідентифікації, ототожнення в межах певної спільноти.

• Гносеологічна. Мова є засобом пізнання світу. Людина користується не тільки індивідуальним досвідом, а й суспільним. Досвід суспільства закодовано і зафіксовано в мові, в її словнику, граматиці, у текстах.

• Мислетворча. Мова є засобом формування думки. Є мислення конкретне (образно-чуттєве) і абстрактне (понятійне). Люди обмінюються мовними одиницями, в яких закодовано думки.

• Естетична. Мова – першоелемент культури. Мова є знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей. Фольклор, художня література, театр, пісня тощо – усе це дає підстави стверджувати, що мова – становий хребет культури.

• Культуроносна. Мова – носій культури. Культура кожного народу зафіксована в його мові. Мова виконує функцію каналу зв’язку між народами. Через мову відбувається засвоєння кожною людиною культури свого народу і естафета духовних цінностей від покоління до покоління.

Номінативна. Це функція називання. Слова служать назвами предметів, процесів, якостей, кількостей, ознак тощо.

Мовлення не існує і не може існувати поза мовою. Разом з тим, сама вона існує як жива лише за умови активного використання людьми. Мова розвивається і вдосконалюється у процесі мовного спілкування.

Рис. 2.5.4.Функції мовлення

За допомогою сигналізації через слово позначається предмет, дія, стан та ін. Зі словом пов'язане уявлення про предмет або явище.

Функція узагальнення обумовлена тим, що слово позначає предмет (його якості, дії та ін.), який воно узагальнено відображає. Кожне слово має певне значення і визначається через функцію того чи іншого предмета в системі людської діяльності.

Комунікація (спілкування) полягає в передачі людьми одне одному певних думок, суджень, почуттів, тим самим здійснюючи взаємовплив.

Експресія полягає в передачі особою емоційного ставлення до змісту мовлення і до людини, на яку воно спрямоване.

2. Продемонструвати один з етапів публічної промови

Етапи підготовки:

1) Inventio – пошук та знаходження актуальної теми, задум промови

2) Dispostio – попереднє розташування матеріалу, складання плану, розробка теми та висновків

3) Elokutio – стилістичне оформлення тексту, підбір слів та риторичних фігур

4) Memoria – вивчення напамʼять промови

5) Actio – проголошення промови перед аудиторією.

ЧТО УБИВАЕТ ПОЭТА 25 НОЯБРЯ ПОМЯНЕМ АЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКО  Сергей Тримбач«Зеркало недели» №45, 22 ноября 2003, 00:00 «Художник пішов додому. Йому захотілось повіситись. Але він не повісився. Повісилась, приміром, задавилась безповоротно частина його…» А.Довженко. «Щоденник», 16 июня 1949 г. Тот трагический ноябрьский день 1956 года Юлия Солнцева, жена художника, вспоминала так. Это было в воскресенье, они находились на даче в Переделкино. У Довженко болело сердце, он порывался ехать в Москву — на следующий день должны были состояться актерские пробы к уже запущенному в производство фильму «Поэма о море» (его потом и отснимет Солнцева)... «Мы сели в машину. Молчали. Ему было нехорошо. Вошли в подъезд. «Сейчас будет лифт», — предложила лифтерша. — «Не надо. Я не могу ждать». Сашко тяжело поднялся по лестнице. Войдя в дом, он сейчас же лег на кровать. Ему становилось все хуже и хуже. Я вызвала лечащего врача...» (Юлия Солнцева. Последний день Александра Довженко. — «Дніпро», 1994, № 9—10). Через два часа Довженко ушел в лучший мир. Врач попыталась до этого вызвать какого-то профессора — тот отказал. По свидетельству Солнцевой. А потом... Потом она позвонила в Киев, Мыколе Бажану, возглавлявшему Союз писателей. Ей хотелось выполнить последнюю волю покойника — быть похороненным в Украине, в Киеве. «Подошла его жена и сказала совершенно спокойным голосом, что Бажана нет и неизвестно, когда будет. Я второй раз объяснила причину и просила его позвонить, когда он придет. Звонка не последовало ни в этот день, ни на другой. В похоронах Довженко в Киеве Украина отказала». Вот так он умирал, вот так его убивали. А что убивает художника? «Приналежність до приниженої нації», — ответила недавно Лина Костенко. Униженной, приглушенной, раздавленной... Как легко было «исправиться» с той же «Украиной в огне»! В дневнике записан совет сделать главного героя россиянином — и «тоді дуже багато стане на своє місце». Не захотел, не пожелал. И его потом не пожалели. Даже последнюю волю о погребении в родной земле не удовлетворили. Ставили памятники, называли его именем колхозы, и даже киностудию, но праху — нельзя. Еще один «националистический» пункт возмущения народной памяти и достоинства? Нет, довольно уже одного, шевченковского — хорошо, что вдали от Киева.

№30

1. Охарактеризувати чинники, що визначають культуру мовлення

На формування культури мовлення впливають такі чинники:

• Система норм літературної мови (мовний компонент культури мовлення). Граматична і стилістична грамотність, повнота розуміння мовної одиниці, точність і логічність мовлення в конкретній ситуації або певній сфері спілкування

• Сукупність етичних правил свого народу (етичний компонент культури мовлення)

• Мета й обставини спілкування (комунікативний аспект культури мовлення)

• Національні уявлення про культуру мовлення (естетичний компонент культури мовлення)

• Мовна освіта і загальна освіченість мовців.

2. Продемонструвати один з етапів промови в якій звинувачуються люди або їх вчинки

например:ты неверная жена,ты изменяеш мне каждий день и с кем попало,все я от тебя ухожу НАВСЕГДА!