- •1. Економіка як об'єкт математичного моделювання. Особливості та принципи математичного моделювання економіки.
- •2. Класифікації економіко-математичних моделей. Етапи побудови економіко-математичних моделей.
- •3. Загальна постановка оптимізаційної задачі, її структура. Приклади задач математичного програмування в економіці, менеджменті, приклади побудови їх математичних моделей.
- •4. Класифікація задач і методів математичного програмування.
- •5. Цільова функція задачі лп. Система лінійних обмежень та її геометрична інтерпретація.
- •6. Графічний метод розв’язку задач лп, що містять дві змінні.
- •7. Форми запису задач лп, їх еквівалентність і способи перетворення.
- •8. Знаходження опорного розв’язку. Симплексні таблиці, симплексні перетворення.
- •9. Штучний базис, запис цільової функції та розв’язок м-задачі лінійного програмування.
- •10. Основна та двоїста задачі як пара взаємоспряжених задач лп. Побудова моделі двоїстої задачі.
- •11. Знаходження розв’язків взаємоспряжених задач. Основні теореми двоїстості та їх економічний зміст.
- •13. Алгоритм Гоморі. Розв’язування задач цчлп застосовуючи алгоритм Гоморі.
- •14. Постановка транспортної задачі і її цільова функція. Транспортна задача закритого типу.
- •15. Транспортна задача. Методи північно-західного кута та найменшого елемента для побудови опорного розв’язку транспортної задачі і умова його невиродженості.
- •17. Транспортна задача відкритого типу. Побудова опорних розв’язків тз.
- •18. Загальна задача нелінійного програмування. Графічний метод розв’язку задач нлп.
- •19. Задачі дробово - лінійного програмування. Застосування симплексного методу для розв’язування задач дробово - лінійного програмування.
- •24. Основні поняття теорії ігор. Приклади ігрових задач в економіці та менеджменті.
- •25. Матричні ігри двох осіб. Платіжна матриця. Гра у чистих стратегіях. Максимінна та мінімаксна стратегії. Сідлова точка.
- •26. Змішані стратегії. Основна теорема теорії матричних ігор. Матричні ігри двох осіб.
- •Нехай маємо скінченну матричну гру з платіжною матрицею
3. Загальна постановка оптимізаційної задачі, її структура. Приклади задач математичного програмування в економіці, менеджменті, приклади побудови їх математичних моделей.
Функцію F називають цільовою функцією, або функцією мети. Для економічної системи це є функція ефективності її функціонування та розвитку, оскільки значення F відображує ступінь досягнення певної мети.
Система називається системою обмежень, або системою умов задачі. Вона описує внутрішні технологічні та економічні процеси функціонування й розвитку виробничо-економічної системи, а також процеси зовнішнього середовища, які впливають на результат діяльності системи. Неосновні обмеження – вказують тільки на те, що розв’язки задачі невід’ємні.
План, за якого цільова функція набуває екстремального значення, називається оптимальним. Оптимальний план є розв’язком задачі математичного програмування.
Будуючи економіко-математичну модель економічної системи, слід дотримуватись певних правил:
1. Модель має адекватно описувати реальні технологічні та економічні процеси.
2. У моделі потрібно враховувати все істотне, суттєве в досліджуваному явищі чи процесі, нехтуючи всім другорядним, неістотним у ньому.
3. Модель має бути зрозумілою для користувача, зручною для реалізації на ЕОМ.
Не існує загальних рекомендацій щодо процесу моделювання, тому в кожному конкретному разі вимоги до побудови математичної моделі залежать від цілей та умов досліджуваної системи.
У процесі застосування математичного моделювання в економіці чітка постановка задачі та її формалізація є найскладнішим етапом дослідження, вимагає ґрунтовних знань передусім економічної суті процесів, які моделюються. Однак, вдало створена математична модель може надалі застосовуватись для розв’язування інших задач, які не мають відношення до ситуації, що початково моделювалася. Починаючи з робіт Л. В. Канторовича, в математичному програмуванні сформовано певний набір класичних постановок задач, економіко-математичні моделі яких широко використовуються в практичних дослідженнях економічних проблем.
Наведемо кілька вже формалізованих типових постановок економічних задач, що розв’язуються методами математичного програмування (більшість сформульованих задач будуть вивчатися в наступних розділах).
Всі розглянуті задачі залежно від наявності та точності початкової інформації, мети дослідження, ступеня врахування невизначеності, специфіки застосування до конкретного процесу можуть бути сформульовані як у вигляді статичних, детермінованих, неперервних лінійних задач, так і в складнішій постановці, де один, кілька чи всі параметри визначаються з певним рівнем імовірності та використовуються нелінійні залежності.
Задача визначення оптимального плану виробництва: для деякої виробничої системи (цеху, підприємства, галузі) необхідно визначити план випуску кожного виду продукції за умови найкращого способу використання наявних ресурсів. У процесі виробництва задіяний визначений набір ресурсів: сировина, трудові ресурси, технічне обладнання тощо. Відомі загальні запаси ресурсів, норми витрат кожного ресурсу та прибуток з одиниці реалізованої продукції. Задаються також за потреби обмеження на обсяги виробництва продукції у певних співвідношеннях(задана асортиментність).
Критерії оптимальності: максимум прибутку, максимум товарної продукції, мінімум витрат ресурсів.
Задача про «дієту» (або про суміш): деякий раціон складається з кількох видів продуктів. Відомі вартість одиниці кожного компонента, кількість необхідних організму поживних речовин та потреба в кожній речовині, вміст в одиниці кожного продукту кожної поживної речовини. Необхідно знайти оптимальний раціон — кількість кожного виду продукту, що враховує вимоги забезпечення організму необхідною кількістю поживних речовин.
Критерій оптимальності — мінімальна вартість раціону.
Транспортна задача: розглядається певна кількість пунктів виробництва та споживання деякої однорідної продукції (кількість пунктів виробництва та споживання не збігається). Відомі обсяги виготовленої продукції в кожному пункті виробництва та потреби кожного пункту споживання. Також задана матриця, елементи якої є вартістю транспортування одиниці продукції з кожного пункту виробництва до кожного пункту споживання. Необхідно визначити оптимальні обсяги перевезень продукції, за яких були б найкраще враховані необхідності вивезення продукції від виробників та забезпечення вимог споживачів.
Критерії оптимальності: мінімальна сумарна вартість перевезень, мінімальні сумарні витрати часу.
Задача оптимального розподілу виробничих потужностей: розглядаються кілька підприємств, що виготовляють певну кількість видів продукції. Відомі фонд робочого часу кожного підприємства; потреби в продукції кожного виду; матриця потужностей виробництва всіх видів продукції, що виготовляються на кожному підприємстві, а також собівартості виробництва одиниці продукції кожного підприємства. Необхідно розподілити виробництво продукції між підприємствами у такий спосіб, щоб задовольнити потреби у виготовленні продукції та максимально використати виробничі потужності підприємств.
Критерій оптимальності: мінімальні сумарні витрати на виготовлення продукції.
Задача про призначення: нехай набір деяких видів робіт може виконувати певна чисельність кандидатів, причому кожного кандидата можна призначати лише на одну роботу і кожна робота може бути виконана тільки одним кандидатом. Відома матриця, елементами якої є ефективності (у вибраних одиницях) кожного претендента на кожній роботі. Розв’язком задачі є оптимальний розподіл кандидатів на посади.
Критерій оптимальності: максимальний сумарний ефект від виконання робіт.
Задача комівояжера: розглядається кілька міст. Комівояжеру необхідно, починаючи з міста, в якому він перебуває, обійти, не буваючи ніде двічі, всі міста і повернутися в початкове. Відома матриця, елементи якої — вартості пересування (чи відстані) між всіма попарно пунктами подорожі. Знайти оптимальний маршрут.
Критерій оптимальності: мінімальна сумарна вартість (відстань) пересування по маршруту.
Задача оптимального розподілу капіталовкладень. Планується діяльність групи (системи) підприємств протягом деякого періоду, який розділено на певну кількість підперіодів. Задана сума коштів, які можна вкладати в будь-яке підприємство чи розподіляти між ними протягом всього періоду планування. Відомі величини збільшення виробництва продукції (за умови здійснення додаткових капіталовкладень) у кожному з підприємств групи для всіх підперіодів. Необхідно визначити, як розподіляти кошти на початку кожного підперіоду між підприємствами так, щоб сумарний дохід за весь період був максимальним.
