3.Історична класифікація культурної еволюції.

Під типологією в сучасній науковій літературі розуміють метод розчленування систем досліджуваних об’єктів та їх групування за допомогою узагальненої моделі.

Даний метод використовується з метою порівняльного дослідження суттєвих ознак, зв’язків , функцій, відносин, рівнів організації об’єктів. В історії світової культури можна чітко простежити такі основні типи систем культурного розвитку:

а) часовий, до якого належать певні системи культурних епох, які послідовно змінюють одна одну;

б) історико-культурний, який включає національні, зональні та регіональні системи культур, що діють на широкому географічному просторі одна біля одної.

Первісне суспільство було найтривалішим в історії людства, а первісна культура відіграла значну роль у наступному розвитку людства, бо з цього періоду починається історія людської цивілізації, формується людина, виникає суспільство, зароджуються такі форми людської духовності як релігія, мораль, мистецтво і т.д.

Загальноісторична періодизація спирається на відмінності суспільно-економічних формацій (докласове суспільство; археологічна — на матеріалу і техніку виготовлення знарядь праці (кам’яний, бронзовий, залізний вік) і т.д. Найбільш сталеною точкою зору є така, в якій археологічна періодизація узгоджується із загальноісторичною.

Початкова форма організації суспільства називається «праобщиною», початок якої співпадає з виділенням людини із тваринного світу, а кінець — з переходом від раннього до пізнього палеоліту. Збирання та мисливство були головними галузями господарства найдавніших людей: з’являються перші знаряддя праці — ручні рубила з кременю, скребла, гостроконечники; людина почала використовувати вогонь. Поява сучасної людини пов’язана з великим стрибком у розвитку продуктивної діяльності — людина перейшла від привласненого господарства до виробництва (неолітична революція). З’являється родова община, удосконалені знаряддя праці (скребла, різці, ножі).

У добу бронзи і раннього заліза відбувся перший суспільний поділ праці — відділення тваринництва від землеробства. Виникають нові ремесла і нові знаряддя праці (ткацький верстат, гончарне коло). Розпочинається другий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства.

4.Загальна характеристика культури первісної епохи.

Пе́рвісна культу́ра — найбільший період в історії людства — від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності.

У різних народів цей період тривав неоднаково, деякі навіть тепер живуть за умов первісності. Тому сучасна наука розрізняє власне первісну культуру — що існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV — початок III тисячоліття до н. е.), і традиційну первісну культуру.

Протягом первісної епохи відбувалися такі процеси:

• антропогенез — біологічна еволюція людини, що завершилася приблизно 40 тисяч років тому виникненням виду «людина розумна» (Homo sapiens), а також основних людських рас;

• формування мислення (або інтелекту) людини, її мови;

• розселення людства по всіх континентах;

• перехід людей від привласнюючого господарювання (мисливство, збиральництво) до відтворюючого (землеробство і скотарство);

• соціогенез — формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплемінної організації;

• поява перших світоглядних, релігійних уявлень, міфологічних систем.

Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, своє місце займає формування культури як особливої сфери людського суспільства. Причому для ранніх етапів історії різних народів характерна єдність закономірностей, спільність проявів становлення культури.

Специфічною рисою первісної культури є синкретизм (нерозділеність), коли форми свідомості, господарчі заняття, суспільне життя, мистецтво не відокремлювалися і не протиставлялися один одному. Будь-який вид діяльності містив у собі інші. Наприклад, у полюванні були з'єднані: технологічні прийоми виготовлення зброї, стихійні наукові знання про звички тварин, соціальні зв'язки, які виражалися в організації полювання (індивідуальне, колективне), релігійні уявлення — магічні дії із забезпечення успіху, які, в свою чергу, включали елементи художньої культури — пісні, танці, живопис. Саме внаслідок такого синкретизму характеристика первісної культури передбачає цілісний розгляд матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.