6. Поняття трудової дисципліни. Відповідальність за порушення трудового законодавства: по­няття, підстави, види.

У деяких галузях народного господарства для окремих ка­тегорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Трудова дисципліна являє собою дотримання сукупності правових норм, які регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлю­ють повноваження сторін трудового договору, а також передбачають заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невико­нання трудових обов'язків.

Законодавство України встановлює, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно ви­конувати розпорядження власника або уповноваженого ним ор­гану, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Крім цього, на працівників покладають зобов’язання, установлені функціо­нальними обов'язками, внутрішнім розпорядком підприємства, установи, організації, а також трудовим договором.

Відповідальність за порушення трудового законодавства: по­няття, підстави, види.

За порушення трудового законодавства встановлена від­повідальність як роботодавця, так і посадових осіб, уповнова­жених ним для здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності у сфері трудових відносин. Посадові особи підприємств, уста­нов, організацій, які винні в порушенні або невиконанні актів законодавства про працю, притягуються до дисциплінарної, ад­міністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законом.

Адміністративна відповідальність настає у випадках і в межах, передбачених Кодексом України про адміністратив­ні правопорушення. У разі порушень трудового законодавства вона може наставати за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, порушення чи невиконання ко­лективного договору, угоди порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів із безпечного ведення робіт у галузях промисловості тощо.

Кримінальна відповідальність осіб, винних у порушенні трудового законодавства передбачена Кримінальним кодексом України. Основними злочинами, пов'язаними із порушенням трудового законодавства є: грубе порушення законодавства про працю, грубе порушення угоди про працю, примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку, неви­плата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установле­них законом виплат тощо.

Адміністративна та кримінальна відповідальність за по­рушення трудового законодавства накладається у загальному порядку, передбаченому відповідними галузями права.

7. Дисциплінарні стягнення: поняття, види та порядок їх накла­дення і зняття.

Матеріальна відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність застосовується за скоєн­ня дисциплінарних проступків.

Дисциплінарний проступок є особливим видом правопо­рушення, який виявляється в порушенні трудової, навчальної, службової та військової дисципліни і завдає шкоди внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій тощо. До правопорушників можуть застосовуватись стягнення, передбачені правилами внутрішнього розпорядку, дисциплінар­ними статутами і положеннями: зауваження, попередження, догана, переведення на іншу роботу, звільнення тощо.

Дисциплінарна відповідальність працівників є окремою формою юридичної відповідальності за порушення на підпри­ємствах, в установах, організаціях правил внутрішнього трудо­вого розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і ви­борного профспілкового органу на основі типових правил.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення:

• догана;

• звільнення.

Разом із цим, законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих катего­рій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарне стягнення може накладатись лише орга­ном, якому надано право прийняття на роботу певного пра­цівника.

1. Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебу­вання його у відпустці.

2. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.

3. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосо­вано лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівни­ком у порядку, встановленому чинним законодавством. Праців­ник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати — без обмеження будь-яким строком.

У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія з трудових спорів може його поновити.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарно­го стягнення.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення.

Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колек­тиву або його органу.

Матеріальна відповідальність.

Матеріальна відповідальність — це вид юридичної відповідальнос­ті, яка накладається у випадку, коли внаслідок дій працівника було завдано матеріальної шкоди підприємству, установі, організації.

Матеріальна відповідальність виражається в обов'язку працівника відповідати за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Існує два види матеріальної відповідальності: обмежена ма­теріальна відповідальність; повна матеріальна відповідальність.

Обмежена матеріальна відповідальність включає обо­в'язок працівника відшкодувати збитки в межах середнього місячного заробітку. Цей вид відповідальності застосовується в усіх випадках, якщо для працівника законодавством не пе­редбачена повна матеріальна відповідальність.

Повна матеріальна відповідальність передбачає обов'язок працівника відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Законодавство визначає такі випадки настання повної матеріальної відповідальності:

• між працівником і підприємством, установою, органі­зацією укладено письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності;

• майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими до­кументами;

• шкоди завдано діями працівників, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку;

• шкоди завдано працівником, який був у нетверезому

• стані:

• шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

• службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

• шкоди завдано нестачею, навмисним знищенням або навмисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів, при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в ко­ристування.

Покриття шкоди працівниками проводиться за розпо­рядженням власника або уповноваженого ним органу або за рішенням суду.

8