- •Тестові завдання до курсу „Історія слов’янських народів” для 1 курсу історичного факультету Давні слов’яни
- •Автором прикарпатської теорії прабатьківщини слов’ян був:
- •Перші історичні відомості про слов’ян містяться у творах …….(назвати авторів).
- •Білорусь
- •Велика моравія, чехія і словаччина
- •Болгарія, сербія, хорватія та інші південнослов’янські народи
Білорусь
Перші люди на території Білорусії з’явилися: а) близько 100 тис. років до н.е.; б) близько 300 тис. років до н.е.; в) близько 600 тис. років до н.е.
Слов’яни прийшли на територію Білорусі з Вісло-Одерського межиріччя у: а) ІІІ – IV ст. н. е.; б) IV–V ст. н. е.; в) VI–VIII ст. н.е.
Розселяючись на території Білорусі, слов’янські племена асимілювали: а) угро-фінські племена; б) балтські племена Дніпро-Двінської культури; в) місцеві племена радимичів, вятичів.
На території Білорусі осіли три групи східно-слов’янських племен: а) кривичі; б) дреговичі; в) радимичі; г) уличі; д) тиверці; е) ільменські слов’яни.
Державними утвореннями на території Білорусії у ІХ ст. були: а) Полоцька земля; б) Туровська земля; в) Вітебська земля; г) Могильовська земля.
Полоцьке князівство займало: а) басейн Західної Двини, Березини; б) Північного Полісся; в) басейн р. Прип’ять; г) басейн верхньої течії Дніпра.
У 980 р. у Полоцьку правив князь: а) Брячислав; б) Рогволод; в) Володимир; г) Ізяслав; д) Всеслав.
За правління Брячислава Ізяславовича (1001–1044) у Полоцькому князівстві: а) розширюються межі Полоцької землі; б) встановлюється контроль над торговим шляхом по р. Двині до Балтійського моря; в) Полоцькій землі було повернуто м. Вітебськ та Усвяти; г) полоцький князь став на деякий час київським князем.
Син Брячислава полоцький князь Всеслав Чародій (1029–1101): а) боровся за землі Псков, Новгород, Смоленськ, Мінськ із синами Ярослава; б) став великим князем Київським; в) розширив межі Полоцької землі; г) встановив контроль над торговим шляхом по р. Двині до Балтійського моря; д) Полоцькій землі було повернуто м. Вітебськ та Усвяти.
Великим князем київським у 1068 р. було проголошено полоцького князя: а) Рогволода; б) Всеслава; в) Ізяслава.
У 1262–1263 рр. у Полоцьку княжив литовський князь: а) Гедимін; б) Ольгерд; в) Товтівіл.
Туровське князівство утворилося в межах: а) басейну Західної Двини, Березини; б) Північного Полісся; в) басейну р. Прип’ять; г) басейну верхньої течії Дніпра.
У 988 р. князь Володимир Київський виділив Туровську землю сину: а) Святополку; б) Ізяславу; в) Ярославу.
У 1113 р. Туровське князівство перейшло до: а) роду Мономахів; б) Великого князівства Литовського; в) Ярополка і Святополка.
Під владу Литви білоруські землі почали відходити: а) у ХІІІ ст.; б) на початку ХІV ст.; в) наприкінці ХІV ст.
Монголо-татарам не вдалось підкорити білоруські землі, що пояснюється, на думку дослідників, такими причинами: а) на час наближення до цих земель монголо-татари були виснажені у тривалій тяжкій боротьбі із населенням північних та південних земель Русі; б) Полоцька, Смоленська, Новогрудська та інші землі були досить сильними у військовому відношенні; в) князі білоруські були у союзі з добре озброєними литовськими князями; г) князі білоруські були у союзі з московськими князями.
Уся Білорусь увійшла до Великого Князівства Литовського: а) наприкінці ХІІІ ст.; б) у першій половині ХІV ст.; в) у другій половині ХІV ст.
Обласні привілеї наприкінці ХІV–на початку ХV ст. у Білорусі отримали феодали: а) Полоцької землі; б) Вітебської землі; в) Туровської землі; г) Могильова; д) Мінська.
Білоруські землі на відміну від українських земель: а) визнали владу литовських князів раніше; б) визнали владу литовських князів пізніше; в) православні феодали зазнавали більших утисків; г) православні феодали зазнавали менших утисків; д) не було привілеїв для окремих земель; е) були привілеї для окремих земель.
У 1-ому Литовському Статуті 1529 р. було закріплено: а) 10 років проживання селянина на землі феодала роблять його “старожилом”; б) 20 років проживання селянина на землі феодала роблять його “старожилом”; в) за право залишити феодала селянин мав сплатити велику суму 5 литовських грошей; г) за право залишити феодала селянин мав сплатити 10 литовських грошей.
Аграрна реформа Сигізмунда-Августа ІІ 1557 р. на білоруських землях передбачала: а) наділ селянина складала волока розміром 33 морга землі; б) земля надавалася селянам залежно від її якості; в) селянам відводились сіножаті, ліси у загальне користування; г) земля в першу чергу відводилась під державні двори – фільварки; д) селяни поділялись на тяглих та осадних.
Протягом ХІV–ХV ст. магдебурзьке право отримали білоруські міста: а) Брест; б) Гродно; в) Полоцьк; г) Мінськ; д) Вітебськ; е) Туров.
Міста та містечки на білоруських землях у XIV– першій половині XVI ст. поділялись на: а) королівські; б) приватновласницькі; в) церковні.
Термін “Біла Русь” щодо білоруських земель вперше зустрічається: а) у літописах у 1135 р.; б) з другої половини ХІІІ ст.; в) у 1305 р. в Іпатіївському літописі; г) з XVII ст.
Термін “Білорусія” охопив усю її етнічну територію: а) з ХІІІ ст.; б) з XVII ст.; в) з XVIIІ ст.; г) з ХІХ ст.
Білоруський історик М.Довнар-Запольський вважав, що:
а) білоруському народу найбільше вдалося зберегти чистоту слов’янського типу; б) білоруському народу найменше серед східних слов’ян вдалося зберегти чистоту слов’янського типу; в) інші народи не змогли витіснити або асимілювати білорусів; г) інші народи змогли витіснити або асимілювати білорусів.
Полоцьке князівство, на думку національно орієнтованих сучасних білоруських істориків, було: а) самостійною давньобілоруською державою з усіма відповідними атрибутами (суверенна влада князя, віче, адміністрація, столиця, військо, грошова система); б) мало власні династійні лінії; в) удільні князівства мали значну автономію, узгоджуючи з Полоцьком лише питання зовнішньої політики; г) було органічною частиною земель Київської Русі.
ПОЛЬЩА
Засновником династії Пястів на польських землях вважається: а) Земовіт; б) Попель; в) Крак; г) Мешко І.
Польські племена на півночі особливо шанували бога: а) Перуна; б) Велеса; в) Триглава; г) Дія.
Процес об’єднання польських земель в одну державу очолювали племена: а) полян; б) мазовшан; в) віслян; г) лендян; д) слензян.
Прийняття християнства у Польській державі відбулося за князювання: а) Земовіта; б) Мешка І; в) Болеслава І Хороброго.
Прийняття християнства у Польській державі відбулося у: а) 960 р.; б) 966 р.; в) 972 р.
Мешко І (Мечислав) (960–992) у Польському князівстві: а) приєднав Східне Помор’я і Західне; б) приєднав Краківську землю; в) захопив Сілезію у Чехії; г) прийняв хрещення; д) проголосив себе польським королем.
Болеслав І Хоробрий (992–1025) у Польському князівстві: а) приєднав Східне Помор’я і Західне; б) приєднав Краківську землю; в) захопив Сілезію у Чехії; г) прийняв хрещення; д) проголосив себе польським королем.
Казимир І Відбудовник (1034–1058) у Польському королівстві: а) приєднав Східне Помор’я і Західне; б) приєднав Краківську землю; в) захопив Сілезію у Чехії; г) прийняв хрещення; д) придушував народного повстання проти феодалів; е) відродив центральну владу; ж) приєднав втрачені землі (Мазовія, Східне Помор’я, Сілезія).
За Болеслава ІІІ Кривоустого (1102–1138) у Польщі відбулися: а) останнє об’єднання польських земель; б) проголошено перед смертю принципи успадкування верховної влади (держава поділялася на уділи між його синами; верховна влада передавалася старшому синові); в) придушення народного повстання проти феодалів; г) відродження центральної влади; д) приєднання втрачених земель (Мазовія, Східне Помор’я, Сілезія).
Ленчицький з’їзд юридично оформив феодальний імунітет і права на землю феодалів у: а) 1180 р.; б) 1190 р.; в) 1201 р.; г) 1205 р.
Королівський титул у 1295 р. вдалося повернути польському князю: а) Пшемиславу ІІ; б) Генрікові IV Праведному; в) Владиславу Локетеку.
За Казимира ІІІ Великого (1333 – 1370) у Польській державі відбулися: а) феодальна роздробленість країни; б) проголошення його королем; в) військова реформа; г) судова реформа; д) реформа державного управління.
Захоплення Галицької Русі, Поділля у 1349–1366 рр. відбулося у період правління польського короля: а) Владислава Локетека; б) Казимира Ягеллончика; в) Казимира ІІІ Великого; г) Олександра.
Згідно Кошицького привілею 1374 р. у Польщі: а) землевласники звільнялись від усіх державних податків, за винятком плати з кожного селянського лану; б) на земські посади призначали не тільки місцевих феодалів; в) на посади королівських старост призначали іноземців; г) надавалася платня польським рицарям, які братимуть участь у війнах поза межами країни, та сплачувати викуп за дворянина, який потрапить у полон.
Правління династії Ягеллонів у Польщі розпочалося з: а) 1340 р.; б) 1386 р.; в) 1455р.; г) 1506 р.
За правління Владислава ІІ (1386–1432) у Польській державі: а) відбувалася боротьба із Тевтонським орденом; б) феодальна роздробленість країни; в) військова реформа; г) судова реформа; д) реформа державного управління.
Після Грюнвальдської битви 1410 р. Польща: а) повернула частину північних і східних земель; б) втратила частину східних земель; в) захопила Пруссію.
Підсумками польсько-німецької війни (1454–1466) були: а) інкорпорація території Пруссії до Польського королівства; б) Пруссія отримала північні польські землі; в) Польщі поверталося Привісельське Помор’я з Гданськом, Хелминська і Михайлівська землі; г) Польща отримала вихід до Балтійського моря.
При польському королі Казимірі IV Ягеллончику (1446–1492): а) було прийнято Нешавські статути, які посилили вплив земських сеймиків на державні справи; б) було прийнято Радомську Конституцію; в) відбувалася боротьба із Тевтонським орденом; г) створено двопалатний сейм.
При польському королі Яні Ольбрахті (1492–1501): а) було прийнято Нешавські статути, які посилили вплив земських сеймиків на державні справи; б) було прийнято Радомську Конституцію; в) відбувалася боротьба із Тевтонським орденом; г) створено двопалатний сейм.
При польському королі Олександрі (1501–1506): а) відбулась спроба запровадження єдиновладдя сенату; б) було прийнято Радомську Конституцію; в) відбувалася боротьба із Тевтонським орденом; г) створено двопалатний сейм.
У період правління польського короля Сигізмунда І Старого (1506–1548): а) відбувалася боротьба за повернення королівських земель, які були раніше віддані у власність або під заставу майна магнатам; б) були спроби короля запровадити спадкову монархію; в) відбувалася боротьба із Тевтонським орденом; г) створено двопалатний сейм.
За Люблінською унією від 1 липня 1569 р. у Речі Посполитій: а) була об’єднаною польсько-литовською державою, організованою на засадах місцевого самоуправління; б) мала міцну виконавчу владу; в) очолювалася єдиним монархом і спільним сеймом; г) була міцна централізована влада з обмеженням місцевого самоуправління; д) проводилася спільна зовнішня політика; е) об’єднувалися грошова й митна системи; ж) не було у Польщі та Литві власної адміністрації, скарбниці, війська, суду.
Король у Речі Посполитій мав право: а) передати свою владу у спадок; б) вирішувати питання про війну; в) видавати закони на свій розсуд; г) приймати важливі політичні рішення за згодою сейму.
