Предмет ревізії
Розвиток вчення про предмет ревізії пройшов два етапи. Перший – характеризувався прагненням вчених розвивати ревізію як прикладну науку, другий – створенням теоретичних основ ревізії як самостійного розділу науки про господарський контроль.
При визначенні предмету і змісту ревізії враховують такі її важливі аспекти:
об’єкти ревізійного вивчення;
спеціальні способи та прийоми вивчення господарської діяльності;
цілі і функції ревізії, які полягають у встановленні фактичних наслідків господарювання;
характер ревізії як спеціалізованого методу господарського контролю;
особливості ревізії, які полягають в тому, то при її здійсненні використовуються й інші елементи методу господарського контролю;
прийоми ревізії, засновані на обліково-економічній інформації і
складають економіко-юридичну діяльність, результати якої використовуються в комплексному, узагальненому вигляді, впроваджуються на мікро- та макрорівні.
Основна риса ревізії – її ретроспективний характер. В цьому її головна відмінність від інших методів контролю. Вона звертається до минулого для пізнання істини, для вивчення законності та достовірності здійснених фактів з метою попередження зловживань, розкрадань та марнотратства. Ревізор, оглядаючи документи та вивчаючи операції, перевіряє їх достовірність та законність. Отже, ревізійний пошук передбачає наявність мети, яка і є значним доповненням до поняття “пошук” в ревізії. Не можна говорити про пошук в ревізії, якщо поставлена мета досягається відразу.
Наприклад, ревізору відомо, що прибутковий касовий ордер № 12 підроблений. Не дивлячись на те, що він витрачає час на знаходження ордера серед маси документів, це не є пошуком. Таких випадків в ревізії практично не буває. Ревізія саме полягає в пошуку невідомого. Пошук в ревізії – рух до мети, процес, що розгортається у часі та представляє собою певну послідовність ревізійних дій.
Ревізії притаманний і реконструктивний характер (від латинського constructio – “побудова”). Вивчаючи відповідну інформацію, ревізор відтворює картину минулого за наявною в його розпорядженні письмовою інформацією. Оглядаючи документи, вивчаючи сутність операцій, він уявляє (реконструює) ланцюг взаємопов’язаних фактів. Без цього він нездатний на науковій основі застосувати способи та прийоми ревізійного вивчення минулих подій.
Профілактичний характер ревізії – одна з її характерних рис. Профілактика сприяє усуненню господарських порушень, попереджує можливість їх виникнення в майбутньому. Звідси можна сформулювати деякі висновки, які допомагають визначити предмет ревізії.
Оскільки господарська діяльність в процесі здійснення контролю розуміється як багаторівнева: бригада, ділянка, цех, філія, підприємство, об’єднання, комплекс, відомство та міністерство, то і ревізія проводиться на всіх цих рівнях. Виходячи з цих особливостей ревізії, можна стверджувати, що вона вивчає документально зафіксовані операції, які здійснилися в процесі кругообігу засобів підприємства за допомогою специфічних способів та прийомів з позицій законності, достовірності та доцільності.
Отже, предметом ревізії є документально відображена в системі обліку господарська діяльність підприємства, що вивчається шляхом застосування спеціальних прийомів з позиції її законності, достовірності та доцільності. До предмету ревізії належать процеси і явища, пов’язані з господарською діяльністю підприємства і відображені документально, а межі їх перевірки визначаються програмою ревізії.
Під обліком розуміють відображення (фіксацію) на паперових, магнітних та інших носіях інформації фактів (явищ, подій) в суспільному житті і господарській діяльності підприємств, організацій для подальшого використання інформації в практичних і наукових цілях.
Досліджуючи негативні явища в господарській діяльності підприємства, які також є предметом ревізії, ревізор неминуче виявляє і позитивні сторони, інакше неможливо об’єктивно вирішити всі завдання, поставлені перед ревізією.
Об’єкти ревізії
Кожне підприємство з метою забезпечення безперервності процесу виробництва створює умови для безперебійного постачання сировини та реалізації готової продукції, організовує планомірний кругообіг своїх засобів.
Господарські процеси розглядаються як сукупність складових елементів –фактів господарського життя. В результаті здійснення деяких окремих фактів господарського життя фінансовий стан економічного суб’єкта залишається незмінним. Але основна маса господарських фактів впливає на фінансовий стан підприємства. Такі факти господарського життя називають господарськими операціями, які є основними об’єктами контрольного спостереження. Отже, ревізії, як і будь-якій іншій галузі знань, притаманні такі поняття як предмет, об’єкт, суб’єкт, мета (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Ревізія як самостійний розділ науки про господарський контроль
Оскільки ревізія покликана вивчати діяльність підприємства, то на перший погляд здається, що її об’єктом є підприємство, де вона знаходить необхідний для пізнання матеріал. Але вивченням діяльності підприємства займаються й інші економічні науки, такі як політекономія, статистика, економічний аналіз тощо. Отже, об’єкти можуть бути предметом дослідження не однієї, а декількох галузей науки. Відмінність полягає в тому, що в кожному окремому випадку ці об’єкти розглядаються зі своїх специфічних і особливих сторін, які притаманні саме цій науці.
Об'єктами ревізії є окремі господарські факти і операції, що формують господарські процеси, вся сукупність яких є господарською діяльністю певного суб’єкта.
Об’єкти ревізії настільки різноманітні, що скласти їх вичерпний перелік практично неможливо. Сукупним об’єктом ревізії можна назвати документально зафіксовані дані про наявність та рух активів підприємства і джерел їх формування. Поняття об’єкта ревізії конкретніше, ніж її предмет, воно передбачає основні та найсуттєвіші елементи того, що конкретно охоплює ревізія в кожній галузі економіки. Тобто, об’єкти ревізії в сферах виробництва, обігу та невиробничій сферах будуть мати деякі відмінності.
В найбільш загальному вигляді можна сказати, що об’єктами ревізії на промислових підприємствах є зафіксована в документах інформація про:
наявність та рух необоротних активів, включаючи природні ресурси як частину національного багатства, що знаходяться у користуванні підприємства;
придбання (заготівлю) засобів виробництва, необхідних для створення суспільного продукту;
витрати основних засобів, тобто частини зносу в процесі створення суспільного продукту;
норми праці та норми споживання;
дотримання трудового законодавства;
визначення собівартості новоствореного суспільного продукту;
наявність та рух виробленого суспільного продукту та пов’язані з ним грошові, розрахункові та кредитні операції;
джерела формування активів, їх цільове призначення та використання (власні та залучені джерела, фінансові результати, отримані в результаті; господарювання);
дотримання Статуту, інших установчих документів та внутрішніх актів, діючих на підприємстві.