12.6. Правові основи соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Законодавством України визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здо­ров'я та створено єдиний порядок визначення категорій зон радіо­активно забруднених територій, умов проживання і трудової діяль­ності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Слід зазначити, що залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших соціальних заходів, з урахуванням загаль­них виробничих і соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є:

• зона відчуження;

• зона безумовного (обов'язкового) відселення;

• зона гарантованого добровільного відселення;

• зона посиленого радіоекологічного контролю. Порядок відселення та самостійного переселення визначається

Кабінетом Міністрів України.

Зазначимо, що умовою проживання і трудової діяльності насе­лення без обмежень за радіаційним фактором є одержання додат­кової за рахунок забруднення території радіоактивними ізотопами дози, яка не перевищує рівня опромінення 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік.

Законодавством визначається статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, особами, які пост­раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи — громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду гро­мадянам та зобов'язується відшкодувати її за:

1. пошкодження здоров'я або втрату працездатності грома­дянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

2. втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорно­бильською катастрофою;

3. матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їхні сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою.

На державу покладаються також зобов'язання щодо своє­часного медичного обстеження, лікування і визначення доз опро­мінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Державні органи виконавчої влади організовують щорічне медичне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на те­риторії України. У регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної ре­абілітації та профорієнтації потерпілих осіб.

Законодавством передбачений спеціальний порядок захисту дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. До цієї кате­горії належать неповнолітні діти, які:

1. евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на мо­мент евакуації знаходились у стані внутрішньоутробного розвитку;

2. проживали на момент аварії чи прожили або постійно на­вчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов'язкового) відселення;

3. проживали на момент аварії чи прожили або постійно на­вчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;

4. проживали на момент аварії чи прожили або постійно на­вчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;

5. народилися після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до кате­горії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катаст­рофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6. хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозимет­ричних показників, а також хворі на променеву хворобу;

7. одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров'я України.

Особлива увага приділяється законодавством лікуванню по­терпілих дітей. Так, рятування, лікування та реабілітація (вклю­чаючи психологічну) потерпілих дітей дошкільного і шкільного віку повинні стати пріоритетними напрямками в усіх медичних програмах і заходах, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорно­бильської катастрофи.

Потерпілі діти забезпечуються відповідно до фізіологічних норм, встановлених Міністерством охорони здоров'я України, продуктами харчування, а також харчовими додатками, які спри­яють виведенню радіонуклідів з організму.

Законодавством також передбачені пільги та компенсації по­терпілим дітям та їх батькам. Зокрема:

1. повне державне забезпечення дітей до вступу їх до школи (не старші 8 років) шляхом безкоштовного виховання (утри­мання) їх у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах і надання щомісячної грошової допомоги, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України;

2. виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років — у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу за весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, одно­му з батьків або особі, яка їх замінює, якщо дитина потребує догляду батьків згідно з медичним висновком закладу охорони здоров'я, в якому дитина лікується чи перебуває на диспансерному обліку;

3. безплатний проїзд у межах України всіма видами транспорту (крім таксі) дитині та особі, яка супроводжує хвору дитину до місця лікування (реабілітації), оздоровлення та назад (за направленням медичних закладів), з правом позачергового придбання квитків;

4. безкоштовне придбання ліків за рецептами лікарів, а також без­коштовне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та металів, прирівняних до них за вар­тістю, що визначається Міністерством охорони здоров'я України);

5. щорічне безкоштовне забезпечення потерпілих дітей за міс­цем роботи одного із батьків путівками на оздоровлення строком до двох місяців.

8) щомісячні виплати мінімальної заробітної плати сім'ям, де виховуються діти-чорнобильці;

10. надання жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустки по вагітності і пологах тривалістю 90 кален­дарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, яка обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від страхового стажу та місця роботи;

11. безкоштовне харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та техні­кумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруд­нення (пункти 2, 3, 4 статті 2 цього Закону), а також дітей, еваку­йованих із зони відчуження, дітей, які є інвалідами внаслідок Чорно­бильської катастрофи, і тих, які проживали у зоні безумовного (обо­в'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення. Дітям, які не харчуються в зазначених навчальних закладах, а також за всі дні, коли вони не відвідували ці заклади, до досягнення повноліття виплачується грошова компенсація у поряд­ку, що визначається Кабінетом Міністрів України і т. ін.

Закон також регулює умови праці громадян на територіях рад­іоактивного забруднення. Так, для такої категорії громадян перед­бачається спеціальна доплата, підвищена оплата праці військово­службовців, військовозобов'язаних, вільнонайманих, які несуть служ­бу на територіях радіоактивного забруднення, особливий порядок надання щорічної відпустки працівникам, які працюють (перебу­вають у відряджені) на територіях радіоактивного забруднення тощо.

Закон встановлює порядок надання пенсій і розміри компен­сацій особам, віднесеним до категорії постраждалих від Чорно­бильської катастрофи. Розмір зазначених виплат встановлюється у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.

Пенсії особам, віднесеним до категорії постраждалих від Чор­нобильської катастрофи, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призна­чається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, які працювали або проживали на територіях радіо­активного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій (зменшення пенсійного віку на 2—10 років в залежності від категорії). Наприк­лад, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, азі липня 1986 року по 31 грудня 1986 року — не менше 5 календарних днів, пен­сійний вік знижено на 10 років.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією вищезазначених норм законодавства здійснюється за рахунок державного бюджету. Особи, винні в порушенні таких норм, приховуванні або навмисно­му перекрученні відомостей про стан радіаційної обстановки або про захворюваність людей, у видачі документів, посвідчень, вчи­ненні будь-яких інших діянь, що призводять до незаконного одер­жання громадянами прав і пільг, несуть матеріальну, адміністратив­ну або кримінальну відповідальність, установлену законодавством.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть та завдання соціального захисту а Україні?

2. Які основні соціальні ризики передбачені законодавством?

3. Які види державної допомоги сім'ям з дітьми передбачені за­конодавством?

4. Виходячи з яких стандартів та яким чином визначається розмір державної допомоги малозабезпеченим сім'ям?

5. Які принципи закладені в основу роботи з дітьми та молоддю?

6. Назвіть основні права та обов'язки громадян у галузі охорони здоров'я.

7. Які обов'язки покладені законодавством на медичних та фарма­цевтичних працівників?

8. Назвіть пільги та компенсації, передбачені чинним законодавст­вом для дітей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

9. Для яких категорій працівників законодавством встановлені пенсії за вислугу років?

10. У яких випадках особі надається допомога по тимчасовій не­працездатності ?

Завдання для практичних занять

1. Згідно з чинним законодавством жінки мають право на пен­сію за віком по досягненню:

а) 45 років;

б) 60 років;

в) 55 років.

2. До форм соціального забезпечення належать:

а) пенсія;

б) доплата за стаж;

в) соціальне обслуговування;

г) заробітна плата.

3. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі (від середньої заробітної плати (доходу)):

а) 60%;

б) 70%; В) 100%; г) 90%.

4. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами складає:

а) 70 календарних днів до пологів і 56 або 70 календарних днів після пологів;

б) 40 календарних днів до пологів;

в) 80 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів.

5. Згідно з законодавством, переливання крові, перевіреної на ВІЛ-інфекцію з використанням швидких тестів:

а) не дозволяється взагалі;

б) дозволяється за умови згоди головного лікаря;

в) дозволяється за умови згоди пацієнта або його законного представника;

Г) дозволяється у всіх випадках.

6. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у випадках:

а) проведення судово-медичної експертизи;

б) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

в) необхідності догляду за хворою дитиною;

г) примусового лікування, призначеного за постановою суду; ґ) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної

служби.