6. Валюта сдр.

Спеціальні права запозичення (англ. Special Drawing Rights, SDR, SDRs) - штучне резервне і платіжний засіб, що емітується Міжнародним валютним фондом (МВФ). Має тільки безготівкову форму у вигляді записів на банківських рахунках, банкноти не випускалися.

Не є ні валютою, ні борговим зобов'язанням. Має обмежену сферу застосування, звертається тільки всередині МВФ. Використовується для регулювання сальдо платіжних балансів, для покриття дефіциту платіжного балансу, поповнення резервів, розрахунків за кредитами МВФ.

Це платіжний засіб було створено МВФ в 1969 році як доповнення до існуючих резервних активів країн-членів. Основна мета створення: подолання парадоксу Триффіна в рамках Бреттон-Вудської валютної системи - суперечності між міжнародним характером використання і національною природою валют.

Курс SDR публікується щодня і визначається на основі доларової вартості кошика з чотирьох провідних валют: долар США, євро, ієна і фунт стерлінгів. До введення євро з 1981 року курс був прив'язаний до корзини з п'яти валют: долара США, німецької марки, французького франка, ієни і фунта стерлінгів. Вага валют у кошику переглядається кожні п'ять років.

Процентна ставка SDR переглядається щотижня. Вона базується на середньозваженій величині процентних ставок на короткострокові позики на грошових ринках валютного кошика SDR.

Міжнародний код згідно ISO 4217 - XDR.

У зв'язку з розвитком світової економічної кризи, в березні 2009 року Китай запропонував на базі спеціальних прав запозичення створити світову резервну валюту, яка могла б замінити в цій якості долар США. Передбачається розширити базову валютну корзину. У перспективі це може призвести до появи в готівковому обороті нової світової валюти, як в свій час з ЕКЮ з'явився євро.

11. Структура міжнародного валютного ринку

За економічним змістом валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

Учасниками валютних ринків є банки, валютні біржі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні й виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні й фінансові організації.

Міжнародний валютний ринок поділяється на міжнародний валютний спот-ринок та міжнародний ринок строкових валютних контрактів. Спот-ринок передбачає укладання валютних угод з терміном виконання на другий робочий банківський день, а строкові контракти передбачають поставку валюти через три та більше днів. Розглянемо міжнародний валютний спот-ринок.

Міжнародний ринок строкових валютних контрактів поділяють на міжбанківський та біржовий ринки. Основними типами валютних строкових угод, що укладаються на міжбанківському валютному ринку, є форвард та своп, на біржовому валютному ринку – опціон та ф’ючерс.

Структура валютного ринку.

За суб'єктами:

– міжбанківський (прямий і брокерський) – біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу;

– клієнтський;

– біржовий;

– торгівля через валютну біржу;

– торгівля деривативами;

– за терміном операцій;

– спот ринок (поточний);

– форвардний ринок (терміновий);

– своп ринок.

За функціями:

– обслуговування міжнародної торгівлі;

– чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, ін-

вестиції).

За валютними обмеженнями:

– вільні;

– обмежені.

За застосуванням валютних курсів:

– з одним режимом;

– з кількома режимами.

За об'ємом і характером валютних операцій:

– глобальні (світові);

– регіональні (міжнародні);

– внутрішні (національні).

За територіальною ознакою:

– европейський ринок – Лондон, Франкфурт-на-Майні,

Париж, Цюрих;

– американський ринок – Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Андже-

лес, Монреаль;

– азіатський – Токіо, Гонконг, Сінгапур, Бахрейн.