3. Мистецтво верхнього палеоліту 35000 до н. Е. – 12 000р. До н. Е .

Одними з найбільш важливих пам’яток мистецтва верхнього палеоліту є печерні розписи. Самі відомі печери належать до третього періоду верхнього палеоліту – Ла Мадлен (25-10 000 р. до н. е.). Первісні художники виконували зображення вибиванням малюнка по контуру на стіні печери, або малювали вугіллям, а найбільше – вохрою – глиняною фарбою з окисами заліза. Від кількості заліза вохра могла бути жовтою, червоною, коричневою, майже чорною. Пігмент розводили кров’ю, водою, соком тварин. Розписи розміщені в печерах, незручних для житла, в них холодно, сиро, важко дихати, зовсім темно. До деяких печер можна дістатися лише незручними коридорами, дуже зігнувшись, деякі зображення знайшли в переходах, де можна перебувати тільки лежачи. Отже, печери з малюнками використовувались не для житла, а виключно як культові споруди. Це були своєрідні перші храми первісних людей. Входи до таких малодоступних печер були утаємничені. Оскільки вірили, що між справжньою та намальованою твариною існує таємний зв’язок, тварину “замикали” в печері, щоб вона не могла вийти, «ловили» та «вбивали» її, виконуючі магічні дії.

Давність зображень Альтаміри за радіо-вуглицевим аналізом сягає 15 500 років. Загальна довжина всіх ходів і виходів печери – 280 м. На великому плафоні печери Альтаміри у натуральну величину були зображені кінь, кілька кіз, два кабани, близько двадцяти бізонів, на яких були сліди від списів та стріл, отже ці зображення були призначені для мисливських магічних обрядів. Довжина фігур тварин 2,25 м. Багато малюнків первісних митців вражають своєю досконалістю.

Розглянемо малюнок бізона з печери Альтаміра. Створений 15 500 років назад, він є справжнім шедевром мистецтва. Художник прекрасно знав анатомію тварини, міг відобразити рух падаючого, підбитого бізона, володів технікою світло-тіньового моделювання, з допомогою якої світлом і тінню передавав об’єми тіла тварини.

К оли розписи відкрили в печері Альтаміра вчені довгий час не вірили, що їх створила ще невміла рука первісного художника. Недовіра зникла, коли в печері Дюк д’Одубер (Франція) у 1912 р. знайшли малюнок бізона, перекритий шаром сталактитів, вік яких перевищував 10000 років, отже малюнок був ще давнішим.

Малюнок бізона з печери Альтаміри

Одна з найдавніших печер – Ласко (Франція), розписи якої датуються 18000 р. до н. е. була випадково знайдена хлопчиками в лісі в 1940 році. коли у цю печеру ненароком впала їхня собака. Цей отвір в печеру між корінням дерева не був справжнім входом. Справжнього входу до печери Ласко не знайшли до цього часу. Печера являла собою систему залів та коридорів, загальною площею 200 кв. м. Довжина коридорів – 180 м. Найбільший зал биків має розміри 7 х 7,5 м, висота – 7 м. На стелі та стінах залу виявили зображення коней, биків, носорогів. Розміри зображень биків 4 – 6 м. Про те, що зображення мали культове призначення говорить той факт, що на багатьох зображеннях тварин є сліди від ударів списами.

Окрім того, як роздобути собі їжу, людина доби пізнього палеоліту вирішувала ще одну важливу для неї проблему зародження життя. Від чого народжуються діти палеолітичні люди ще не знали, тому що в них ще не було моногамної сім’ї. Вони вірили, що душі ще ненароджених людей, а також звірів, рослин зосереджуються в каменях-чурингах. Австралійські аборигени поч. ХХ ст., які за ступенем свого розвитку були подібні до первісних людей, вірили, що якщо жінка помолиться перед каменем дитячих душ, то душа дитини вийде з нього і перетвориться в справжню дитину. Отже, чуринги – це плоскі кам’яні плитки розміром від 9 до 47 см, прямокутної, або овальної форми, в яких зосереджені зародки життя людей, тварин, рослин. Археологи знайшли чуринги, на яких є зображення яйця, ікринки, риби, пташки.

Чуринги з Кам’яної могили Чуринга з Полінезії з зображенням вовка

Якщо помолитися, сказати заклинання, натерти чурингу жиром та вохрою, зробити з нею певний магічний обряд, то зародки життя з неї вийдуть і перетворяться на реальних людей, тварин, рослин. Отже, чуринги були виключно культовими предметами, які використовувались для проведення сакрально-магічних дійств.

На чурингах часто зображували звірів-тотемів, яких люди вважали своїми предками. На чуринці з Полезіні (Італія) зображений вовк. Оскільки головним заняттям було полювання і головним об’єктом уваги були тварини, поступово із маси різних тварин люди виділяли одну, яка була найголовніша для них і мала найбільше значення. Її вважали своїм предком (тотемом) і обожнювали. На ранніх стадіях формування релігійної свідомості та релігійних уявлень поняття безтілесного божества, божества як ідеї не існувало. Кожне божество мало конкретний матеріальний вияв у вигляді тварини. Так виникла ще одна форма релігії палеолітичного суспільства – тотемізм.

Пам’ятки палеоліту в Україні. На території України перші люди (архантропи) з’явилися ще в добу нижнього (раннього) палеоліту 1 мільйон років тому. В Україні знайдено кілька ранньопалеолітичних стоянок. Найбільша – в с. Королево на Закарпатті. На глибині 12 м. від поверхні археологи знайшли 15 культурних шарів палеолітичної доби. У найнижчому шарі були знаряддя праці, яким 1 мільйон років.

У період Середнього палеоліту (150-40 тисяч років тому) на території України жили неандертальці, в Україні знайдено понад 200 їх стоянок. Наприклад в с. Молодово Черкаської обл. знайшли поселення, якому 44 тисячі років. Неандертальці будували житла з кісток мамонтів та інших тварин і покривали їх шкурами тварин.

У період Верхнього (пізнього) палеоліту (40-11 тисяч років тому) на території України з’являється “Homo sapiens” – “людина розумна” – неоантроп (кроманьонець). В Україні виявлено близько 800 пізньопалеолітичних стоянок.

Однією з найцікавіших є стоянка в с. Мізин на Десні (поблизу Новгорода Сіверського у Верхньому Подніпров’ї). Археологи знайшли в ній житла, складені з кісток мамонта. На думку археолога Шовкопляса, одна з споруд служила культовим приміщенням, оскільки в ній виявили кістки мамонта, вкриті магічним орнаментом. Основою цієї споруди, як і інших жител, були крупно габаритні кістки мамонта (бивні, ребра), які вкопувались в землю, сам каркас споруди зводився також з великих кісток, які обкладалися дрібнішими кістками.

У культовій споруді були виявлені антропоморфні статуетки та браслети вкриті ялинковим та меандровим орнаментом, що символізував жіноче начало. Необхідно зазначити, що вже в добу верхнього палеоліту крім натурального зображення жінки, прикладом чого є жіночі статуетки з Віллендорфа, Костенок, Мальти, люди знали й інші способи втілення жінки, а саме знаковий та орнаментальний. Жінка передавалась знаком-ідеограмою, наприклад, ідеограмою черева був трикутник, або кут (спрощений трикутник). Такі ідеограми бачимо на скульптурках з мізинської стоянки. Ще один спосіб втілення жінки – орнаментальний, коли жінка передавалась через орнамент – ряд ритмічно повторюваних знаків-ідеограм, наприклад. ритмічно повторюваних трикутників, або кутів, або квадратів, що також бачимо на статуетці з Мізина.

Ідеограми жінки

з скульптури

Мінинської

стоянки

У культовому приміщенні було знайдено також кістки мамонта, вкриті магічними знаками, зробленими червоною вохрою. Вони очевидно являли собою своєрідний набор ударних інструментів, які супроводжували мисливські обряди. Зокрема знайшли шумовий браслет.

Найвизначнішою пам’яткою пізньопалеолітичного печерного мистецтва в Україні є Кам’яна Могила – одне з найдавніших святилищ на теренах Східної Європи, яке виконувало сакральні функції, починаючи з пізнього палеоліту. Кам’яна Могила була відкрита та досліджена в 1890-1891 рр. археологом М. Веселовським. Це великий пагорб (колишній острів), який підноситься в степу на 15 метрів над рікою Молочною, недалеко від Мелітополя. У його центрі знаходиться монолітний щит з каменю-пісковику, площею 3 га і товщиною 5 метрів. Під цим кам’яним щитом утворились гроти внаслідок вивітрювання м’якої породи. Протягом довгого часу, починаючи з пізнього палеоліту, ці гроти використовувались людьми виключно для релігійних обрядів, пов’язаних з мисливською магією. На багатьох зображеннях є сліди ритуальних процедур мисливської магії – “рани”, нанесені гострими предметами.

Привертають увагу композиції, розміщені на стелі в Гроті Мамонта, де зображено 4 тури, що стоять у позі кругової оборони та Мамонт-бик (одне з перших застосувань прийому поліморфізму в світовому мистецтві)

З ображення виконані в техніці заглибленого рельєфу, коли рельєф не виступає опукло над поверхнею каменю, а навпаки в камені вибивається заглиблення по контуру малюнка. На зображеннях видно насічки та круглі ямки, що імітують удари від списів. Ще в одному Гроті Чаклуна зображені кабани, носороги, мамонти, а також люди (переважно жінки), які рухаються у рогатих масках і шкурах, що свідчить про виконання ними магічного обряду.

У гротах Кам’яної Могили знайшли також 50 чуринг . Рельєфне зображення 4 турів у гроті мамонта