1. Структура криміналістичної техніки як розділу криміналістики

Поняття "криміналістична техніка" нині використовують у двох значеннях: як розділ криміналістики; як технічні засоби, а також їх сукупність і прийоми використання у розслідуванні злочинів.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики — це сукупність наукових положень і рекомендацій щодо застосування природничо-наукових методів і технічних засобів під час розкриття злочинів.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики має певну систему. До неї входять такі складові:

• основи криміналістичної техніки (загальні положення);

• відеозапис, судова фотографія та кінематографія;

• трасологія;

• судова балістика;

• техніко-криміналістичне дослідження документів;

• криміналістичне дослідження письма;

• ідентифікація людини за ознаками зовнішності (судова габіто-логія);

• кримінальна реєстрація.

У другому значенні криміналістична техніка — це сукупність (система) спеціальних засобів і методів (у тому числі суспільнонауко-вих), які застосовують для виявлення, фіксації, дослідження, оцінювання та використання доказів під час розслідування злочинів. Отже, криміналістична техніка — це розділ криміналістики, що становить систему теоретичних положень (концепцій, теорій) і створених на їх основі технічних засобів і методів, застосовуваних для збирання, обробки, дослідження, використання і подання криміналістичної інформації для розслідування й попередження злочинів.

Завдання криміналістичної техніки:

• розробка технічних засобів і методів, що забезпечують залучення до процесу доказування нових джерел криміналістичної інформації;

• виявлення та вилучення матеріальних слідів злочину:

• з'ясування механізму утворення слідів і причин взаємодії;

• виявлення властивостей, станів, групової належності й тотожності об'єктів — джерел інформації;

• обробка й використання криміналістичної інформації для розслідування та попередження злочинів;

• розробка прийомів і технічних засобів оцінювання та подання криміналістичної інформації у правоохоронній діяльності.

Джерела криміналістичної техніки:

• кримінально-процесуальний закон;

• потреби слідчої та судової практики;

• досягнення природничих і технічних наук, які сприяють удосконаленню наявних і розробці та впровадженню нових методів і засобів криміналістичної та спеціальної техніки.

2 Характеристика засобів криміналістичної тактики

Засоби криміналістичної тактики - це власне знаряддя праці, за допомо¬гою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів. Це - засоби його процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності. Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий коли збирає, закріплює, досліджує та використо¬вує в доказуванні інформацію. Згідно з законодавством до них належать:

1) слідчі дії;

2) оперативно-розшукові заходи;

3) відібрання пояснень;

4) витребування документів;

5) призначення відомчої ревізії.[2]

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефек¬тивного застосування процесуальних засобів.

До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний при¬йом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію. Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з мен¬шою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування зло¬чинів.

Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія пове¬дінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином за допомогою яких тактич¬них заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

Тактичні прийоми класифікуються за різними ознаками. Зокрема, В.Я. Колдін, враховуючи завдання слідчої діяльності, виділяє такі прийоми:

- пізнавальні - встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслі¬дувати;

- управлінські - визначення ефективної взаємодії в розслідуванні зло¬чинів;

- організаційно-технічні - забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних завдань В.Я. Колдін поділяє тактичні при¬йоми на:

- початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення дже¬рел криміналістичної інформації;

- проміжні, які застосовуються для встановлення доказувальних фактів або формування висновків, що забезпечують таке встановлення;

- кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.

Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науко¬вою базою пізнання злочину, що розслідується. Дані наукової організації праці та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконален¬ню форм і методів слідчої та оперативної роботи.

Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.[3]

Обов'язкові - визначаються законом, тому їх виконання обов'язкове. І на¬зиваються вони не тактичними прийомами, а правилами.

Рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуа¬цій, що складаються. Разом з тим рекомендаційні прийоми повинні відпові¬дати принципам кримінального процесу та криміналістичної тактики, і поділя¬ються вони на загальні та окремі.

До загальних принципів належать:

- законність - безумовна відповідність засобів і методів діяльності припи¬сам закону, що забезпечують процесуальні гарантії громадянам;

- етичність - неприпустимість застосування засобів та дій, які принижують честь і гідність громадян, загрожують їхньому життю й здоров'ю;

- науковість - відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;

- планомірність - послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності по збиранню, дослідженню та використанню доказової інформації;

- взаємодія - узгодження діяльності відповідних органів та осіб, які забез¬печують компетентне й ефективне застосування тактичних прийомів для до¬сягнення реальних результатів.

Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: опера¬тивність, вибірність, раптовість.

- Оперативність означає своєчасність та невідкладність застосування так¬тичного прийому

- вибірність - найбільш доцільний добір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату;

- раптовість - це вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичного прийому, характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування.