54. Основні напрями політики «дирижизму» та індикативного планування у Франції.

Основні складові французького “дирижизму”: застосування прямих адміністративних методів втручання в економіку через контроль за цінами, емісія цінних паперів, велика кредитна діяльність держави; активна підтримка державного підприємництва, прямі державні інвестиції в галузі бізнесу тощо.

Індикативне планування – прогноз основних макропропорцій соціально-економічного розвитку та застосування державних механізмів та інструментів регулювання. Б.Казе: “Французьке індикативне програмування – це гнучке планування, котре не передбачає встановлення громадської власності на засоби виробництва”.

Специфіка існування французької моделі індикативного планування зумовлювалася передусім існуванням таких характерних рис:

1. Формуванням основного інституціонного закладу – Комісаріату планування, який включав не тільки чиновників різного рангу, а й представників великих фірм та компаній, профспілок, університетських професорів, експертів, представників споживачів тощо, які були об’єднані у два види комісій: вертикальні та горизонтальні. Перші з них відповідали за провідні сектори французької економіки (промислове виробництво, транспорт, сільське господарство, сфера послуг). Горизонтальні комісії, як правило, спеціалізувалися на міжгалузевих проблемах, пов’язаних з особливостями фінансування економіки, наукових дослідженнях, регіонального розвитку тощо.

2. Основними інструментами впливу на макроекономічну ситуацію були: регулювання сукупного попиту та сукупної пропозиції, проведення політики “дорогих” чи “дешевих” грошей, надання пільг, дотацій та субсидій, підтримка державного сектору економіки (тим не менше після 70-х років її питома вага стала зменшуватися через невідповідність конкурентному законодавству). 3. Перерозподіл фінансово-економічних ресурсів в інтересах розв’язання загальнонаціональних проблем та здійснення реформ. Посилення концентрації та централізації капіталу (у 90-ті роки розпочався процес децентралізації, який триває і зараз).

• Проте унікальність трансформації планово-індикативної моделі країни є перш за все через її системний характер, особливо високу роль держави та розвинуту соціальну сферу. Ці особливості значною мірою відбиває етапність реалізації основних напрямків національних планів.

54. Сучасна структура економіки Франції.

Структура економіки Франції: У 2011 р. загальна структура економіки Франції була такою (у % до ВВП за даними МВФ): промисловість 18,8 сільське господарство 1,8 сфера послуг 79,4.

1. У структурі промисловості Франції провідна роль належить обробним галузям, особливо пов’язаним із ходою науково-технічного прогресу. Франція перебуває серед провідних країн світу за виробництвом ракет, літаків, локомотивів, устаткування для атомної енергетики (друге місце після США). Вона володіє передовими технологіями в обробці рідкісноземельних та деяких інших металів (германій, радій, а також хром, ти­тан).

Франція має вагомі здобутки в робототехніці, засобах зв’язку, виробництві нових матеріалів, біотехнології, мікроелектроніці. Серед галузей французької промисловості на світовому ринку мають першочергове визначення такі: аерокосмічна промисловість; виробництво зброї; загальне машинобудування; автомобілебудування; кольорова й чорна металургія; електронна й електротехнічна промисловість; атомна енергетика; фармацевтика й парфумерія; хімічна промисловість; залізничне машинобудування.

• Автомобільна промисловість Франції відрізняється вели­ким ступенем концентрації; переважна більшість машин випускається фірмами “Рено” й “Пежо-Сітроен”. Їхня частка у світовому виробництві автомобілів становить відповідно 4 і 5%;

• За експортом хімічних товарів Франція посідає третє міс­це у світі, після США й Німеччини.

• В електротехнічній промисловості відзначається концерн Томсон”, який має пе­рше місце у світі за випуском навігаційного обладнання для літаків, а в Європі – за ви­робництвом електроніки.

• Енергетика Франції ґрунтується на атомних електростанціях. Частка електроенергії, виробленої на АЕС, досягає у Франції 76% – а це  один з найвищих показників у світі.

• У структурі галузі харчової промисловості особливо відзначається цукро­ва, виноробна, олійна, борошномельна, м’ясо-молочна галузі.

• Легка промисловість Франції спеціалізується на виробництві дорогого одягу, вишуканих парфум, ювелірних прикрас. Париж є визнаним світовим центром високої моди.

• Для французької промисловості притаманний високий рівень концентрації ви­робництва

2. Сільське господарство Франції поста­чає четверту частину аграрної продукції ЄС; за виробництвом і експортом сільськогос­подарської продукції Франція посідає друге місце в Західній Європі. Франція виробляє у великих обся­гах пшеницю, ячмінь, цукрові буряки, вино, молоко, масло, м’ясо, яйця, фрукти й овочі. Особливістю структури сільськогосподарського виробництва Франції є підвищена, порі­вняно з іншими західноєвропейськими країнами, частка землеробства. Характерною рисою французького сільського господарства стало об’єднання селян у кооперативи в різних формах.

3. У сфері послуг  Франції найбільше значення має фінансово-кредитна система. Усі кредитні заклади Франції (банки, спілки взаємного кредиту, фінансові товари­ства й т.п.) поєднані в єдину професійну організацію – Французьку асоціацію кредитних закладів. Провідне місце в сучасній структурі кредитної системи посідає банківський сек­тор, на який припадає приблизно 70% сукупного балансу кредитних закладів.