8.Внесок м. Фоллет у розвиток управлінської думки

Мері Паркер Фоллетт (1868-1933) визначила управління виробництвом як "забезпечення виконання робіт за допомогою інших осіб" і, крім удосконалювання технологічних процесів, робила акцент саме на ролі особистості в ефективності виробництва. ХронологічноФоллетт належала до епохинауковогоуправління; проте засвоєюфілософією й переконаннями - булаоднією з засновницьшколилюдськихвідносин у менеджменті. Вона мала знання в обохгалузях і буласполучноюланкоюміждвомаепохами.

Основніелементиконцепціїуправління, визначеніМ.Фоллетттакі:

Елемент 1. Участь робітниківвуправлінніорганізацією.

Елемент 2. Ідея конструктивного конфлікту й інтеграційноїєдностів бізнесі.

Елемент 3. Інтеграційнаідея в розвитку понять авторитету і влади.

Елемент 4. Досягненняцілейорганізації за допомогоюкоординаційних і контрольнихзусиль.

Елемент 5. Визначення типу лідерства в координаційнійорганізації.

Мері Паркер Фол-леттоднією з перших висунулаідеюучастіробітниківвуправлінні, тому щосаме вони реалізуютьотриманінакази й повиннівідчувати себе безпосереднімиучасникамивпровадженняуправлінськогорішення й розвивати в собіпочуття не тількиіндивідуальної, а й колективноївідповідальності.М. Фоллеттрозвинулаідею конструктивного конфліктуй інтеграційноїєдності в бізнесі. Оскількидомінування й компромістількипоглиблюютьконфлікт та в кінцевомурезультатіприводять до подальшоїмарноїборотьби, інтеграція є кращим способом вирішенняконфліктів у бізнесі.М. Фоллетт визначала, що будь-який конфлікт інтересів може бути вирішений одним із чотирьох шляхів: 1) добровільне підпорядкування однієї сторони; 2) боротьба й перемога однієї сторони; 3) компроміс; 4) інтеграція.М. Фоллетт вважала, що влада й відповідальність - це ілюзія, побудована на неправильному сприйнятті влади. На індивідуальномурівнілюдинавідповідає за роботу, а не перед людиною (менеджером). На рівні департаменту відповідальність за роботу несутьусівиконавці разом з менеджером, якийпоєднує в собівсііндивідуальні в груповувідповідальність. Глава організаціїтакожнесесукупнувідповідальністьзаоб'єднаннявсієїміждепартаментальноїроботи.

9.Основні етапи розвитку управлінської думки

Становленняуправління в УкраїнісягаєчасівКиївськоїРусі. Для цьогоперіодухарактерним є не розвитоктеорії, а використанняокремихположеньуправління в практичнійдіяльності. Першітеоретичнірозробкивідносяться до XVIII—XIX ст. Однакрозвитокуправлінської думки в Українінеможливорозглядати у відривівідРосії. Цепов'язано з тим, щоУкраїна не мала своєїдержавності. Видатнівчені, починаючи свою діяльність в Україні Самборський (1732—1815), М. Ліванов (1751-1800), І. В. Вернадський (1821-1884), М. X. Бунге (1823-1895), М. І. Туган-Барановський (1865-1919).

Подальшийрозвитоктеоріїуправлінняпов'язаний з іменамивидатнихучених, таких, як: Е. Хаусвальд (1868-1942), О. О. Богданов (1873-1928), О. А. Єрманський (1866-1941), А. К.Гастєв (1882-1941), E. Ф. Розмирович (1886-1953), П. М. Кержинцев (1881-1940), Ф. Р. Дунаєвський (1887-1960).Характерними сферами досліджень для цієїгрупивченихбули: пошукзаконів, принципіворганізаційних систем; методів і принципівуправління; добору, підготовки і перепідготовкикадрів; ролі й стилю роботикерівника.Певнігалузінаукового менеджменту у Росії та Українівипереджалирозвитокподібнихтеорій в іншихкраїнах. Так, співробітникиМосковськоговищоготехнічного училища задовго (1860—1870) до появитеорії Фредерика Тейлора (1900) розробили методику раціоналізаціїтрудовихдій. Ф. Р. Дунаєвськимупершебулависунутатеорія "адміністративноїємності", що є, по суті, нормами управління, які одержали кількіснеобґрунтуванняГрейкунасом.У 1904 р. Е. Хаусвальд подав організацію як систему, побудовану на функціональномуподіліпраці, котракоординується і контролюєтьсядирекцієюпідприємства. Як відомо, А. Файольвиділивфункціїуправління і розробивпринципи менеджменту в 1916 рО. А. Єрманський у своїхпрацяхсформулювавпередумови науки про організаціюпраці й управління. Вінобґрунтував "закон організаційноїсуми", що став відомим як ефектсинергізму в теорії системного підходу.Важливими для розвиткукібернетики й організації систем булинауковіідеї О.О. Богданова про структурнустійкість систем, їхнірівні й організаційнімеханізмиформування, про наявністьбіорегуляторів у системі, які є аналогами сучасного "зворотного зв'язку".Розвиваючитеорію О. О. Богданова, радянськийвчений А. К. Гастєвобґрунтувавнеобхідністьуправління там, де починаєтьсяпрацяокремоїлюдини. Віндовівкомплексністьтакоїпраці, чим заклав основи комплексного підходу в теоріїуправління.П. М. Кержинцеврозробивтеоріюорганізаційноїдіяльності, у якійвиділив три об'єкти — працю, виробництво й управління. Він є основоположником науковоїорганізаціїпраці. Розглядаючи роботу з управлінняорганізаціями, П. М. Кержинцевдійшоввисновку, що в різних сферах діяльності є спільніриси, за якимиможнасформулюватизагальніпринципиуправління. Віндовівнаявністьзагальних і конкретнихпринципівменеджменту.Добезсумнівних заслуг цихученихналежитьобґрунтування комплексного підходу до управлінняорганізаціями і системного характеру науки управління. Однакцідослідження не привели до створенняякоїсьзначущоїоснови науки управління. Практика управління не цікавиласятеоретичнимирозробками через домінування в країніадміністративноїформиуправління. Особливо характерно це для періодупісля 1917 р

, потімпліднопрацювали в Росії. Цетаківідоміукраїнськівчені-економісти, як А.