3. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Створення ринкового середовища передбачає станов­лення і розвиток певних організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

Згідно з діючим в Україні законодавством такими фор­мами можуть бути:

— підприємства — приватне, державне, колективне, спільне, комунальне;

— підприємства, засновані на власності об'єднання громадян;

— господарські товариства — акціонерні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні, командитні;

— банки — Національний, комерційні;

— фінансово-кредитні установи — кредитні спілки, ка­си взаємодопомоги тощо;

— фонди — інвестиційні, підтримки малого бізнесу, культури, екологічні, захисту тварин тощо.

В Україні законодавче визначено кожну з форм під­приємницької діяльності. Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами підприємництва, які не належать до державних структур, на приватних засадах або за до­помогою будь-яких організаційно-правових форм.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково дослідницьку і комерційну діяльність з метою оде6ржання відповідного прибутку.

Згідно із Законом „Про підприємства в Україні” від 27.03.91р. із змінами і доповненнями в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• Приватне засноване на власності фізичної особи;

• Колективне , засноване на власності трудового колективу підприємства;

• Господарське товариство;

• Підприємство, засноване на власності об’єднання громадян;

• Комунальне, засноване на власності відповідної територіальної громади;

• Державне, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. Особливості створення, ліквідації, реорганізації управління та діяльності казенного підприємства наведено у розділі VІІІ Закону.

• Мале.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

• У промисловості та будівництві – з чисельністю працюючих до 200 чол.;

• В інших галузях виробничої сфери – з чисельністю працюючих до 50 чол.;

• У науці і науковому обслуговуванні з чисельністю працюючих до 25 чол.;

• У роздрібній торгівлі – з чисельністю працюючих до 15 чол.

Механізм утворення суб’єкта підприємництва. Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників майна чи уповноваженого ним органу, підприємства-засновника.

У випадках, коли для створення і діяльності підприємства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання видається відповідним органом місцевого самоврядування.

Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється в органах місцевого самоврядування або державної адміністрації.

Суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії, представництва без створення юридичної особи. Відкриття цих підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб’єкт підприємництва лише повідомляє про це реєструючий орган, вносячи додаткову інформацію в свою реєстраційну картку.

Функціонування підприємства потребує дотримання певних правил, обумовлених законодавством. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші розрахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Воно здійснює будь-які види господарської діяльності, що не заборонені законодавством України.

Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна податкова адміністрація, державна контрольно-ревізійна служба, державні органи, на акі покладено нагляд за безпекою виробництва та праці, протипожежною та екологічною безпекою, інші органи відповідно до законодавства України.

Підприємство ліквідується у випадках прийняття відповідного рішенням власником, а також:

• визнання його банкрутом;

• якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством, і в передбачений рішенням строк не забез­печено додержання цих умов або не змінено вид діяль­ності;

— якщо рішенням суду будуть визнані недійсними ус­тановчі документи і рішення про створення підприємства;

— на інших підставах, передбачених законодавчими актами.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом, а в інших випадках — за рішенням суду.

Господарські товариства — підприємства, установи, орга­нізації, створені на засадах угоди між юридичними особа­ми і громадянами шляхом об'єднання їх майна та під­приємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні това­риства, товариства з обмеженою відповідальністю, това­риства з додатковою відповідальністю, повні та коман-дитні товариства.

Товариства є юридичними особами. Вони можуть зай­матися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, брати зобов'язання, висту­пати в суді, арбітражному та третейському судах від свого імені.

Кожна форма товариства має свої економічні та пра­вові особливості створення і діяльності.

1. Акціонерним товариством називається товариство, статутний фонд якого поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості і яке відповідає за своїми зо­бов'язаннями лише майном товариства. Акціонери від­повідають за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій. У сучасних умовах господарювання підприємницьких структур і відповідно до діючого зако­нодавства в Україні існують два типи акціонерних това­риств: відкрите — акції якого можуть розповсюджувати­ся через відкриту підписку та купівлю-продаж на біржах; закрите, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися через підписку, купувати­ся або продаватися на біржі.

Малий і середній бізнес, як правило, здійснюється в організаційно-правовій формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), чим обумовлюється їх значення для становлення і розвитку підприємств малого сектора економіки.

2. Товариством з обмеженою відповідальністю назива­ється товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими докумен­тами. Учасники товариства несуть відповідальність у ме­жах своїх вкладів.

3. Товариство з додатковою відповідальністю — товари­ство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначено установчими документами. Але учасники такого товариства відповідають за його боргами не лише своїми внесками до статутного фонду, а й належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них.

4. Повним товариством називається товариство, всі учасники якого займаються спільною діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

5. Командитним товариством називається товариство, яке включає як учасників, що несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, так і учас­ників, відповідальність яких обмежується вкладом у май­но товариства (вкладників). Якщо у командитному това­ристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Банки та фінансово-кредитні установи

Банки — установи, які здійснюють підприємницьку діяльність шляхом акумуляції фінансових ресурсів інших суб'єктів підприємництва, їх кредитування, касово-роз-рахункового обслуговування та проведення інших фінан­сових операцій.

Фондова біржа створюється як підприємницька струк­тура у вигляді акціонерного товариства, засновники якого мають згідно з діючим законодавством дозвіл на здій­снення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взає­мовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власни­ком і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі гро­шових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

В Україні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів:

— акції;

— облігації внутрішніх державних і місцевих позик;

— облігації підприємств;

— казначейські зобов'язання;

— ощадні сертифікати;

— векселі;

— приватизаційні папери.

Крім цього, можуть існувати похідні цінні папери — термінові контракти (ф'ючерси, опціони тощо).

Фондовий ринок в Україні сформований двома типами акцій: венчурних компаній та приватизованих підприєм­ств. Акції низьколіквідні і в зв'язку з цим їх ринок прак­тично не розвинений.

Основними суб'єктами фондового ринку є інвестиційні фонди і компанії.

Інвестиційний фонд — юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює діяльність виключно у галузі спільного інвестування.

Інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльно­сті, може залучати кошти для здійснення спільного інвес­тування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Інвестиційні фонди поділяються на відкриті та закриті.

Відкриті фонди створюються на невизначений термін і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у

строки, встановлені інвестиційною декларацією інвести­ційного фонду.

Закриті фонди створюються на визначений термін і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду.

Основною формою є закриті інвестиційні фонди, які були утворені шляхом обміну приватизаційних паперів на інвестиційні сертифікати.

Доходи фонду складаються з дивідендів та інших над­ходжень від цінних паперів, що перебувають у власності фонду, та доходів від операцій з цінними паперами й іншими активами.

Закриті фонди обслуговують власників привати­заційних паперів з такими обмеженнями:

— інвестиційні сертифікати підлягають викупу фон­дом не раніше закінчення терміну використання прива­тизаційних паперів;

— учасникам інвестиційного фонду не гарантується фіксований розмір дивідендів. Інвестиційний фонд не має права:

— випускати облігації та векселі;

— мати в своїх активах понад 10% цінних паперів одно­го емітента та інвестувати понад 5% своїх активів у цінні папери одного емітента, крім інвестування в облігації внутрішніх державних позик, казначейські зобов'язання держави та інші цінні папери, одержання доходів за яки­ми гарантовано Урядом України;

— тримати в цінних паперах менш як 70% активів інве­стиційного фонду;

— купувати інвестиційні сертифікати іншого інвести­ційного фонду чи інвестиційної компанії;

— займатися представницькою діяльністю з привати­заційними паперами;

— брати банківський кредит, крім випадків викорис­тання цього кредиту для викупу відкритим фондом своїх інвестиційних сертифікатів;

— видавати майнові гарантії, забезпечені майном фон­ду, для третіх осіб, укладати договори застави;

— купувати цінні папери повних та командитних то­вариств.