- •26. Класифікація об'єктів злочину «за вертикалью» та «за гризонталью».
- •27 Предмет злочину його відмежування від об'єкта злочину. Потерпілий від злочину.
- •28 Поняття та ознаки об'єктивної сторони складу злочину
- •29 Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)
- •30 Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність
- •31 Суспільно небеспечні наслідки, їх поняття та види.
- •32 Місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя вчинення злочину та їх кримінально правове значення
- •33. Значення непереборної сили, непереборного фізичного примусу і психічного примусу для вирішення питань про кримінальну відповідальність
- •36 Поняття та ознаки суб'єкта злочину
- •34 . Причиновий зв'язок в кримінальному праві України
- •37 Поняття та критерії неосудності
- •38 Поняття і критерії обмеженої осудності
- •39 Поняття і види спеціального суб'єкта злочину
- •40. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння
- •41 Поняття і значення суб'єктивної сторони складу злочину
- •42 Поняття та зміст вини
- •43 Умисел і його види
- •45 Необережність та її види
- •46 Відмінність злочинної самовпевненості від непрямого примусу
- •47. Випадок (казус). Його відмінність від злочинної недбалості
- •48 Злочини зі складною виною
- •49 Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину
- •52 Кваліфікація злочинів
27 Предмет злочину його відмежування від об'єкта злочину. Потерпілий від злочину.
Предмет злочину - це вказана в правовій нормі певна річ матеріального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або ставляться під загрозу негативних змін внаслідок суспільно небезпечного посягання.
В кримінально-правовій літературі існує велика кількість думок щодо визначення самого предмета злочину.
Предмет злочину є факультативною ознакою складу злочину. Як необхідна ознака складу злочину предмет злочину виступає лише у тому випадку, коли він безпосередньо вказаний у диспозиції норми або однозначно випливає з його змісту. Наприклад, у ч.1 ст. 199 КК України передбачено відповідальність за незаконне виготовлення, зберігання, перевезення, збут державних цінних паперів. Тобто кримінальна відповідальність настає за незаконне виготовлення, зберігання, перевезення або збут саме державних цінних паперів. Вказані в диспозиції цієї норми дії з недержавними цінними паперами не утворюють зазначеного складу злочину у зв'язку з відсутністю якраз предмета злочину (відповідальність за такі дії передбачено ст. 224 КК). Цей приклад показує, що кваліфікація злочинних діянь залежить від правильного встановлення предмета злочину. В тих складах злочину, де предмет є обов'язковою ознакою, він установлюється раніше інших ознак. Якщо диспозиція норми Особливої частини Кримінального кодексу має бланкетний характер, перелік предметів злочину наводиться у тих нормативних актах, до яких відсилає кримінальний закон.
У теорії кримінального права вирізняються такі види предметів: люди, речі, тварини і рослини.
Відмінності об'єкта від предмета злочину: об'єкт - обов'язковий елемент складу злочину, а предмет - факультативна ознака об'єкта злочину; об'єктові злочином шкода завдається, а предметові - ні; об'єкт - це тільки суспільні відносини, а предмет - річ матеріального світу.
Предмет злочину відрізняється від предмета злочинного впливу і предмета суспільних відносин. Предмет злочину - факультативна ознака об'єкта злочину, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин - це одні з елементів суспільних відносин; предмет злочину - це річ матеріального світу, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин можуть бути не тільки річчю, а й соціальною цінністю. Іноді вони можуть збігатися (майно при крадіжці).
Визначення предмета злочину має важливе практичне значення для відмежування його від засобів і знарядь скоєння злочину. Одна і та ж річ може бути як предметом, так і знаряддям злочину (ніж, різноманітні інструменти тощо).
Знаряддя злочину відрізняється від предмета злочину тим, що вони не перебувають у зв'язку з тими суспільними відносинами, на які здійснюються посягання. Знаряддя злочину - це речі, за допомоги яких здійснюється злочин. Предмет злочину - факультативна ознака об'єкта злочину, а знаряддя і засоби - факультативна ознака об'єктивної сторони складу злочину.
. Потерпілий від злочину – це соціальний суб’єкт (фізична чи юридична особа, держава, інше соціальне утворення або ж суспільство в цілому), благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза такої. Поняття «потерпілий від злочину» слід відрізняти від понять «потерпілий як суб’єкт кримінального процесу» та «жертва злочину».
2. Потерпілий є обов’язковою ознакою складу значної частини злочинів. Його слід відмежовувати від предмета злочину. В межах загального вчення про склад злочину потерпілий є факультативною ознакою складу злочину. Він може виступати як конститутивною ознакою, так і ознакою складу злочину, що обтяжує відповідальність.
3. Потерпілий – це ознака, що характеризує об’єкт злочину (основний чи додатковий). Разом з потерпілим об’єкти злочинів у кримінальному законі можуть відображатися й завдяки вказівкам на певні матеріальні чи ідеальні блага, суб’єктивні права, юридичні обов’язки, інтереси чи регулятивні норми. В структурі об’єкта злочину потерпілий є одним з учасників охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, на які вчинюється посягання.
4. Обставини, пов’язані з потерпілим, – це ситуаційні фактори на боці потерпілого, при яких вчинюється суспільно небезпечне діяння та (чи) настають суспільно небезпечні наслідки. Залежно від об’єктивного прояву обставини, пов’язані з потерпілим, поділяються на: поведінку потерпілого (1) та стан потерпілого (2). Залежно від того, з якою об’єктивною ознакою злочину вони взаємодіють, виділяються: обставини, що взаємодіють із суспільно небезпечним діянням (1), та обставини, що сприяють розвитку причинного зв’язку, обумовлюючи настання суспільно небезпечних наслідків (2). Деякі з обставин, пов’язаних з потерпілим, виступають ознаками складів окремих злочинів. У межах загального вчення про склад злочину такі обставини є ознаками об’єктивної сторони злочину і охоплюються поняттям обстановки вчинення злочину.
5. Обставини, які пов’язані з потерпілим та впливають на характер і типовий ступінь суспільної небезпечності посягання, недостатньо враховуються при встановленні та диференціації кримінальної відповідальності.
6. Проблему обставин, які пов’язані з потерпілим та впливають на розвиток причинного зв’язку, слід вирішувати, засновуючись на положеннях теорії еквівалентності умов (conditio sine qua non).
7. Потерпілий та обставини, пов’язані з ним, виступаючи ознакою складу злочину, інкримінуються лише у тому випадку, коли до них було певне психічне ставлення з боку суб’єкта злочину. Таке ставлення охоплюється інтелектуальним елементом вини й може мати вигляд: усвідомлення зазначених ознак (1); усвідомлення можливості їх наявності (2); неусвідомлення, при тому, однак, що винний повинен був і міг їх усвідомлювати
