Інфекція сечовивіднх шляхів.

Прояви від бактеріурії до уросепсису з високою смертністю. Виникають досить часто.

Причини інфекції сечовивіднх шляхів у ППВ:

• вікові зміни (зниження активності клітинного імунітету, бар’єрних функцій сечового міхура, вмісту антибактеріальних факторів у секреті передміхурової залози або піхви);

• набуті аномалії сечовивідних шляхів;

• вплив чинників ризику довкілля;

• вплив ліків;

• часте використання катетерів, дренажних систем, імплантаційних матеріалів, протезів тощо;

• злоякісні новоутворення, що тривалий час лікуються хіміопрепаратами;

• імунодефіцитний стан на тлі кортикостероїдної терапії.

Клініка – стерта, тому основними діагностичними тестами є клінічне і бактеріологічне дослідження сечі.

У ППВ більшою мірою, ніж у молодих, відзначають побічні і токсичні впливи антибактеріальних препаратів. Метаболізм і виведення цих препаратів можуть бути порушеними, що призводить до підвищення їх концентрації в сироватці крові та порушення функції нирок.

Пієлонефрит – неспецифічне бактеріальне запалення ниркових мисок, чашечок, канальців, інтерстицію нирок з подальшим пошкодженням кровоносних судин і клубочків. У ППВ зустрічається досить часто, 15 – 23,5% випадків, частіше – у чоловіків.

Причини:

• збільшенням при старінні вірогідності інфікування сечової системи;

• зниженням вікової резистентності сечової системи до впливу інфекційних чинників.

Гострий пієнефрит у ППВ нерідко носить стертий, атиповий характер і за відсутності настороженості часто не виявляється. Тільки наявність сечового синдрому (лейкоцитурії, піурії, бактеріурії) дає змогу запідозрити захворювання.

Лікування – традиційне. Доцільно використовувати комплекси антибіотиків та уросептичні засоби. ППВ, щоб уникнути додаткових ушкоджень нирок і утворення каменів, не рекомендовані сульфаніламідні препарати.

Хронічний пієлонефрит є основною проблемою геріатричної нефрологічної клініки, з віком його частота збільшується.

Чинники, що спричиняють розвиток інфекцій сечовивідних шляхів у ППВ:

1. Порушення уродинаміки:

• рефлюкси (міхурово-сечовідний, мисково-нирковий);

• дисфункція сечового міхура (цукровий діабет, захворювання поперекового відділу хребта);

• аденома передміхурової залози;

• пухлини сечової і статевої систем;

• сечокам’яна хвороба.

2. Порушення ниркової гемодинаміки.

• атеросклероз ниркових артерій;

• артеріальна гіпертензія;

• серцева недостатність;

• діабетична ангіопатія.

3. Інфекції іншої локалізації.

• холецистит/холангіт;

• гінекологічна інфекція;

• остеомієліт;

• зниження імунітету і метаболічні порушення;

• лікування цитостатиками і преднізолоном;

• цукровий діабет;

• подагра;

• інволютивний остеопороз з гіперкальціємією і гіперкальциурією;

• інволютивні (неспецифічні) імунодефіцити.

4. Інструментальні методи дослідження сечовивідних шляхів.

• катетеризація сечового міхура;

• введення ретгеноконтрсних речовин.

5. Інші чинники.

• наявність епіцистостоми;

• випадіння матки;

• тривала іммобілізація;

• нетримання сечі;

• операції на сечових і статевих органах.

Пієлонефрит має прихований, рецидивний характер. Часто першими проявами є ниркова недостатність, артеріальна недостатність, анемії. У ППВ загострення хр. пієлонефриту може мати класичний перебіг: озноб, пітливість, лихоманка, больовий синдром, зниження функції нирок.

Діагностика: у 13% не діагностується, а у 10% спостерігається гіпердіагностика.

Прогноз серйозний: летальність – 15%, а при гострому – 20 – 30%.

Лікування – антибактеріальну терапію необхідно проводити переривчастими курсами, не призначати нефротоксичних препаратів.

Антибактеріальні засоби, протипоказані при ППВ

препарат	небажані явища
аміноглікозиди	нефротоксичність, вестибулярні і слухові порушення
поліміксин	нефротоксичність
тетрацикліни	нефротоксичність при зниженій функції нирок
карбоксипеніциліни	кровотечі, гіпернатріємія (набряки, прогресування серцевої недостатності), гіпокаліємія (аритмії)
нітрофурани	висока токсичність при зниженій функції нирок
хлорамфенікол	пригнічення функції кісткового мозку

У міжкурсові періоди доцільно застосовувати настої із сечогінних трав.

Лікарські рослини, що можна застосовувати при хронічному пієлонефриті

назва рослини	дія
	сечогінна	бактерицидна	в’яжуча	кровоспинна
алтея лікарська	-	++	-	-
брусниця	++	++	-	-
бузина чорна	++	+	+	-
дев’ясил	++	+	-	+
журавлина	+	+	-	-
звіробій	+	+++	++	+
кукурудзяні стовпчики	++	++	+	+
кропива	-	++	+	+++
корінь дягелю	++	-	-	-
квітки волошки	++	+	-	-
листки берези	++	-	-	-
листки суниці	+	-	-	++
нирковий чай	+++	-	-	-
пирій	++	-	-	-
хвощ польовий	+++	+	+	++
ромашка	-	++	-	-
горобина	++	+	+	++
мучниця	+++	++	+	-