18. Вчення про рух( Елейська школа : Парменід, Зенон Елейський)

У VI — V ст. до н. е. в античній філософії спостерігалися матеріалістичні і ідеалістичні тенденції. Правда, різниця між античним матеріалізмом та ідеалізмом розмита і умовна. До ідеалістів античності належать представники Елейської школи. Елей — місто — держава у Південній Італії, тоді частина Еллади. Засновником Елейської школи став Парменід з міста Елеї. Свої погляди і філософські думки Парменід викладав у віршах, де дуже часто використовуються метафори і алегорії. В основному творі «Про природу» поряд з матеріалістичними поглядами є й ідеалістичні. Так, у реальному світі в галузі буття Парменід (а потім й інші представники елейської школи) повністю відокремлює рух. Поняття розвитку у значенні, яке використовується представниками мілетської школи, а потім і Гераклітом, Парменід піддає гострій критиці і називає пустотою. Чому ж Парменід відкидає розвиток і рух? Відповідь випливає з характеристики ставлення буття і небуття. Парменід підкреслює, що «суще існує, тому що буття є, тоді як нічого іншого немає». Ці думки підштовхують до єдиного висновку: все те, що несе (в тому числі і рух), не існує. Найяскравіший учень Парменіда відомий філософ Зенон з Елеї, розвиваючи погляди вчителя, підкреслював, що логічно неможливо уявляти множинність речей і допущення руху, це приводить до суперечностей. Відомі парадокси Зенона проти можливості руху: «Ахіллес і черепаха», «Стріла» та ін. Роздумуючи над аргументацією Зенона, пізніше філософ Георг Гегель заперечував аргументацію Зенона: рухатись означає бути в такому місці і водночас там не бути, а це єдність неперервності та перервності простору і часу, що і робить можливим рух. 

19. Апорії Зенона Елейського

Зенон виявляє цілий ряд утруднень або перепон, з якими стикається мислення, що намагається представляти світ в його чуттєвій даності. По-грецьки "утруднення" - це "апорія". Саме так були названі ті ситуації, які Зенон використовує для доказу істинності погляду свого учителя на суще і, одночасно, для спростування протилежного до нього погляду повсякденного досвіду. У творах Зенона налічувалося декілька десятків апорій, за допомогою яких він доводив немислимість (нереальність) множинності, рухи, і в цілому недостовірність чуттєвого сприйняття. До наших днів збереглися небагато апорії Зенона. Найбільш відомими серед них є чотири апорії проти руху.

Ці Апорії дістали назву "Дихотомія" (ділення на два), "Ахілл і черепаха", "Стріла", "Стадій". Суть першої з них - в тому, що рух не може початися, адже для того, щоб пройти хоч би малу відстань, той, що рухається повинен здолати його половину. Але ще перед тим він повинен здолати половину цієї половини. Проте раніше він повинен просунутися на половину відстані попередньої половини - і так до безкінечності. Отже, він взагалі не може рушити з місця.

У другій Апорії Ахілл, відомий серед героїв швидкістю свого бігу, змагається з черепахою. Вони стартують одночасно, але при цьому точка, звідки починає рух черепаха, знаходиться декілька попереду місця старту Ахілла. Бігун швидко долає відстань до точки, звідки починала шлях черепаха, але за цей час неспішна тварина все-таки встигла проповзти ще небагато вперед. Ахілл нестримно долає і це мала відстань, але черепаха знову устигає відповзти трохи вперед. Ахілл знову переноситься в місце, де знаходилася черепаха, але та знову здолала деяку долю шляху. І так триває до безкінечності: Ахілл все ближче до черепахи, але ніколи не може її не лише перегнати, але навіть наздогнати. Сенс перших двох апорий полягає в тому, що якщо простір ділимо до безкінечності, то рух нездійсненно.

Третя Апорія - "Стріла" - показує, що рух неможливий і при запереченні нескінченної подільності простору, тобто при його представленні у вигляді суми неділимих місць. Подивитеся на стрілу, що летить, - пропонує Зенон. Вона завжди займає рівне собі місце, тобто покоїться в нім. І так в кожен момент польоту стріли вона знаходиться в місці, в якому покоїться. Отже, скільки вона летить - стільки нерухома. Адже рух не може утворитися з суми станів спокою.