6, 7. Основні положення теорії мовленнєвої діяльності

Основи теорії мовленнєвої діяльності (ТМД) було сформульовано в працях О.М. Леонтьева у 60-70-х роках XX ст. Поява ТМД стала можливою завдяки глибокій традиції експериментальних досліджень у галузі психології мови і наявності у вітчизняній психології відповідної теоретичної бази: культурно-історичної школи Л.С. Ви готського та концепції єдності психіки та діяльності О.М. Леонтьева.

ТМД має декілька суттєвих відмінностей від інших версій психолінгвістики.

По-перше, вербальне спілкування не виступає процесом, що відірваний від інших форм людської життєдіяльності, а є процесом розв'язання широкого немовленнєвого завдання за допомогою вербальних засобів.

По-друге, предметом вивчення ТМД є не мова як продукт /текст (це вторинний аспект), а процес розвитку цього продукту, тобто динамічна організація мовленнєвих операцій, дій і діяльності.

По-третє, важливим положенням ТМД є положення про те, що "реальна системність мови" існує як організація мовних елементів лише у конкретній діяльності, здійснення якої вона забезпечує.

По-четверте, прихильники ТМД вважають, що жорсткої операційної схеми побудови мовленнєвого висловлювання, яку намагалися обгрунтувати Н. Хомський і Дж. Міллер, взагалі не існує. Натомість існує гнучка та чутлива до зовнішньодіяльнісних змін евристично-пошукова вербальна діяльність.

Представники ТМД заперечують думку про вродженість "мовленнєвої здатності (компетенції)" в людини. Джерелом формування здатності до вербального спілкування є потреби дитини у спільній з дорослими діяльності та у невербальному спілкуванні. Становлення системи засобів і правил спілкування (до яких належать як мова в цілому, так і правила використання мовних знаків зокрема) є закономірним результатом процесу задоволення об'єктивно існуючої у дитини потреби, необхідною умовою продовження та поглиблення взаємодії між дитиною та дорослими. Отже, "мовленнєва компетенція" є продуктом взаємин дитини у процесі життєдіяльності й має досить відкриту схему формування.

ТМД покликана розв'язувати "класичні" проблеми психолінгвістики, що були поставлені на попередніх етапах її розвитку, наприклад, задачі моделювання процесу формування висловлювання

8. Мовлення з точки зору….

Психологія - Мова є носієм пізнаного й водночас знаряддям пізнання нового (Г. С. Костюк). Однак у мові як у знаковій системі відображені вже досить формалізовані, фіксовані значення, які можуть забезпечити міжлюдське спілкування. Що ж до особистісних смислів предметів та явищ, які завжди забарвлені індивідуальним життєвим досвідом, потребами й емоціями конкретної людини й тому можуть не збігатися зі значеннями, то вони виражаються в мовленні.

Лінгвістика - Мо́влення — це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення по радіо чи телебаченню.

Психолонгв - мовлення як психічних феноменів із урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників соціально-культурної діяльності особистості.