3. Стародавня філософія: становлення філософських традицій

1. Метод філософування Сократа – (діалектика)

2. У світогляді індусів (брахман) є ірраціональною та неосяжною духовною першоосновою світу

3. Головною проблемою філософських вчень Давньої Індії було розуміння “життя як (страждання)

4. (Адаптація) до світу – головна світоглядна орієнтація давньокитайської філософії

5. Раціонально-теоретичну традицію філософування у Давній Греції започаткував (Сократ)

6. Основна проблематика досократівської античної філософії – це (Пошук першопричин світу)

7. За Сократом (маєвтика) є способом народження істини в дискусії

8. (Платон) – автор праці “Апологія Сократа”

9. (Діалектика) – це мистецтво вести бесіду

10. Сократ на афінських вулицях відкрив (поняття) як інтелектуальний інструментарій пізнання

11. (Втеча) від світу – головна світоглядна орієнтація давньоіндійської філософії

12. Стан згасання примарних пристрастей, який досягається лише через духовне самовдосконалення – це (Нірвана)

13. Давньоіндійський міфологічний світогляд викладений у збірниках, що мають назву (Веди)

14. (Даосизм) – школа давньокитайської філософії, яка заперечувала позитивний вплив освіти оскільки народом, що має багато знань, важко керувати

4. Буття світу та людини в античній філософії

1. Ученим-енциклопедистом античності вважається (Аристотель)

2. Атомістичне розуміння світу в давньогрецькій філософії розвивав (Демокрит)

3. (Аристотель) – автор праць “Метафізика”, “Категорії”, “Органон”

4. За Аристотелем, будь-яка річ як самодостатнє буття – це (субстанція)

5. (Сенека) є автором концепції насолоди

6. (Стоїцизм) – це вчення про незворушність

7. Давньогрецький філософ (Геракліт) вважав світ вічним вогнем

8. Принцип “panta rei” (все тече, все змінюється) сформулював давньогрецький філософ (Геракліт)

9. (Піфагор) вважав основою світу гармонію чисел

10. За Гераклітом, світ є вічно живий (вогонь), що мірою спалахує і мірою згасає

11. (Парменід) першим увів у філософію поняття “буття” і “небуття”:

12. Давньогрецький філософ (Платон) вважав, що істинним буттям володіє світ ідей

13. За Платоном, субстрат, тобто те, з чого виникають тіла – це (матерія)

14. Давньогрецький філософ (Платон) є автором концепції ідеальної держави

15. (Арістотель) – автор вислову: “Платон мені друг, але істина дорожча”

5. Буття Бога, світу та людини у філософії доби Середньовіччя та Відродження

1. Розквіт європейської схоластики припадає на (13) сторіччя

2. (Номіналізм) – це онтологічне вчення, згідно з яким істинним буттям володіють речі

3. (Реалізм) – це онтологічне вчення, згідно з яким істинним буттям володіють універсалії

4. Онтологічна позиція, яка ставить виникнення та існування світу в залежність від Бога – це (теїзм)

5. Ідея непричетності Бога до зла на землі називається (ідеєю теодицеї)

6. (Патристика) – це вчення отців церкви спрямоване на систематизацію християнських догматів

7. (Апологетична патристика) – ранній етап патристики, завданням якого є захист християнського віровчення від єресей

8. (Августин Блаженний) – автор праці “Сповідь”

9. П’ять доведень буття Бога дав середньовічний філософ і теолог (Томас Аквінський)

10. (Квінт Тертуліан) сформулював принцип апологетичної патристики: “Вірую, бо це абсурдно”?

11. (Августин Блаженний) – найвідоміший систематизатор західної патристики

12. У розвитку середньовічної філософії виділяють три періоди: рання схоластика, (розквіт) схоластики, пізня схоластика

13. Середньовічна філософія має ще одну назву – (схоластика), оскільки вона була безпосередньо пов’язана з викладанням і навчанням

14. В добу Ренесансу мірилом людини вперше стає її творча (праця)

15. (Принцип гармонії) віри й розуму – це принцип середньовічної філософії, обґрунтований Томасом Аквінський