6. Організація праці в будівельних організаціях

Організація праці в межах певного колективу — це система заходів, що забез­печує раціональне використання робочої сили, яка включає відповідну розста­новку працівників у процесі виробництва, розподіл і кооперацію, методи, нор­мування і стимулювання праці, організацію робочих місць, їх обслуговування і необхідні умови праці.

Організація праці у будівельних організаціях здійснюється на основі:

• наукової організації праці;

• колективних форм організації праці;

• бригадного підряду.

Наукова організація праці (НОП) — процес планомірного здійснення систе­ми заходів, спрямованих на вдосконалення методів і поліпшення умов усіх ви­дів праці, заснованих на новітніх досягненнях науки й техніки, досвіді передо­виків і новаторів виробництва, що забезпечують економію витрат праці й часу, сприя-ють зростанню суспільної продуктивності праці і її економічної ефектив­ності, збереженню здоров'я працівників будівельної організації.

Система заходів щодо наукової організації праці спрямована на:

• удосконалення форм розподілу й кооперації праці;

• поліпшення прийомів і методів праці;

• удосконалення організації робочих місць;

• найраціональніше використання робочого часу робітників і машин;

• поліпшення умов праці, що виключають несприятливий вплив виробничого середовища на організм робітників.

Основними напрямками роботи по науковій організації праці в будівельних організаціях є:

• розробка і здійснення заходів щодо поліпшення організації робочих зон і ро­бочих місць, забезпечення безпеки виконання робіт і створення найсприятли­віших санітарно-гігієнічних, фізіологічних і естетичних умов праці;

• добір оптимально кількісного і професійно-кваліфікованого складу ланок і бригад робітників при раціональному суміщенні професій і розподілі робочих операцій між виконавцями;

• впровадження високопродуктивних методів і прийомів праці (з викорис­танням раціональних інструментів, оснащення й інвентаря), відібраних на основі вивчення й узагальнення досвіду роботи новаторів і передовиків бу­дівельного виробництва і які виключають зайві, невправні і стомлюючі трудові рухи;

• установлення оптимальних режимів праці й відпочинку, впровадження раціональних форм організації праці, що сприяє підвищенню виробітку і зниженню втомлюваності робітників, систематичне проведення керівника­ми будівельного виробництва (виконробами, майстрами) інструктажу про передові високопродуктивні прийоми та методи праці, а також навчання (тренування) робітників щодо оволодіння цими прийомами й методами;

• розширення масштабів і поліпшення якості навчання робітників високопро­дуктивним методам праці у будівельних школах;

• розвиток творчої ініціативи робітників та інженерів, забезпечення творчого

ставлення до праці й правильних взаємовідносин у трудових колективах,

зміцнення виробничої і трудової дисципліни.

Колективна форма організації праці. Виробнича бригада - це первинний осередок трудового колективу будівельної організації і низова ланка управлін­ня у загальній системі будівельного виробництва. Вона складається з ланок і груп робітників, які спільно виконують доручені їм будівельно-монтажні робо­ти. Бригада - основна форма організації праці у будівельних організаціях. За професійним складом відрізняють два види виробничих бригад: спеціалізовані та комплексні.

Спеціалізовані бригади - це бригади, що виконують який-небудь один вид будівельно-монтажних робіт і складаються з робітників однієї професії (спеціальності) - теслярів, штукатурів, покрівельників, мулярів і т. д. У цьому випадку має місце технологічний розподіл праці, що посилюється шляхом функціонального розподілу праці між членами бригади за її склад­ністю. Теоретично - це більш продуктивні спеціалізовані бригади. Однак для їх стабільного ефективного функціонування потрібен постійний фронт однорідних робіт і такі об'єкти, коли, крім основних бригад, доцільно також утримання робітників, які виконують підсобно-допоміжні операції щодо обслуговування спеціалізованих бригад. Оскільки ці умови на будовах зу­стрічаються нечасто, можливість використання спеціалізованих бригад теж обмежена.

Комплексні бригади - це бригади, що паралельно виконують декілька ви­дів будівельно-монтажних робіт (цегляну кладку, монтаж залізобетонних елементів, відштукатурення ніш, транспортування матеріалів у робочій зоні тощо). Вони формуються з робітників різних професій, об'єднаних у ланки, або тих, хто безпосередньо входить до складу бригади. Необхідним елемен­том такої орга-нізації праці є суміщення професій. Працюючи, ті самі робіт­ники разом із ви-конанням операцій їхньої основної професії виконують опе­рації суміжної профе-сії. Кількісний склад комплексних бригад залежно від виду виконуваних робіт - 15-40 осіб. Однак склад і кількість бригад повин­ні залишатись у середньому пос-тійними на тривалий період часу навіть прн спорудженні різнорідних об'єктів. Ця умова забезпечує стабільне підвищен­ня продуктивності праці і створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі. Можлива періодич-на часткова зміна у структурі ро­біт повинна компенсуватися суміщенням профе-сій робітниками комплекс­них бригад.

Найефективнішою організаційною формою виробничої бригади є укруп­нена комплексна бригада кінцевої будівельної продукції з поланковою спе­ціалізацією. При формуванні таких бригад кількість ланок визначається згідно технології й організації робіт, їх змінності й кількості робітників у бригаді. Перевага укруп-нених комплексних бригад кінцевої будівельної продук­ції в тому, що завдяки єдиному керівництву комплексом робіт, а також ово­лодінню суміжними робіт-ничими професіями значно скорочуються втрати робочого часу на стиках між суміжними будівельно-монтажними роботами. Загальна заінтересованість членів бригади у скороченні строку виконання завдання щодо випуску кінцевої продукції сприяє підвищенню продуктив­ності праці.

Правильне комплектування бригади за професійним рівнем і кількісним складом дозволяє:

• підвищити продуктивність праці завдяки застосуванню прогресивних методів праці (поточно-розчленованого бригадного підряду тощо), поліпшенню вико­ристання машин і робочого часу робітників внаслідок суміщення професій і можливості маневрування розстановки робітників;

• скоротити трудомісткість по плануванню й обліку праці;

• підвищити якість продукції і культуру виробництва;

• знизити собівартість і скоротити строки будівництва об'єктів.

Бригадний підряд. Вищим ступенем організації праці й виробництва в будів­ництві є бригадний підряд. Суть бригадного підряду в будівництві в тому, що бригада за договором з адміністрацією будівельної організації зобов'язується виконати певний обсяг робіт на об'єкті, етапі, комплексі або збудувати будинок у цілому за заздалегідь визначеною розрахунковою вартістю. Обсяг і строки ви­конання робіт визначаються планом і графіком. Колектив бригади повністю від­повідає за якість робіт, переробки, що виникають з її вини, за збереження і ви­трату матеріальних ресурсів.

Адміністрація будівельної організації за договором із бригадою зобов'язуєть­ся вчасно забезпечувати проектно-технологічною документацією, будівельними матеріалами, конструкціями і виробами, будівельними машинами й механізма­ми, технологічним транспортом, організаційним і технологічним оснащенням, пристосуваннями, механізованими й ручними інструментами, засобами колек­тивного й індивідуального захисту робітників і т. п. об'єкти, етапи, комплекси робіт, що передаються на підряд. Адміністрація також відповідає за інженерно-технічне керівництво виробництвом, виконання заходів щодо охорони праці, впровадження передової технології й організації праці, створення на будівель­них майданчиках умов, які забезпечують збереження матеріалів, інструментів, пристосувань, а також здійснює облік фактичних витрат праці й своєчасну ви­плату заробітної плати.

Лекція №9. Оплата праці працівників

План

1. Організація оплати праці.

2. Форми й системи оплати праці.

3. Безтарифна система оплати праці.

1. Організація оплати праці

Оплата праці працівників - це ціна трудових ресурсів, використовуваних у ви-робничому процесі. У значній мірі вона визначається кількістю та якістю витра-ченої праці. Однак на неї впливають і виключно ринкові фактори, такі як по­пит і пропозиція праці, конкретна кон'юнктура, що склалася, територіальні аспекти, законодавчі норми (мінімальна оплата праці, погодинні ставки регулю­ються законом).

У розпорядженні адміністрації (підприємця) є великі можливості у виборі тих чи інших форм або систем заробітної плати і вони ще більші при визначен­ні преміальних доплат, заохочень. Але підвищення оплати праці й удосконален­ня форм її винагороди повинні проводитися за умови зростання ефективності праці і тільки за рахунок власних, зароблених коштів будівельної організації. Це - принциповий підхід до питання про джерела підвищення заробітної плати в умовах ринку.

Організація оплати праці у будівельних організаціях (фірмах), що належать до різних форм власності, здійснюється на підставі:

• державного регулювання оплати праці;

• тарифної системи оплати праці;

• преміювання працівників;

• договірного регулювання оплати праці.

Державне регулювання оплати праці, зокрема права працівників на оплату праці і їх захист, здійснюється згідно Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», а також установлення рівня мінімальної заробітної плати.

Мінімальний рівень заробітної плати - це законодавче встановлюваний Верховною Радою України розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може бути оплата за виконану працівником місяч­ну погодинну норму праці (обсяг роботи). У мінімальну заробітну плату не включаються доплати, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається у Зако­ні України «Про оплату праці» і підлягає індексації згідно з інфляцією. Вста­новлення рівня й індексація заробітної плати є державною соціальною гаран­тією, обов'язковою в усіх будівельних організаціях усіх форм власності.

Нормування і регулювання заробітної плати робітників, службовців, спе­ціалістів і керівників, а також диференціація залежно від складності й умов праці є визначальними принципами організації заробітної плати у будівель­них організаціях. Ці принципи ґрунтуються на тарифній системі оплати праці.

Тарифна система оплати праці - це сукупність нормативів, що визначають диференціацію оплати праці залежно від складності й умов праці, форми заро­бітної плати, яка застосовується у будівництві. Основними елементами тариф­ної системи є:

• тарифні сітки і тарифні ставки робітників;

• тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників;

• схеми посадових окладів працівників.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу роботи залежно від її складності, а працівників - залежно від їхньої кваліфікації згідно розрядів тарифної сітки та схеми посадових окладів. Вона є основою формуван­ня і диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка - це шкала розрядів із відповідним коефіцієнтом. Вона засто­совується для обліку в оплаті праці робітників різного рівня кваліфікації і ви­значення співвідношення в оплаті праці робітників різного рівня кваліфікації. Тарифна сітка пов'язана з тарифно-кваліфікаційним довідником.

Тарифно-кваліфікаційний довідник - це перелік усіх професій і характерис­тик кожної роботи з вказівкою кола знань та умінь, необхідних для її виконан­ня. Такі довідники застосовуються для встановлення розряду робіт і присвоєн­ня тарифних розрядів робітникам.

У будівельних організаціях залежно від складності технології, використову­ваних знарядь праці, а також організації праці застосовується шестирозрядна тарифна сітка.

У тарифній сітці кожному розряду присвоєно відповідний коефіцієнт, який із підвищенням розряду збільшується. Цей коефіцієнт показує співвідношення між рівнем тарифної ставки першого розряду і наступного. Ставка першого роз­ряду, якому присвоюється коефіцієнт «1», є вихідною у тарифній системі. Спів­відношення ставки першого розряду до останнього шостого розряду називаєть­ся діапазоном тарифної сітки. На рис. 11.3 наведено діапазон тарифної сітки для будівельних організацій.

Рис.11.3. Діапазон шестирозрядної тарифної сітки для будівельних організацій

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що переви­щує законодавче встановлений розмір мінімальної заробітної плати і міжкваліфіка-ційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (поса­дових окладів).

Абсолютні розміри оплати праці першого розряду за одиницю часу (годину, день, місяць) у грошовому виразі подаються у тарифних ставках. Місячні та­рифні ставки називаються окладами.

Тарифні ставки робітників диференційовані за кваліфікаціями, умовами праці та формами оплати. Розмір оплати праці, починаючи з другого розряду, визначається множенням тарифної ставки першого розряду на відповідний ко­ефіцієнт, наведений у тарифній сітці.

Залежно від умов праці застосовуються три види ставок:

• для оплати праці у нормальних умовах;

• для оплати праці у важких і шкідливих умовах (тарифні ставки підвищують­ся на 12 %);

• для оплати особливо важких і особливо шкідливих робіт (тарифні ставки під­вищуються на 24 %).

Праця спеціалістів та інших працівників управління оплачується згідно штатного розпису і встановленої (затвердженої) місячної заробітної плати.

Штатний розпис складається і затверджується у кожній будівельній органі­зації. У ньому перелічуються посади по функціональних підрозділах (відділах, дільницях та інших службах), указується їх можлива місячна мінімальна та мак­симальна заробітна плата (оклад).

Посадові оклади спеціалістам і службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади працівникам у межах затверджених у встановле­ному порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Заробітна плата кожного працівника не повинна бути нижчою допустимого рівня оплати праці в країні.

Керівникові будівельної організації встановлюється місячна заробітна плата (основна, без премії), визначена на даний період часу. Підлеглим виконавцям установлюються оклади, менші окладів керівника, наприклад заступникам керівника будівельної організації - менш як 20 %, начальникам відділів, діль­ниць (служб) - менш як 10 %, ніж заступникам організації.