Власність в економічній системі. Економічний та юридичний зміст власності
Власність — це система виробничих відносин між людьми та іншими суб'єктами з приводу привласнення різних об'єктів.
Економічна власність – це відносини з приводу володіння та використання факторів виробництва та результатів їх функціонування. Об'єктом юридичної власності може бути будь-яке майно: особисте майно, засоби виробництва, різні цінності, майно і кошти громадян, підприємств, держави. Економічна теорія вивчає економічний аспект власності. Об'єктом економічної власності є фактори виробництва, тобто те, що забезпечує власнику зростання вартості.
Об'єктами економічної власності є: робоча сила; засоби виробництва; продукти праці.
Суб'єктами економічної власності є: особа; група осіб; держава.
Функції власності (власність визначає):
- умови поєднання робітників з засобами виробництва;
- відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва і результатів виробництва;
- умови розпорядження і використання факторів виробництва;
- соціально-економічну структуру суспільства.
Юридичний зміст власності
Власність, як певні економічні відносини, теж регулюється юридичними актами держави, економічним правом. Тому відносини власності виступають у формі права власності, яке реалізується в дії трьох атрибутів: права володіння, права розпорядження і права користування. Співвідношення цих трьох атрибутів права власності визначає реальні форми власності як складових частин її структури.
Категорії «володіння», «розпорядження» і «користування» виступають особливими формами прояву соціальної ролі суб’єктів власності.
Так, володіння визначають як категорію, що характеризує необмежену в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту, фактичне панування суб’єкта над об’єктом власності.
Розпорядження — це здійснюване самим власником або делеговане ним іншим економічним суб’єктам право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності.
Користування означає процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності.
Ці категорії перебувають у певному співвідношенні між собою. Всезагальною серед них виступає категорія «володіння», бо власник реалізує права розпорядника і користувача. Розпорядник може бути користувачем або реалізувати право користування, але не завжди реалізує себе як власник. Користувач окремих благ може виступати як фактор їх виробничого застосування, але при цьому може не мати прав володаря чи розпорядника.
Типи, види та форми власності.
Типи економічних систем та їх еволюція
Економічні потреби суспільства: суть, структура, класифікація
Потреба - це природний та постійний потяг людини до визначених умов життя, відсутність яких викликає негативні відчуття і прагнення змінити такий стан речей. Вони є об'єктивною основою "ідеальних спонукань" — інтересів, бажань, цілей людини.
Загальна класифікація потреб залежить від обраного критерію. Залежно від цього потреби поділяються:
1.За рівнем необхідності: потреби у предметах першої необхідності (їжа, житло, одяг);
потреби у предметах розкоші (яхти, норкові шуби і т. п.).
2. За об'єктами: матеріальні потреби; духовні потреби.
3. За суб'єктами: особисті потреби; потреби фірм; суспільні потреби.
4. За формами задоволення: потреби, які задовольняються індивідуально; потреби, які задовольняються колективно (водопостачання, газопостачання та ін.).
5.
За роллю в суспільному виробництві:
потреби у предметах споживання; тощо.
У західній економічній літературі найбільшого поширення при класифікації потреб людини набула так звана "піраміда потреб" відомого соціолога США А. Маслоу, яка відображає рівні їх пріоритетності.
Матеріальні і духовні потреби практично безмежні, а це означає, що повністю задовольнити їх за допомогою товарів та послуг неможливо. Ця ознака властива саме сукупності потреб. Що ж стосується потреби в конкретному товарі або послузі, то її, звичайно, можна задовольнити. Скажімо, протягом короткого періоду можна купити потрібний одяг, піти в театр або полікувати зуби. Деякі потреби можуть бути задоволені протягом життя людини тільки раз (наприклад, операція апендициту).
Вся виробничо-економічна діяльність людини завжди і повсюдно спрямовувалась на подолання обмеженості ресурсів. Деякі з них нам надає природа, але ці запаси обмежені (поклади вугілля, руди, наявність запасів нафти, газу, інших корисних копалин). Людські ресурси обмежуються здобутою освітою, знаннями, вміннями, кваліфікацією, тобто є наслідком нашого власного розвитку. Обмеженість ресурсів породжує потребу в їх раціональному використанні та дбайливому ставленні до них, що є однією з глобальних проблем сучасної цивілізації.