2. Технологія планування та його функції.

Планування навчально-виховного процесу з предмету фізична культура суттєво відрізняється по своєму змісту від планування по інших навчальних предметах. Це обумовлено специфікою навчання руховим діям і необхідністю поруч з рішенням освітніх та виховних задач цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів.

Системний підхід лежить в основі всієї методології наукового пізнання та сучасної соціальної практики. В основі системного підходу знаходиться розглядання об'єктів як систем. Системний підхід потребує розкриття цілісності об'єкту, виявлення всіляких типів зв'язку в ньому та зведення їх в єдину теоретичну картину.

Таким чином системне планування полягає в передбаченні і „проектуванні” всіх факторів, які обумовлюють фізичне виховання як системи.

Здійснення реального планування навчально-виховного процесу з фізичного виховання в загальноосвітній школі з врахуванням принципу системного підходу потребує наступних знань:

1. вікові динаміки розвитку різних рухових якостей;

2. рекомендації по об'єму і інтенсивності допустимих фізичних навантажень для учнів різних класів;

3. норми рухової активності по віковим групам;

4. загального режиму для школяра і місцю в ньому рухового режиму (різних форм занять фізичними вправами);

5. механізмів засвоєння знань, формування рухових вмінь і навичок, технології розвитку рухових якостей;

6. методів організації навчально-виховного процесу, методів навчання, методів виховання;

7. приблизних норм дозування різних вправ: в уроці, в системі уроків;

8. види контролю та критерії успішності, тестів фізичного розвитку і фізичної підготовленості

На жаль у практиці дуже часто можна зустріти той факт, коли з різних причин планування дискредитоване. Плани часто або зовсім не відповідають ситуації, що склалася в школі, і природно, не відіграють своєї позитивної ролі, або складаються лише для того, щоби пред’явити їх на вимогу керівництва школи, можливим інспекціям.

Уміння якісно планувати процес засвоєння предмету „фізична культура” є однією із найважливіших професійних здібностей учителя.

Планування – досить складний та трудомісткий процес, який вимагає високого рівня знань і певних навичок у проведенні планових розрахунків та їх документального оформлення. Воно повинне передбачати певну послідовність.

Перед початком планування необхідно мати визначену вихідну інформацію про:

1. склад учнів та рівень їхньої підготовленості до реалізації цільових установок (стан здоров’я, рівень знань, технічна і фізична підготовленість тих, хто займається, та ін.);

2. кліматичні умови;

3. стан навчально-матеріальної бази й інвентарю;

4. режим майбутньої діяльності тих, хто займається;

5. загальний план роботи школи;

6. рівень роботи з фізичного виховання;

7. обсяг матеріалу;

8. бюджет часу на заняття;

9. календар фізкультурно-спортивних заходів та ін.;

10. загальні і спортивні традиції школи;

11. особливості формування програм вивчення всіх рухових дій.

Наступний етап роботи полягає в аналізі отриманої інформації для відбору та упорядкування вихідних даних, які використовуються в процесі обґрунтування показників, що плануються. При аналізі оцінюється точність отриманих відомостей, визначається міра важливості і необхідності вихідної інформації для наступного застосування. Важливою функцію аналізу є перевірка узгодженості отриманих відомостей із різних джерел інформації. Після цього вихідні дані узагальнюються і подаються в такому вигляді, котрий зручний для наступного застосування.

Черговий етап найважливіший у плануванні. На підставі теоретичних положень (вимог до планування) і з урахуванням отриманої інформації складається модель плану. В цій моделі повинні знайти відображення цільові установки та основні завдання наступної роботи, її конкретний зміст і терміни виконання, виконавці. Після цього всі кількісні і якісні параметри моделі повинні бути суворо скоординовані та узгоджені між собою. Виконана таким чином модель оформлюється документально і набуває графічного, текстового або графічно-текстового вигляду.

Функції педагогічного планування полягають у передбаченні очікуваного результату і логічно-формалізованому „проектуванні” того як буде розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах на основі загальних закономірностей.

Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій, що становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Побудова реального процесу фізичного виховання розпочинається з вихідного пункту („із початку”). Водночас його планування починається „з кінця” – із передбачення і формування ідеї про основні напрями роботи, із принципових підходів до розв’язання методичних питань.

В першу чергу відбувається формування мети-ідеалу на основі набутого досвіду, спостережень діяльності інших педагогів, інформації, отриманої внаслідок самоосвіти.

Далі спостерігається зіставлення мети-ідеалу з конкретними умовами праці, рівнем підготовленості учнів та здійснюється її корекція. Лише після цього вона трансформується в тактичну та оперативну мету. Бажаний стан досягається постановкою низки конкретних завдань. Для розв’язання висунутих завдання учитель визначає систему педагогічного впливу на учнів. Визначаючи систему педагогічного впливу, дуже важливо врахувати можливі несприятливі фактори, що будуть заважати правильній організації процесу фізичного виховання (порушення режиму, шкідливі звички тощо).

Для перевірки правильності ходу педагогічного процесу створюється підсистема поетапного контролю за допомогою спеціальних тестів. Якщо за умови сумлінної реалізації планів контрольні результати суттєво відрізняються від запланованих, то в системі планування допущені помилки.

Дані підсумкового контролю є вихідними для планування наступного циклу.