8. Клінічні прояви остеомієліту залежать від виду ураження кістки, характеру перебігу захворювання, фази, віку хворого, своєчасності і повноцінності лікувальних заходів.

9. Загальні принципи діагностики остеомієліту.

Діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і об'єктивних проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, включаючи в неї методи дослідження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів дослідження використовують їх послідовне застосування від менш до більш інвазивного.

Найважливішим методом діагностики остеомієліту є рентгенологічний метод (рентгенографія кістки у місці ураження).

10. Диференційна діагностика остеомієліту:

При проведенні диференційної діагностики остеомієліту слід пам'ятати про можливе специ­фічне ураження кісток при ряді захворювань (туберкульоз, сифіліс).

11. Клініко-статистична класифікація остеомієліту:

М86 Остеомієліт

Макет клінічного діагнозу: (Х_ХІ {Е_х} остеомієліт {кісток Ц},{Р_Х}, {ускладнений О_х} Характер перебігу:

Х₁ - Гострий

Х₂ - Підгострий

Х₃ - Первинно хронічний

Х₄ - Вторинно хронічний

Х₅ - Хронічний рецидивний

Етіологія остеомієліту:

Е₁ - гематогенний

Е₂- післятравматичний

Ускладнення:

• гострого остеомієліту:

0₁ - сепсис

0₂ - метастатичні абсцеси

0₃ - пневмонія

• хронічного остеомієліту:

0₄ - деформація довгих трубчастих кісток

0₅ - анкілоз

0₆ - патологічний перелом

0₇ - несправжній суглоб

0₈ - амілоїдоз внутрішніх органів

0₉ - малігнізація остеомієлітичних нориць

12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Гострий гематогенний остеомієліт правого стегна, місцева форма, фаза піднадкісничного

абсцесу. Б) Хронічний гематогенний остеомієліт лівого плеча, норицева фаза, ускладнений патологічним

переломом.

13. Принципи лікування остеомієліту:

A) Вплив на збудника - повноцінна антибактеріальна терапія.

Б) Вплив на макроорганізм - дезінтоксикаційна терапія, імунокорекція, симптоматична терапія.

B) Вплив на вогнище ураження в кістці (залежно від характеру і фази процесу). Г) Відновна і реабілітаційна терапія.

14. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:

А) При остеомієліті хвороба триває місяці, а іноді й роки, тому вирішення питання експертизи працездатності є найчастіше прерогативою МСЕК.

Б) Для повноцінної реабілітаційної терапії використовується лікувальна фізкультура, фізіоте­рапевтичне, санаторно-курортне лікування.

Гематогенний остеомієліт

1. Визначення: Гематогенний остеомієліт - це запалення кісткового мозку, компактної та губчастої частини кістки, окістя і навколишніх м'яких тканин.

2. Актуальність проблеми:

A) Гематогенний остеомієліт переважно вражає у грудному, дитячому і ранньому юнацькому віці. Б) Хворі на гематогенний остеомієліт становлять від 3 до 10% усіх пацієнтів дитячих хірургічних

відділень.

B) Захворювання нерідко переходить у хронічну форму, приводить до повної або часткової втрати працездатності та інвалідності.

3. Причини розвитку остеомієліту:

А) Фактори, що сприяють розвитку остеомієліту:

• вік (найчастіше хворіють діти у віці 7-15 років);

• стать (хлопчики хворіють у 2-3 рази частіше, ніж дівчатка);

• наявність джерела ендогенної інфекції (гостре або хронічне гнійне вогнище: садно, фурункул і ангіна, хронічний тонзиліт і т.п.);

• стан сенсибілізації;

• переохолодження, травми.

Б) Фактори, що викликають розвиток остеомієліту:

- мікробний фактор (стрептококи, стафілококи та інші інфекції).