Лікарські засоби, які впливають на еферентну іннервацію.

Усі еферентні нервові волокна поділяються на такі, що іннервують скелетні м'язи, і такі, що регулюють функції внутрішніх ор­ганів. Перші мають назву соматичних, другі - вегетативних нервів.

Вегетативна нервова система має два відділи - парасимпатич­ний і симпатичний, тонус яких знаходиться у стані динамічної рів­новаги. За впливом на функцію більшості органів парасимпатич­ний і симпатичний відділи вегетативної нервової системи є антагоністами.

Вплив парасимпатичної і симпатичної нервової системи на функцію органів

Орган	Ефекти збудження
	Парасимпатичного відділу	Симпатичного відділу
Око	Звуження зіниці (міоз), спазм акомодації, зниження внутрішньоочного тиску	Розширення зіниці (мідріаз) Параліч акомодації
Серце	Зменшення частоти (брадикардія), сили скорочень, провідності	Збільшення частоти, (тахікардія), сили скорочень, провідності
Артеріальний тиск	Зниження	Підвищення
Шлунково- кишковий тракт	Підвищення тонусу і перистальтики	Зниження тонусу і пе­ристальтики (спазмолітична дія)
Бронхи	Спазм	Розширення (бронхолітична дія)
Секреція залоз	Значне підсилення	Незначне підсилення або зниження

Основні терміни:

Синапс - місце контакту закінчення еферентного нервового волокна з клітиною виконавчого органа.

Медіатор - хімічна речовина, яка збуджує рецептори клітин. дія короткочасна, швидко руйнуються ферментами. у периферичній нервовій системі передача нервових імпульсів забезпечується двома основними медіаторами - ацетилхоліном та норадреналіном, відповідно нервові волокна та синапси периферичної нервової системи поділяються на холінергічні та адренергічні.

Препарати, які впливають на функцію холінергічних синапсів.

Структура холінергічного синапсу:

Медіатор - ацетилхолін.

Рецептори, які він збуджує називаються холінорецептори.

Фермент, що руйнує ацетилхолін зветься ацетилхолінестераза.

Холінорецептори відрізняються за своєю чутливістю до певних сполук. Ті рецептори, які збу­джуються мускари­ном (алкалоїдом гри­бів мухоморів), мають назву М-холінорецепторів. Рецептори, які збуджуються невеликими дозами нікотину (алкалоїду тютюну), а блокуються його великими дозами, нази­ваються Н-холінорецепторами. Речовини, що збуджують холінорецептори, називаються холіноміметичними, а ті, які блокують холінорецептори, - холіноблокуючими (холінолітичними).

Класифікація лікарських речовин:

1. М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);

2. Н-холіноміметики (цититон, лобелін);

3. Антихолінестеразні засоби (прозерин, галантамін);

4. М-холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат,

скополаміну гідробромід, метацин);

5. Н-холіноблокатори: а) гангліоблокатори (бензогексоній,, пентамін);

б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).

ПРЕПАРАТИ.

М-холіноміметики.

Це засоби, які збуджують М-холінорецептори, і проявляють всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи.

Пілокарпіну гідрохлорид (Pilocarpini hydrochloridum)

Форма випуску: 1 %, 2 % розчини у флаконах по 5 і 10 мл; 1 %, 2 % очна мазь, очні плівки 0,0027 г.

Механізм дії: Препарат є алкалоїдом, викликає звуження зіниці і зниження внутрішньоочного тиску при закапуванні в око; системна дія препарату не використовується внаслідок його високої токсичності. Очну мазь та плівки закладати за повіку. Список А. Найбільш небезпечним про­явом отруєння пілокарпіном є набряк легенів.

Застосування: для лікування глаукоми. В офтальмології його та­кож призначають для покращання трофіки ока при тромбозі цент­ральної вени сітківки, гострій непрохідності артерій сітківки, атро­фії зорового нерва.

Ацеклідин (Aceclidinum)

Форма випуску: порошок для приготуван­ня 2-5 % очних крапель; ампули по 1 і 2 мл 0,2 % розчину.

Механізм дії: Після закапування в око звужує зіниці та знижує внут­рішньоочний тиск протягом 6 годин. При підшкірному введенні препарату підвищується тонус і скоротлива активність ки­шечника, сечового міхура, матки. Список А.

Застосування: для лікування глаукоми, профілактики і лікування післяопераційної атонії шлунка, ки­шечника, сечового міхура, при гіпотонії матки та іноді для зупинки післяпологових маткових кровотеч.

Побічні ефекти: при передозуванні (введення під шкіру) – підвищення слиновиділення, понос, пітливість.

Протипоказання: при бронхіальній астмі, вагітності, стенокардії тощо.

Гостре отруєння речовинами М-холіноміметичної дії може ви­никати внаслідок їх передозування або ж при помилковому вжи­ванні грибів-мухоморів, що містять мускарин.

Симптоми: діарея, біль у живо­ті, звуження зіниць, підвищення слиновиділення, утруднення ди­хання внаслідок спазму бронхів, сплутаність свідомості, судоми, коматозний стан.

Допомога: заходи з очищення ор­ганізму від отрути; внутрішньовенно - 0,1 % розчин атро­піну сульфату - по 2 мл кожні 10 хв, до появи сухості в роті і розширення зіниць; проводять симптоматичне лікування.

Н-холіноміметики.

Це речовини, які збуджують Н-холінорецепто­ри каротидних клубочків і рефлекторно підвищують тонус дихального і судинорухового центру довгастого мозку, внаслідок чого рефлекторно посилюється дихання і підвищується артеріальний тиск. Обов'язко­вою умовою виникнення такого ефекту є збереження рефлексів. До Н-холіноміметиків відносяться цититон і лобелін. Пре­парати при внутрішньовенному введенні стимулюють дихання при його зупинці внаслідок вдихання подраз­нювальних речовин, при травмах, електрошоку, оперативних втручан­нях, при отруєнні чадним газом, але в останній час в якості стимуляторів дихання застосовуються дуже рідко. Деколи застосовують цититон (Cytitonum) в ампулах по 1 мл при рефлекторній зупинці дихання при травмах, операціях, інфекційних хворобах, для підвищення артеріального тиску при шокових і колаптоїдний станах.

Rp.:Cytitoni 1 ml

D.t.d. N. l0 in amp.

S. По 1 мл внутрішньовенно для рефлекторної стимуляції дихання.

Цититон і лобелін входять до складу таблеток "Табекс" і "Лобесил", які використовуються в якості допоміжних для полегшення відвикан­ня від тютюнокуріння.

Антихолінестеразні засоби (інгібітори холінестерази).

Група речовин, яку можна назвати непрямими М, Н-холіноміметиками.

Механізм дії антихолінестеразних речовин полягає у зв'язуванні ацетилхолінестерази. При цьому в синапсах накопичується багато ацетилхоліну, який збуджує М- і Н-холінорецептори. При збуджені М-холінорецепторів виникають ефекти збудження парасимпатичної нервової системи й одночасно покращується проведення імпульсів через нервово-м’язові синапси, що мають Н-холінорецептори.

ПРЕПАРАТИ.

Прозерин (Proserinum) (Неостигмін бромід)

Форма випуску: порошок, таблетки по 0,015 г; ампули по 1 мл 0,05 % розчину.

Механізм дії: синтетичний засіб оборотної дії, його ефект продовжується протягом 2,5-4 год. Звужує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, підвищує тонус гладенької мускулатури внутрішніх органів, підвищує секрецію залоз, відновлює нервово-м’язову провідність. Призначають всередину за 30 хвилин до їди по 1 таблетці 2 – 3 рази на день, під шкіру 0,5 – 1 мл, у вигляді 0,5% очних крапель. Список А.

Застосування: глаукома, для профі­лактики і лікування післяопераційної атонії кишечника і сечового мі­хура, для ліквідації залишко­вих явищ після перенесених невритів, паралічів, при міастенії, в якості антидоту м-холіноблокаторів, міорелаксантів при міастенії та пригніченні дихання, що виникають після їх застосування.

Побічні ефекти: гіперсалівація, міоз, нудота, підсилення перистальтики, пронос, загальна слабкість.

Протипоказання: епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія.

Галантаміну гідробромід (Galanthamini hydrobromidum) (Нівалін)

Форма випуску: ампули по 1 мл 0,1 %, 0,25 %, 0,5 % і 1 % розчину.

Механізм дії: алка­лоїд з бульб підсніжників. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр, має периферичну та центральну дію. засіб оборотної дії, відновлює нервово-м’язову провідність, підвищує тонус гладенької мускулатури внутрішніх органів, підвищує секрецію залоз. Знижує внутрішньоочний тиск, але для лікування глаукоми не використовується, тому що викликає набряк кон'юнктиви. Призначають під шкіру 0,25 – 1 мл. 1-2 рази протягом доби. Список А.

Застосування: для профі­лактики і лікування післяопераційної атонії кишечника і сечового мі­хура, для ліквідації залишко­вих явищ після перенесених невритів, паралічів, при міастенії, м’язовій дистрофії, при рухових порушеннях, що залишилися після травм голови, перенесених ме­нінгіту, поліомієліту, енцефаліту, при отруєнні речовинами з групи М-холіноблокаторів, передо­зуванні деяких міорелаксантів (тубокурарину хлориду).

Побічні ефекти: запаморочення, брадикардія, підвищення слиновиділення.

Протипоказання: епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія.

Гостре отруєння речовинами антихолінестеразної дії може роз­виватись при передозуванні препаратів цієї групи, а також при недотриманні правил безпеки під час роботи з фосфорорганічними спо­луками (ФОС-інсектицидами). Останні (дихлофос, карбофос, хлорофос, метафос та ін.) широ­ко використовуються у побуті та сільському господарстві для боро­тьби із сільськогосподарськими шкідниками та комахами.

Симптоми: нудота, блювання, пронос, біль у животі, різке звуження зіниці, погіршується зір, підсилюється слино-, потовиділення, розвивається бронхоспазм, тахі- або брадикардія, судо­ми, збудження, втрата свідомості, коматозний стан. Смерть настає внаслідок недостатності дихання, бронхоспазму і набряку легенів.

Допомога: розпочинати негайно; промити шлунок розчином натрію гідрокарбонату + сольові проносні, ентеросорбенти, сифонні клізми; при потраплянні отрути на шкіру - ретельно змити; для очищення крові - форсований діурез, гемосорбція, гемодіаліз; обов'язково антагоніст - атропіну сульфат - внутрішньовенно повторно по 2-4 мл 0,1 % розчину з інтервалом 5-10 хв. до появи тахікардії, розширення зіниць, сухості в роті; реактиватори холінестерази -дипіроксим, ізонітрозин; штучне дихан­ня; симптоматичне лікування.

М-холіноблокатори

Це лікарські засоби, які блокують М-холінорецептори, перешкоджають їх взаємодії з ацетилхоліном і проявляють ефекти збудження симпатичної нервової системи.

ПРЕПАРАТИ.

Атропіну сульфат (Atropini sulfas).

Форма випуску: порошок для приготування 0,5 % і 1 % очних крапель, 1% очна мазь, очні плівки 0,0016 г, таблетки по 0,0005 г, ампули по 1 мл 0,1 % розчину.

Механізм дії: атропін є алкалоїдом беладонни, блекоти, дурману. При закапуванні препарату в око викликає сильне розширення зіниці протягом 7-10 днів, параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. При введенні всередину, ін’єкційно знижує секрецію слинних, потових, бронхіальних залоз, залоз шлунка, кишечника; знижує тонус і знімає спазм гладенької мускулатури шлунково-кишкового тракту, бронхів, жовчо- і се­човивідних шляхів, матки (спазмо- і бронхолітична дія); спричинює тахікардію; в терапевтичних дозах збуджує дихання, у великих дозах стимулює кору головного мозку і може викликати параліч дихання. Призначають всередину по 1 – 2 таблетки 1 – 2 рази на день, підшкірну, внутрішньом’язово, внутрішньовенно 0,25 – 1 мл, у вигляді очних крапель 2 – 6 раз на день, очну мазь та плівки закладати за повіку.

Застосування: для розширення зіниці при дослідженні очного дна, при запальних процесах та травмах ока, для зняття спазмів гладенької мускулатури при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, кишковій, печінковій, нирковій кольках, спастичних колітах, холециститі, жовчнокам’яній хворобі; при брадикардії; аерозоль “Атровент” для зняття бронхоспазму, коли він зв'язаний з підвищеним тонусом блукаючого нерва; перед оперативним втручанням для премедикації для попередження бронхо-, ларингоспазму, зупинки серця, обмеження секреції слинних та брон­хіальних залоз; при отруєннях М-холіноміметиками і антихолінестеразними засобами.

Побічні ефекти: сухість в роті, розширення зіниць, тахікардія, запаморочення, утруднення сечовипускання, атонія кишечнику.

Протипоказання: глаукома

Платифіліну гідротартрат (Рlаthурhуllіnі hydrotartras)

Форма випуску: таблетки по 0,005 г, ампули по 1 мл 0,2 % розчину для підшкірного введен­ня, свічки 0,01 г.

Механізм дії: М-холіноблокуюча дія, розширює зіниці протягом 5 – 6 годин; виявляє пряму міотропну спазмолітичну дію на гладенькі м’язи внутрішніх органів і судин, розширює кровоносні судини, знижує артеріальний тиск; проникає через гематоенцефалічний бар'єр, пригнічує судиноруховий центр. Призначають під шкіру 1–2 мл, всередину по 1 таблетки 2–3 рази на день до їди, ректально 2 рази на день, в очній практиці 1-2% розчин. Алкалоїд жовтозілля. Список А

Застосування: для зняття спазмів гладенької мускулатури при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, кишковій, печінковій, нирковій кольках, для зняття бронхоспазму, при гіпертонічній хворобі, стенокардії, спазмах судин головного мозку, для розширення зіниць.

Побічні ефекти: сухість в роті, розширення зіниць, тахікардія, збудження ЦНС.

Протипоказання: глаукома, органічні захворювання печінки й нирок.

Скополаміну гідробромід (Sсороlamіni hydrobromidum)

Форма випуску: ампули по 1 мл 0,05 % розчину.

Механізм дії: алкалоїд, виявляє м-холіноблокуючі властивості; розширює зіниці, викликає тахікардію, виявляє спазмо- і бронхолітичну дію; вплив на око і секрецію залоз сильніший, ніж у атропіну, але тривалість його дії в 2-3 рази менша; виявляє седативну, протиблювотну дію, викликає амнезію, зменшує рухову активність. Призначають всередину і під шкіру, а також в очних краплях - 0,25 % розчин.

Застосування: для розширення зіниці, запальні захворювання очей, для премедикації, для лікування паркінсонізму, при морській та повітряній хворобах – таблетки “Аеronum”, в якості заспокійливого засобу.

Побічні ефекти: сухість в роті, розширення зіниць, тахікардія, запаморочення, утруднення сечовипускання, атонія кишечнику.

Протипоказання: глаукома

Синтетичні м-холіноблокатори – метацин, спазмолітин, бускопан – застосовуються в якості спазмолітичний засобів, атровент, вентилат, тровентол – в якості бронхолітиків, гастроцепін (гастрил, гастро пін, пірен), спаніл (бутилскополамін бромід) – як блокатори М₁- холінорецепторів при виразковій хворобі шлунка.

Препарати беладони - екстракти, настойки, комбіновані форми: Solutan, таблетки "Bellaspon", "Besalolum", "Belloid", "Bellalginum" застосовують в якості спазмолітичний і анальгетичних засобів при виразковій хворобі, спазмах непосмугованих м’язів, свічки "Bethiolum", "Anusolum" при геморої, тріщинах заднього проходу.

Гостре отруєння М-холіноблокаторами може розвиватись при передозуванні відповідних препаратів, при вживанні дітьми рослин, що містять алкалоїди цієї групи.

Симптоми: психічне збу­дження - "атропіновий психоз": марен­ня, галюцинації, дезорієнтація, рухова активність; почерво­ніння і сухість шкіри, підвищення температури тіла, розлади ковтання (дисфагія), мови (дизартрія), захриплість голосу, сильна спрага, різке розширення зіниць, світло­боязнь (фотофобія), параліч акомодації, тахікардія, атонія кишечника, затримка сечі. Смерть настає від паралічу дихального центру.

Допомога: промивання шлунка 0,5 % розчином таніну + проносні, сорбенти; проводять форсований діурез; антагоністи - антихолінестеразні засоби: повторне вве­дення прозерину до отримання симп­томів зникнення блокади М-холінорецепторів; для зняття психо­моторного збудження вводять - аміназин, сибазон, барбітурати; тахікардію знімають анаприліном; для полегшення фотофобії хворо­го поміщають у затемнену кімнату; для зниження температури тіла обкладають грілками з льодом; при пригні­ченні дихання - штучне дихання з інгаляцією кисню.

Н-холіноблокатори

гангліоблокатори міорелаксанти