5.Корупція

Однією із причин слабкого розвитку туризму на Черкащині є бюрократичні і корупційні органи самоврядування і певні установи які не дають повністю використовувати свої ресурси підприємства які зайняті в туризмі, також мало відкривається нових підприємств, що є негативним показником.

Тому ОДА повинна знешкодити всі перешкодити для ведення туристичного бізнесу в області та сприяти його розширенню по регіону. Також має зацікавлювати і стимулювати відкриття нових суб’єктів туристичного туризму. Бути лояльною до суб’єктів, а вони в свою чергу повинні виконувати свої обов’язки.

Для ефективного розвитку туризму, місцеве самоврядування і підприємства повинні працювати в одному напрямку, а саме розвиток туризму на Черкащені.

6 ІНВЕСТУВАННЯ

Вагомою системною перешкодою для інвестування та ведення бізнесу на території Черкащини є високий рівень питомих витрат виробництва, за яким вона сьогодні неконкурентоспроможна порівняно з іншими областями України. Поряд із суб'єктивними, тут діють і об'єктивні чинники: незадовільний технічний рівень транспортної інфраструктури, висока вартість будівництва та кредитних ресурсів, а також висока ціна енергоресурсів та нестабільність енергопостачання. Це гальмує розвиток суміжних виробництв, що обмежує кумулятивний ефект іноземної інвестиції.

Основною метою будь-якого інвестора є отримання певної віддачі від вкладання капітальних ресурсів, а головною характеристикою інвестиційного клімату є саме спроможність еконо-міко-правового поля забезпечити цю віддачу. У цьому сенсі поняття інвестиційного клімату збігається з поняттям підприємницького клімату. Проте ці два поняття в жодному разі не тотожні. Адже цілком можливою є ситуація, за якої економіко-правові умови несприятливі для отримання високого прибутку, проте інвестор розглядає інвестиції як такі, що можуть мати значну віддачу у стратегічній перспективі завдяки оволодінню ринками збуту, ресурсами, вигідним геостратегічним положенням. І навпаки, умови можуть сприяти швидкому збагаченню внаслідок спекулятивної або й напівзаконної діяльності, користування пільговими умовами, наданими інвестору, проте останній не розглядатиме свої вкладення як довгострокові і прагнутиме до якнайшвидшої репатріації максимальної частки прибутку. Отже, одним із базових орієнтирів державної економічної стратегії має бути максимальне зближення параметрів підприємницького та інвестиційного клімату.

Дія цих чинників дає підстави більшості аналітикам ставитися до черкаського туристичного як до мало привабливого.

7 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ВОДЕЙМ

Сьогодні через грубі порушення людиною всіх правил і принципів раціонального природокористування екосистеми на Черкащині деградують, зламані вертикальні та горизонтальні зв’язки біоти й абіотичного оточення.

В сучасних умовах зростаючого антропогенного тиску та вирішення питання поліпшення стану річок і озер області Держуправлінням постійно проводиться робота по видачі дозволів на спеціальне водокористування, в яких встановлені ліміти забору, використання води та скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Біля 7,5 млн.м3 недостатньо очищених стоків щорічно надходить до поверхневих вод області. Причиною незадовільної роботи очисних споруд є фізична та моральна застарілість обладнання, несвоєчасне проведення поточних та капітальних ремонтів. Особливе занепокоєння викликають очисні споруди м. Золотоноші, які належать до комунальної власності міста та передані в управління ВАТ "Веста". Золотоніським міськвиконкомом та ВАТ "Веста" не вживаються заходи щодо покращення роботи підприємства. Біля 57% стічних вод, що потрапляють на очисні споруди, належать промисловим підприємствам міста. Рівень забрудненості промислових стоків значно перевищує гранично допустимі концентрації

Для запобігання наднормативним скидам забруднюючих речовин до водних об’єктів, підприємствам, які здійснюють скиди Держуправлінням пропонується встановлювати нормативи гранично допустимого скиду забруднюючих речовин. На підставі чого стягуватиметься збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Для менеджера важливо уявляти перспективи розвитку бізнесу, відповідно до яких формується політика туристичної фірми. Цим питанням, як правило, займається вище керівництво. Однак це не означає, що про плани турфірми повинні знати тільки представники вищої ланки керівництва. Чітко сформульована політика, яку має усвідомлювати весь персонал турфірми, надає оптимізму кожному працівнику, визначаючи перспективи розвитку й успіху туристичного підприємства. Положення туристичної політики набувають вигляду туристичного образу, який включає довгострокові цілі, філософію, політику (принципи стосунків з різними зацікавленими групами), внутрішньофірмову (корпоративну) культуру і відповідні законодавчі права.

По суті, в процесі планування приймається рішення про те, якими мають бути цілі організації і що мають зробити її співробітники для їх досягнення. План — це складна соціально-економічна модель майбутнього стану підприємства. Важливе місце в цій моделі займають стадії процесу планування, які мають універсальний характер:

• постановка завдань планування;

• розробка плану;

• реалізація планового завдання.

Процес планування здійснюється відповідно до рівнів. Так, стратегічне планування (вищий рівень) — це спроба визначити основні складники організації у довгостроковій перспективі; оцінити, які тенденції спостерігаються в її оточенні; з'ясувати, якою буде найімовірніша поведінка конкурентів. Головне завдання планування на цьому рівні полягає в тому, щоб визначити поведінку організації в межах свого сегмента ринку.

Стратегічний план туристичної компанії (на 5 років і більше) є орієнтиром для прийняття рішень на нижчих рівнях. Процес стратегічного планування охоплює вісім етапів:

• визначення місії;

• аналіз зовнішнього середовища;

• аналіз внутрішнього середовища (переваг і недоліків);

• формулювання цілей і завдань;

• вибір стратегії (способів, шляхів досягнення мети);

• розробка планів (програм);

• реалізація планів (програм);

• контроль і оцінювання результатів.

Спільні цілі фірми, визначені у стратегічному плані, конкретизуються в тактичних і оперативних планах. Тактичне планування реалізується на середньому рівні управління і визначає проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей та завдань. Планування на цьому рівні подібне до стратегічного. Різниця полягає в тому, що такі плани повинні визначати шляхи координації горизонтального поділу праці в межах одного управлінського рівня з метою втілення ідей, визначених стратегічним плануванням.

Планування здійснюється і на нижчому рівні. Його називають оперативним. У такому плані стандарти діяльності, опис робіт і т. ін. стає частиною такої системи, за якої кожен спрямовує свої зусилля на досягнення загальних і головних цілей організації.

Середні і дрібні туристичні фірми, які не мають високого економічного потенціалу, як правило, обмежуються розробкою тактичних (1—5 років) і оперативних (до 1 року) планів, часто націлених лише на утримання власних позицій на ринку (табл. 5.1). План є списком конкретних заходів, які містять відповіді на такі запитання:

— що робити? (зміст заходів);

— коли робити? (дата, період);

— хто робить? (конкретний виконавець);

— які засоби використовуються? (ресурси і технології).

Складником оперативного планування туристичних підприємств є бізнес-план, фінансовий план, план з маркетингу, виробничий план. Звичайною практикою є розробка програм і проектів, пов'язаних зі створенням і просуванням на ринок нових турпродуктів або послуг.

Крім зазначених видів планових документів в організації можуть складатися робочі плани підготовки і проведення заходів (виставок, ярмарків, прес-конференцій, ювілейних заходів тощо), які дозволяють систематизувати роботу з їх організації ефективніше.

Усі три типи планів формують загальну систему, яку називають генеральним, або загальним, планом функціонування організації.

Ефективність планування як функції управління залежить від того, якими критеріями (керівними правилами) користуються під час його реалізації:

— повнота планування характеризує повноту врахування всіх подій і ситуацій, які можуть вплинути на діяльність турфірми;

— точність планування передбачає використання сучасних методів і засобів, які забезпечують точність прогнозів;

— ясність (зрозумілість) планування характеризує простоту і чіткість у формулюванні цілей і способів планування;

— безперервність планування визначається постійним характером цілепокладання, в т. ч. шляхом уточнення, перегляду, корегування визначених орієнтирів розвитку турфірми;

— економічність планування передбачає зіставність витрат на планування з вигодами, які від нього передбачено отримати.

Сучасний менеджмент передбачає декілька ефективних методів планування, які дають можливість вирішувати як кількісні, так і якісні питання планування:

— бюджетний метод використовується практично в усіх туристичних фірмах. Його основу становлять опис і характеристика притоку і відтоку готівки, капіталу та інших ресурсів, аналіз структури надходжень і витрат коштів на обслуговування туристів. Як правило, бухгалтерський баланс будь-якої туристичної організації містить таку інформацію;

— аналіз окупності дає змогу провести оцінку і співвіднесення витрат, доходів і амортизації виробничих потужностей, розрахувати строк окупності витрат й інвестицій, вкладених у бізнес, і спрогнозувати прибуток. Аналіз окупності здійснюється на основі бізнес-плану, складання якого передує реалізації будь-якого туристичного проекту (створення нової організації, модернізація туристичної території, проведення рекламної кампанії тощо);

— метод оперативного дослідження дозволяє оцінити власну діяльність за допомогою сучасних моделей.