Проблемне навчання

Проблемне навчання — це така організація процесу навчання, основа якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблем­них ситуацій, визначенні учнями проблем і їх самостійному або за допомогою вчителя розв'язанні.

Отже, основними завданнями проблемного навчання є:

• розвиток мислення, здібностей учнів, їх творчих умінь;

• виховання активної творчої особистості, яка вміє бачити, ставити й вирішувати нестандартні проблеми;

• засвоєння учнями знань, умінь, які самостійно здобуті в хо­ді активної пізнавальної діяльності.

Проблемна ситуація — це ситуація, яка виникає в результаті організації вчителем взаємодії учня з пізнавальним об'єктом, за­вдяки якому виявляється пізнавальне протиріччя. Проблемна ситу­ація характеризується інтелектуальним ускладненням і потребою у вирішенні пізнавального протиріччя. Суть пізнавального проти­річчя полягає в неможливості за допомогою знань, які має учень, і засобів діяльності вирішити протиріччя, тобто проблемна ситуа­ція виникає годі, коли думка, що рухається визначеним руслом, зустрічає перепону, яка спонукає до пошуку шляхів подолання перешкод для досягнення мети.

Проблема, як визначає філософ Є.Жариков, — це такий різновид питання, відповідь на яке не має в набутому досвідові суб'єкта і тому вона потребує відповідних практичних і теоретичних самостійних дій, які відрізняються від простого інформаційного пошуку.

Визначення проблеми вказує на те, що суб'єкт має певний за­пас знань, які необхідні для набуття нових, поглиблення в сутність процесу або явища.

Які шляхи утворення проблемних ситуацій?

1. Спонукання учнів до пояснення явищ, фактів, їх зовніш­ньої невідповідності, протиріччя.

2. Спонукання до вибору правильного варіанта відповіді та її обґрунтування.

3. Перехід від поодиноких фактів до узагальнень.

4. Зіставлення суперечливих фактів, явищ.

5. Вирішення протиріч між теоретично можливим засобом роз­в'язання завдання і практичною нездійсненністю обраного засобу діяльності та ін.

Отже, проблемна ситуація для людини виникає, якщо в неї є пізнавальні потреби та інтелектуальні можливості розв'язати за­дачу при наявності утруднення, суперечності між старим і новим, відомим і невідомим, умовами і вимогами.

Можна виділи­ти основні етапи вирішення проблеми:

— виявлення протиріч, створення проблемної ситуа­ції, її усвідомлення суб'єктом;

• виділення проблеми, її формулювання на основі аналізу ситуації;

• висунення гіпотез, пошук засобів розв'язання;

• аналіз гіпотез, установлення шляхів вирішення проблеми;

• перевірка правильності вирішення,

• самостійне оперування набутими знаннями.

Методи проблемного навчання

1. Проблемний виклад знань. Сутність його в тому, що вчитель розкриває основні засади конкретної науки, демонструє еталон проблемного мислення, коли ставить проблемні питання й сам їх вирішує (так, наприклад, на початку публічної лекції «Про життя рослин» К.А. Тимирязєв поставив питання: «Чому корінь і стебло ростуть у протилежні боки?», але готової відповіді не дав одразу, а розповідав, яка наука йшла до істини, повідомляв про різні гіпотези, досвіди для виявлення причини цього явища).

2. Частково-пошуковий (або евристичний) метод. Учитель ство­рює проблемну ситуацію, сам формулює проблему та залучає шко­лярів до її вирішення.

Для цього він готує систему проблемних запитань, які спира­ються на певну базу знань учнів, але вони викликають інтелекту­альні утруднення в учнів, вимагають цілеспрямованого розумово­го пошуку. Учитель спрямовує їх пошуки, потім робить висновки, спираючись на відповіді школярів.

3. Пошуковий метод, коли вчитель формує проблему, а школя­рі повністю самостійно її вирішують.

4. Дослідницький метод, який передбачає, що учні самі, за умов проблемної ситуації, бачать проблему, формулюють її та вирішу­ють.

Умови успішної організації проблемного навчання

1. Підготовка вчителя, яка вимагає глибокого знання свого предмета, нових наукових концепцій, підходів; високого рівня освіченості, а також володіння методикою проблемного навчан­ня, що передбачає перш за все уміння діалогічного доброзичливо­го спілкування з учнями; умінь заохочення школярів до самостій­них пізнавальних пошуків; уважне ставлення до думок, гіпотез, висловлювань учнів; забезпечення посильності роботи учнів з тими чи іншими проблемними завданнями.

2. Підготовленість учнів: забезпечення достатньої мотивації, яка здатна викликати інтерес до змісту проблеми; ступінь воло­діння прийомами розумової діяльності; знання фактичного про­грамового матеріалу.

3. Науково-методична забезпеченість процесу навчання для ство­рення проблемних ситуацій.

Значення проблемного навчання в тому, що воно допомагає підвищенню у школярів пізнавального інтересу до навчання, вчить їх мислити діалектично, робить істину доказовою, а знання — ус­відомленими, формує активну, творчо думаючу особистість.

2. Урахування особливостей конкретної дисципліни, теми, яку вивчають, а також часу, відведеного за програмою (проблемне навчання вимагає значних витрат часу, тому в певному об'ємі ви­користовується нечасто).

Розкрити сутність програмованого навчання, визначити його етапи та структуру. Охарактеризувати лінійну, розгалужену та комбіновану програми. Назвати засоби програмованого навчання. Пояснити сутність алгоритмізації.