2. Методологічний підхід до вироблення принципів управління

Теорія сучасного бізнесу в частині його принципів включає, по-перше, уявлення про зовнішнє середовище; умови функціо­нування організації; суспільство і його структуру; ринок; спо­живачів; технології. Цей набір уявлень визначає розуміння того, за що організації платять.

По-друге, уявлення про специфічну мету й завдання органі­зації, її роль в економіці та суспільстві, тобто про її місію. Місія організації визначає, які результати своєї діяльності вона вва­жатиме видатними.

По-третє, уявлення про ключові компетенції, тобто про ос­нову потенціалу як головного ресурсу організації, необхідного для здійснення її місії (наприклад, ринкові можливості, техніч­не лідерство, які сфери бізнесу слід залишити). Вони визнача­ють, у якій сфері варто домагатися досконалості, розвивати переваги для того, щоб зберегти лідерство.

Вимоги до надійних і ефективних принципів бізнесу такі:

• уявлення про зовнішнє середовище, місію і ключові ком­петенції мають відповідати реальності;

• всі три види уявлень мають відповідати один одному;

• принципи бізнесу мають бути відомі й зрозумілі членам органі­зації. Цього легко досягти на ранніх етапах її існування, але згодом, у міру досягнення успіху, вони починають сприйматися як належ­не, їм приділяється все менше уваги; відповідальні особи продовжу­ють пам'ятати відповіді, але забувають запитання; принципи бізнесу перетворюються в культуру, але вона не може заміни­ти їх;

• принципи бізнесу мають постійно перевірятися і доводи­тися практикою, тому що вони мають характер гіпотези, якою оперують щодо постійно змінюваних об'єктів аналізу.

3. Методи менеджменту

У загальноприйнятому розумінні методи — це способи (прийоми) цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт для до­сягнення поставленої мети Усі методи управління використо­вуються в практичній діяльності керівником не як окремі, роз­різнені й самостійні способи впливу, а як цілісна система взає­мопов'язаних та взаємодіючих конкретних методів.

Метод — це те, завдяки чому можна отримати результат".

Поняття методу менеджменту трактується двояко: як спосіб пізнання, дослідження об'єкта управління і як прийом, спосіб практичної управлінської діяльності.

За характером дії методи умовно (формально) мож­на поділити на методи матеріальної, соціальної і владної моти­вації, або економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні.

Методи соціальної мотивації передбачають спонукання індивіда (працівника) до орієнтації на соціально зна­чимі інтереси (культуру, розвиток і т. ін.).

Економічні методи впливають на майнові інтереси фірм та їхній персонал. З одного боку, вони стимулюють діяльність фірм щодо задоволення інтересів суспільства (система податків, банківських кредитів і т. ін.), з іншого — служать для мотивації роботи персо­налу (заробітна плата, премії, винагороди за інновації).

Методи владної мотивації передбачають орієнтацію на ди­сципліну, організаційно-розпорядницькі документи та суворе виконання їх.

Організаційно-розпорядницькі методи базуються на об'єктив­них законах організації спільної діяльності та управлінні нею, на природних потребах людей в упорядкованій взаємодії між собою, їхньою метою є впорядкування функцій управління, обов'язків і прав працівників, регламентація їхньої діяльності. Організацій­но-розпорядницькі методи поділяються на три групи.

Організаційно-стабілізуючі методи, що встановлюють та виз­начають довгострокові зв'язки в системах управління між людьми і їхніми групами (структура, штати, положення про виконавців, регламенти діяльності, концепції управління).

Розпорядницькі методи забезпечують оперативне управлін­ня сумісною діяльністю людей та підприємств і представлені у формі договорів, наказів, розпоряджень.

Дисциплінарні методи призначені для підтримки стабіль­ності організаційних зв'язків і відносин, а також відповідаль­ності за визначену роботу.

Сутність соціально-психологічних методів зводиться до спо­собів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності і творчій активності, а та­кож на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персо­нал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). При цьому вико­ристовуються знання загальної і соціальної психології.

Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні.

До соціальних методів належать:

• підвищення соціально-виробничої активності як копіювання лідерів, установ­лення стандартів зразкової поведінки в усіх сферах діяльності);

• підтримка соціальної спадкоємності конкурси майстерності, присвоєння кваліфікаційних відмінностей, свята з приводу ювілеїв і успішного завершення великих ділових операцій та ін.);

• соціальне нормування (встановлення норм відносин між працівниками фірми, правил внутрішнього розпорядку, вироб­ничого етикету, виробітку і неухильне дотримання єдиних цінностей для всього персоналу фірми та ін.);

• моральне стиму­лювання (індивідуальне і колективне).