11.2 .Регулювання оплати праці в україни

У економічній системі, яка базується на різних формах власності і господарювання, регулювання заробітної плати здійснюється об'єднанням трьох ієрархічно підлеглих рівнів:

а) державного регулювання;

б) договірного регулювання за допомогою укладення генеральних, галузевих, регіональних (регіонально-галузевих) угод і колективних договорів на рівні підприємств, трудових договорів з найманими працівниками;

в) механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві (в структурному підрозділі) з використанням таких елементів, як технічне нормування, тарифне нормування праці, форми і системи оплати праці.

Державне регулювання оплати праці полягає у встановленні основних законодавчих норм, регулюючих трудові відносини в Україні, загальних для підприємств всіх видів і організаційних форм. До таких норм можна віднести: встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм (за роботу в понаднормовий час, в святкові, вихідні дні; в нічний час; за час простою, що мав місце не з вини працівника; оплата праці працівників молодше 18 років при скороченій тривалості їх щоденної роботи і т.д.) і гарантій для працівників.

Більш повний перелік державних норм і гарантій в оплаті праці і порядок їх застосування навелено в Законі України «Про оплату праці».

Сфера державного регулювання розповсюджується також на встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній власності, працівників підприємств, установ і організацій, які фінансуються з бюджету, на регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно переліку, який визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працюючих.

Одним з основних елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і гарантування її мінімального рівня.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за якої не може проводитися оплата за виконану працівником, погодинну норму праці (обсяг робіт) за місяць.

У мінімальну заробітну плату не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій всіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

- вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації і розвитку економіки країни;

- загального рівня середньої заробітної плати;

- продуктивності праці, рівня зайнятості і інших економічних умов.

Таблиця 11.2

Співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму станом на кінець року

Показник	2005	2006	2007	2008	2009
Мнімальна заробіна плата,грн	332	400	460	605	744
Прожитковий мінімум, грн	423	472	592	592	744
Відношення МЗ до ПМ	0,78	0,85	0,77	0,98	1,0

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік при затвердженні Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і складання генеральної угоди [3].

Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за згодою сторін, що ведуть колективні переговори.

Контроль за дотриманням законодавства про оплату праці здійснюють:

- Міністерство праці і соціальної політики України і його органи;

- фінансові органи;

- органи Державної податкової інспекції;

- професійні спілки і інші органи, що передбачають інтереси найманих працівників.

Від імені Міністерства праці і соціальної політики обов'язки по контролю виконують Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю і територіальні органи – територіальні державні інспекції праці (ТДІП).

Таблиця 11.3

Види відповідальності посадовців за порушення Законодавства про оплату праці

Характер порушення	Відповідальність	Ким накладається
Адміністративна відповідальність
Порушення встановлених термінів виплати ЗП і виплата її в неповному розмірі, а також інші порушення законодавства про працю	Штраф, що накладається на посадові особи в розмірі від 15 до 50 нмдг	Суддями районних, районних в місті, міських або міскрайоних судів
Невиконання законних вимог посадовців Госнадзортруда і ТДІП щодо усунення порушень законодавства про оплату праці або створення перешкод для діяльності цих органів	Штраф, що накладається на посадові обличчя в розмірі від 10 до 14 нмдг	Посадовцями Госнадзортруда і ТДІП
Кримінальна відповідальність
Безпідставна виплата ЗП, інших встановлених законом виплат громадянам більш, ніж за один місяць, допущена керівником підприємства умисне	Штраф від 100 до 300 нмдг або позбавлення права посідати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправні роботи на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк до 2 років, з позбавленням права посідати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років	Суддями районних, районних в місті, міських або міскрайоних судів
Безпідставна невиплата ЗП, інших встановлених законом виплат громадянам більш, ніж за один місяць унаслідок нецільового використовування засобів, призначених для виплати ЗП, інших встановлених законом виплат	Штраф від 500 до 1000 нмдг або обмеження свободи на строк до 5 років, або позбавлення волі на строк до 3 років
Дисциплінарна відповідальність
Невчасна виплата ЗП або виплата її у розмірі нижче встановленого законом розміру мінімальної ЗП	Розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства	Власником або уповноваженим їм органом
Невиконання посадових обов'язків	Догана, звільнення	Органом, якому надано право ухвалення на роботу і призначення на посаду винного працівника
Матеріальна відповідальність
Невчасна виплата ЗП понад один місяць, що привело до виплати компенсації за порушення термінів її виплати, і за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством	Повна матеріальна відповідальність у розмірі збитку, заподіяного з вини керівника підприємству, установі, організації	Відшкодування винним керівником збитку в розмірі, не перевищуючим середньомісячний заробіток, проводиться по розпорядженню власника або уповноваженого їм органу. У решті випадків збиток покривається за рішенням районного, районного в місті, міського міскрайоних суду, або за заявою прокурора

Реалізація органами Держнагляду покладених на них функцій здійснюється шляхом проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності.

Перевірка складається з наступних етапів:

Робота з документами, наданими для перевірки. При цьому перевіряючий має право не тільки знайомитися з інформацією, документами і матеріалами, але і одержати від працедавця копії і витягання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, і необхідних для виконання його повноважень.

1. В ході перевірки інспектор праці також має право зажадати від працедавця необхідні пояснення з питань впровадження законодавства про оплату праці.

2. Оформлення акту перевірки, в якому фіксуються виявлені порушення.

3. Проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з керівним складом об'єкту перевірки і представниками трудового колективу про необхідність дотримання законодавства про оплату праці.

Рішення посадовців Держнагляду і ТДІП може бути оскаржено в десятиденний термін вищестоящому посадовцю ТДІП, а у разі невирешення питання – в керівництво Держнагляду і в суді.

За порушення законодавства про оплату праці винні особи можуть притягати до адміністративної, кримінальної, дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Види відповідальності посадовців за порушення Законодавства про оплату праці представлені в табл. 11.3.