2.5.2. Доброякісні пухлини

Доброякісні пухлини характеризуються повільним ростом, вони не пророста­ють і не руйнують прилеглі тканини, а лише при збільшенні розмірів відтискають або стискають їх. Доброякісні пухлини не дають метастазів (не поширюються) і не рецидивують (не відновлюються) після радикальних операцій. За своєю гісто­логічною природою мало відрізняються від тканин, з яких вони утворились. До них відносяться - папілома, аденома, епітеліальні кісти та ін. Залежно від локалі­зації така пухлина може існувати протягом всього життя і не турбувати хворого.

Папілома

Це доброякісна пухлина, що розвивається із епітеліальної тканини, частіше виникає на шкірі, слизовій оболонці (шлунка, кишечника, сечового міхура).

Папіломи бувають вродженими і набутими. Ростуть у вигляді плоских пухлин, бородавок, ворсинок, сосочків, "цвітної капусти". При збільшенні та травмати­зації папіломи можуть кровити і перетворюватись у злоякісні пухлини.

Епідермальні кісти

Це порожнисті, мішкоподібні утвори, що виникають внаслідок проникнення в глибину тканин невеликих частин шкіри в період ембріонального розвитку. У зв'язку з чим внутрішня стінка такої кісти складається з шкіри і її придатків (сальних, потових залоз і волосся). Вони мають щільну оболонку і наповнені кашкоподібною масою, що складається з секрету сальних, потових залоз і волосся, ці кісти називають дермоїдами. Якщо до складу кісти входять не тільки різні тканини, а і зачатки різних органів, то такі кісти називаються тератома­ми. Найчастіше такі кісти трапляються в тазовій ділянці, передньому сере­достінні. Епідермальні кісти, які складаються лише з епідермісу, частіше лока­лізуються біля зовнішнього кута ока, верхньої повіки, кореня носа та ін.

Атерома

Це ретенційна кіста, яка виникає при закупорці вивідної протоки сальної залози і накопичення її секрету. Характерною ознакою атероми є те, що вона росте в товщі шкіри і щільно спаяна з нею.

Аденома

Це пухлина, яка утворюється із залозистої тканини. Може переходити в залозистий рак. Аденоми трапляються в усіх частинах тіла, де є залозиста тка­нина (у молочній, підшлунковій, щитоподібній залозах, яєчнику та ін.) (рис.2.5.1).

Рис. 2 5.1. Аденома правої частки щитоподібної залози.

Характерною особливістю аденоми є те, що вона здатна виділяти секрет подібний до секрету залози, з якої вона походить. Аденоми ростуть повільно, але часто набувають злоякісного рос­ту і дають метастази.

Фіброма

Це доброякісна пухлина, що розвивається із сполучної тканини. Трапляється в усіх ділянках організму. Фіброми ростуть повільно, мають щільну консистенцію, можуть сягати великих розмірів. Найбільш часто локалізуються в матці, шкірі, підшкірній клітковині. Фіброми, які локалізуються на фасціях і апоневрозах, називають­ся десмоїдами.

Ліпома

Це доброякісна пухлина, що розвивається з жирової тканини. Має часточкову (долькову) структуру, покрита тонкостінною капсу­лою, росте повільно, виникає всюди, де є жирова тканина. В основному локалізуєть­ся на кінцівках, передній стінці живота. Пух­лини можуть сягати гігантських розмірів (рис. 2.5.2).

Рис. 2.5.2. Ліпома спини.

Хондрома

Це пухлина, що розвивається з хрящової тканини, виникає переважно на тих кістках, на яких в ембріональний період був хрящ. Хондрома частіше росте в метафізах довгих трубчастих кісток, але зустрічається і в кістках таза, на фалангах пальців. Відзна­чається повільним ростом.

Остеома

Це пухлина, що розвивається з кістко­вої тканини, росте повільно і може перетво­рюватись у злоякісну остеосаркому.

Ангіома

Це вроджена судинна пухлина, що роз­вивається з кровоносних (гемангіома) судин (рис. 2.5.3).

Рис. 2.5.3. Гемангіома обличчя.

Локалізується частіше на губах, щоках, у порожнині рота, може виникати і на внутрішніх органах (печінці, селезінці, шлун­ку тощо). Розрізняють просту, печеристу (губчасту) і гіллясту форми гемангіоми. Вона може розриватись і ускладнюватися кровотечею. До гемангіоми зараховують і родимі плями, в яких є завжди розширена сітка кровоносних судин. Пухлину, що ут­ворюється з лімфатичних судин називають лімфангіомою. Вона переважно локалізуєть­ся теж на обличчі, іноді сягає дуже великих розмірів, спотворюючи обличчя (рис2.5.4.).

Рис. 2.5.4. Лімфангіома обличчя.

Міома

Це пухлина, що розвивається з м'язової тканини. Якщо вона походить із гладкої мус­кулатури, то її називають лейоміомою; такі пухлини частіше локалізуються в травному каналі, сечовому міхурі. Пухлину, що утворюється з поперечносмугастої мускулатури називають рабдоміомою. Ця пухлина характеризується повільним ростом.

Невринома

Розвивається зі шванівської оболонки периферичних нервів. Трапляється нечасто, в основному локалізується у сідничному нерві, нервах верхніх кінцівок. Це невелика пухлина, яка супроводжується вираженим больовим синдромом.

Гліома

Може виникати із білої або сірої речовини головного чи спинного мозку. Іноді локалізується на сітківці ока. Незважаючи на те, що пухлина за своєю будовою доброякісна, вона характеризується швидким ростом із проростан­ням у навколишні тканини. Залежно від локалізації гліома може викликати ту чи іншу клінічну картину пухлини головного, спинного мозку. Після видален­ня гліоми може настати рецидив.

Слід пам'ятати, що поділ пухлин на доброякісні та злоякісні є умовним і допускається тільки при клінічній оцінці захворювання. Доброякісні пухлини, розташовані близько до життєво важливих органів, можуть порушувати їх функцію і призводити до смерті хворого (пухлина мозку, середостіння та ін.).