6.Теорія «виклику та відповіді» у концепції а.Тойнбі.

Якщо відвернутися від образного стилю викладу, то концепція Тойнбі дає ключ до розуміння творчої природи і можливої альтернативності культурно-історичного процесу. Розвиток культури здійснюється як серія Відповідей, що даються творчим людським духом на ті Виклики, що кидає йому природа, суспільство і внутрішня нескінченність самої людини . При цьому завжди можливі різні варіанти розвитку, тому що можливі різні Відповіді на той самий Виклик. В усвідомленні цієї фундаментальної обставини і складається неминуще значення концепції Тойнбі.Концепція Тойнбі, що уражала як грандіозністю задуму, так і непослідовністю його виконання досить неоднозначно сприймалася як на Заході , так і в нашій країні. У нас Тойнбі було прийнято лаяти як "представника буржуазної історії соціології, що прагне переосмислити весь суспільно-історичний розвиток людства в дусі лжетеорії круговороту локальних цивілізацій, спростованої марксистським навчанням ". Західні історики не могли пробачити Тойнбі недостатню строгість викладу, настільки властиву його праці, а також мниму претензію на універсальність. Однак без вдумливого аналізу "Постижение истории" Тойнбі духовна картина XX століття не «Може бути зрозуміла. Його філософія історії не є бездоганною і - тим більше - пророчою: Тойнбі усього лише показав, що історія відкрита для збагнення і що людство здатне дати гідну Відповідь на Виклик світобудови».

7. Ігрова концепція культури й.Хейзингі

Нідерландскьий історик, теоретик культури Й. Хейзинга сформулював концепцію ігрової культури в роботі «Homo ludens» (1938). «Культура,- пише він,- не походить з гри як живий плід, який відділяється від материнського тіла, - вона розкривається у грі і як гра.» Вся культурна творчість є грою: і поезія, і музика, і людська думка, і мораль тощо. Гра виникає раніше за культуру, бо ще до виникнення суспільства людей головні риси гри вже існували в поведінці тварин. Гра виконує культуроформуючу функцію , бо перш ніж щось створити, людина повинна «програти» цей процес. За Хейзингою, цілі епохи «грають» у втілення ідеалу. У процесі розвитку культури елементи гри відступають на другий план, асимілюються сакральною сферою, кристалізуючись в поезії , прав. відносинах. Починаючи з 18 ст. , розум і практична користь витісняють гру. Але інстинкт гри, як вважає Хейзинга, може відродитися в будь-який момент. Ідеї Хейзинги розвиває Х. Ортега-і-Гассет, який протиставляє «живу» культуру ( культуру гри) масовій.Є. Фінк підкреслює, що ігрове начало проходить крізь все життя людини і обумовлює спосіб усвідомлення буття. Гра розглядається як один з чотирьох головних феноменів людського буття: Смерті,Праці,Любові.

8. Міф як перша історична культура. Система міфологічних вірувань

Ще К.Г. Юнг показав, що міф – найперша початкова форма психічного досвіду людини і всі архетипи так чи інакше пов’язані з міфологічними образами, переживаннями. Тобто зрозуміти міф як систему певних знаків- означає зрозуміти не тільки первісну культуру, а взагалі код культури людства. Отже , міф- це перша історична форма культури. Міф перекладається як “сказання, розповідь”. Він був частиною ритуальних дій. Розповідь про Богів була частиною концентрованих, тілесних вражень і включала не тільки словесне виконання, а й танок, і пантоміму. Міф від казки відрізняється вірою первісних людей в те, що міфологічні події справді мали місце, але дуже давно. Перш за все, міф- це спосіб буття первісної людини, який базується на уособленні, одухотворенні природи, сприйнятті людини як частки цілого, єдиного космосу. У такому міфологічному космосі людині потрібні покровителі, якісь сили, боги, яким люди приносять жертви і на допомогу яких сподіваються. Для кожного племені («язика») характерна своя система вірувань, але все ж вони мають спільні типологічні риси. Вчені виділяють 3 головні форми міфологічних вірувань:

Анімізм – віра в душі і духів, що впливають на життя людини. Різні племена по-різному визначають місцезнаходження душі в тілі. Одні вважають, що вона в крові, бо бачили що поранена людина вмирала, втрачаючи кров, інші вірили, що душа в очах, звідси віра в « лихе око», що завдає шкоди, терті вбачали душу у волоссі.

Тотемізм- віра в існування зв’язку між родом та його тотемом –певним видом тварин / рослин. М’ясо таких тварин не їли, їх не вбивали, бо вони вважалися «батьком», «старшим братом» тощо. Тварина- головна тема первісного живопису , і це теж наслідок тотемізму.

Фетишизм- віра в надприродні властивості неодухотворених предметів, обожнювання предметів, які мають демонічну силу. Фетишами могли бути будь-які речі : кігті тварин, зуби, малюнок пораненої тварини.

Всі ці форми вірувань базуються на ідеї містичного споріднення явищ, що в свою чергу, є основою магії як способу впливу на речі. Магічним символом було навіть ім’я ( вважалося, що не можна називати незнайомій людині своє ім’я, бо вона може завдати шкоди,зачарувати) Розрізняли:військову магію (ритуал перед боєм),любовну ,лікувальну,метеорологічну,промислову (рибальску, землеробську..)

9. Походження та періодизація первісного мистецтва.

Питання про походження мистеціва ще й досі вирішується неодно­значно Існує кілька концепцій:

1. «імітаційна теорія»( Лукрецій, Кант, Сеченов), за якою мистецтво є виявом інстинкту імітації, одним з природних інстинктів людини, який і виявляється в риту­алі, імітуючому дії людини чи тварини.

2. Друга теорія базується на ствердженні, що людина має "інстинкт прикрашення", який і народжує мистецтво (натільні прикраси, татуювання, прикрашені знаряддя праці та предмети побуту )

3. Третя концепція, яка здається найбільш ґрунтовною, викладена у до­слідженні А.Д. Столяра "Походження образотворчого мистеціва".За А. Д. Столяром, у палеолітичної людини (доби верхньою палеолі­ту) виникають "надмірні емоції" або «натуральна пантоміма» збудження, хвилювання мисливців дося­гає апогею на момент знищення тварини, але це збудження не може обір­ватися в одну мить, воно продовжується ("надмірні емоції") й породжує комплекс нових дій первісної людини зі шкурою тварини.Натуральна пантоміма включає пластичні дії ,ритмозвукові елементи,що розігруються навколо туші тварини.Так народжується мистецтво:образотворче,музичне,театральне,літературне.

Ми­стецтво палеоліту виникає на стадії верхнього або пізнього палеоліту.

І Пізній палеоліт 40-10 тис р до н е

II Мезоліт (середній кам'яний вік) - 10 - 6 тис р до н е

III Неоліт (новий кам'яний вік) - 6—2 тис р до н е

У свою чергу в верхньому палеоліті виділяють ще три періоди

1) Оріньякський - 40 - 35 тис р до н е

2) Солютре 35-25 тис р до н е

3) Мадлен -25-10 тис р до н е

Саме до мадленського періоду відносяться найвизначніші явища первісного мистецтва.