3. Межі та розмір малої групи.

Мала група – це невелике за розміром об’єднання людей, які пов’язані безпосередньою взаємодією. Її нижні і верхні межі визначаються якісними ознаками, основними з яких є контактність і цілісність. Контактність – це можливість кожного члена групи регулярно спілкуватися один з одним, сприймати й оцінювати один одного,обмінюватися інформацією, взаємними оцінками і впливати один наодного. Цілісність визначається як соціальна і психологічна цілісність індивидів, які входять у групу, що дозволяє сприймати їх як єдине ціле.

За нижню межу розмірів малої групи більшість спеціалістів бере три людини, оскільки у групі з двох людей (діаді) групові, соціально-групові феномени проходять особливим чином. Верхня межа малої групи визначається її якісними ознаками й, звичайно, не перевищує 20-30 людей. Оптимальний розмір малої групи залежить від характеру спільної діяльності і знаходиться у межах 5-12 людей. У менших за розміром групах скоріше виникає феномен соціального перенасичення, групи, більші за розміром, легше розпадаються на більш дрібні, в яких індивіди пов’язані тіснішими контактами. Виходячи з цього, прийнято виокремлювати первинні групи, тобто найменші за розміром і неділимі спільності (спільноти), і вторинні, що формально є єдиною спільністю, але які містять у собі декілька

первинних груп.

4.Класифікація малих груп

Група — об'єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, що виявляється в їх сумісній діяльності, зокрема в спілкуванні.

Залежно від того, безпосередніми чи опосередкованими є взаємозв'язки між індивідами, групи поділяють на умовні й реальні.

Умовна група — об'єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки. Ознаки умовних груп бувають різними: стать, вік, професія, етнічна належність та ін.(пр: підлітки, символічна збірна команда світу з футболу, яку формують журналісти, тощо.)

Реальна група — контактне об'єднання людей, яке утворилося на основі спільної для них просторово-часової ознаки. Це обмежена за розмірами спільнота людей, які в певний час у певному місці взаємодіють і спілкуються між собою. Реальні групи бувають малими і великими.

Мала група — відносно стійке об'єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт індивідів, пов'язаних між собою спільними цілями, завданнями. Чисельність такої групи — від 2 до 30—40 осіб. (сім'я, студентська група, виробнича бригада, спортивна команда) Об'єднання кількох малих груп утворює велику групу.

Первинна група — об'єднання людей, пов'язаних між собою родинними узами, дружбою чи спільними інтересами (сім'я). Головними ознаками первинної групи є контакт віч-на-віч, постійне спілкування і мала чисельність (від 2 до 5— 7 осіб). Вторинна група — де об'єднання декількох первинних груп. (громада, яка об'єднує декілька сімей)

За способом утворення групи поділяють на формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні).

Формальна група — група, що має зовнішньо задані соціально значущі цілі діяльності, юридично визначений статус, нормативно закріплену структуру, призначене чи обране керівництво і встановлені права та обов'язки осіб, які належать до цієї групи. Неформальна група не має юридично зафіксованого статусу. (різні молодіжні об'єднання (рокери, панки та ін.), асоціальні групи (злодії, наркомани).

За ознакою ставлення особистості до внутрішніх норм виділяють референтну (еталонну) групу.

Референтна (еталонна) група — реальна чи уявна група, погляди, норми якої є зразком для особистості. З її представниками людина порівнює себе, на її норми і цінності орієнтується у своїй поведінці й самооцінціЗа рівнем розвитку всі групи поділяють на чотири види: дифузні, асоціації (просоціальні й асоціальні), корпорації й колективи.

Дифузна група — нестійке короткочасне об'єднання людей, що виникає лише на основі особистісно-значущої діяльності. Прикладом такої групи є люди, що їдуть в одному купе поїзда.

Асоціація — група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для кожного зміст спільної діяльності. Ролі і статуси в такій групі суворо детерміновані, але від цього не залежить ефективність спільної діяльності. Залежно від спрямованості діяльності асоціації поділяють на просоціальні й асоціальні.

Просоціальні асоціації — групи, цінності яких не суперечать цінностям суспільства. Асоціальні асоціації — групи з антисуспільними цінностями(товариство колекціонерів, асоціальної — група підлітків — хуліганів.)

Корпорація— група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для її членів, але асоціальний зміст групової діяльності. Корпорацією можна вважати добре згуртовану групу, що протиставляє себе суспільству, порушує норми моралі та права, дбає лише про корисливі групові інтереси. (мафіозне об'єднання.)

Колектив— група, в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним і особистісно-значущим змістом спільної діяльності. Він є найвищим рівнем розвитку групи, бо в ньому, крім характерної для попередніх трьох видів груп ознаки (особистісна значущість діяльності), з'являється нова — суспільна цінність діяльності. Колектив є ідеальною з погляду суспільства спільнотою. Тому будь-яке суспільство прагне відтворити себе в колективах, які боролися б за втілення його ідеалів і цінностей.