3. Об'єктивна основа фінансів.

Об’єктивну основу фінансів складають формування, розподіл і використання грошових доходів,держави, юр.осіб та громадян.

Формування,рух та використання фондів коштів є суттєвою рисою фінансів, яка виділяє їх серед інших видів грошових відносин.

Об’єктивна потреба фінансів (наявність товарно-грошових відносин; розподіл сукупного суспільного продукту; контроль за господарською діяльністю) робить абсолютно необхідною діяльність щодо управління ними. Фінансова діяльність держави становить діяльність держави щодо формування, розподілу й використання централізованих i децентралізованих грошових фондiв iз метою забезпечення здійснення функцій держави, завдань соціально-економічного характеру, управління обороноздатності, діяльності державних органів.

4. Матеріальний зміст фінансів.

Матеріальним змістом фінансів є гроші. Фінансові відносини виникають не з приводу грошей, а й з приводу формування грошових доходів та накопичень, які приймають форму фінансових ресурсів.

Централізовані фонди коштів перебувають у розпорядженні держави як суб'єкта публічної влади (державний бюджет, Пенсійний фонд) та органів місцевої влади й місцевого самоврядування (місцеві бюджети). За рахунок зібраних до цих фондів коштів фінансуються державні та місцеві видатки, здійснюється капітальне будівництво, інвестиційна та інноваційна діяльність, утримується соціально-культурна невиробнича сфера - освіта, наука, фізична культура та спорт, охорона здоров'я; утримуються органи державної влади, правоохоронні органи тощо.

Децентралізовані фонди коштів створюються у межах окремих суб'єктів господарської діяльності (за рахунок власних прибутків) та певних галузей національної економіки (наприклад, агропромислового сектора - як за рахунок власних прибутків, так і за рахунок державних асигнувань). Їх не можуть використовувати органи державної влади для фінансування видатків держави, проте вони відіграють істотну роль на фінансовому ринку держави. Зокрема, за рахунок цих коштів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів держави шляхом сплати податків. Вони активно обертаються у кредитно-фінансовій системі, у тому числі в банківській, і дають додаткові прибутки як власникам, так і кредитно-фінансовим установам і, відповідно, державі.

Сукупність централізованих і децентралізованих фондів коштів являє собою фінансові ресурси країни, що відображаються у зведеному фінансовому балансі України.

5. Фінансова діяльність.

Фінансова діяльність - це діяльність держави з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, діяльності державних органів.

Об’єктом фінансової діяльності є відносини, які регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їх обороту (формування, розподілу, використання).У вузькому розумінні мова йде про рух грошей, які формують державні фонди. Суб’єктом фінансової діяльності є відносини, які регулюють фінансову діяльність досить традиційні і визначені (держава, територіальні об’єднання, юридичні і фізичні особи). Але хотілося би підкреслити роль держави. Її роль і місце характеризується в цих умовах з двох сторін:

- з однієї сторони, держава виступає в якості господарського суб’єкта, який поєднує статус власника грошових коштів і організатора господарської діяльності.

- з другої сторони, держава виступає носієм влади, яка реалізується і в сфері фінансової діяльності.

Фінансову діяльність характеризують відповідні особливості:

- на відмінну від однорідних сфер державної діяльності вона має міжгалузевий , всезагальний характер, оскільки забезпечення фінансовими ресурсами направлено на всі галузі і сфери державного управління та область контролю;

- фінансова діяльність реалізується як державними органами, так і органами місцевого самоврядування;

- фінансова діяльність здійснюється через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.