2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни поділяються на три групи:

1. Загальнонаукові терміни – вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: теорія, аналіз, закон, система тощо. Такі терміни прості, зрозумілі; в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, порівняймо: закони милозвучності – закон Ньютона, теорія походження мови – теорія ймовірності, мовна система – система водопостачання.

2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: екологічні витрати, технополіс, приватна власність). Наприклад: leader у гірничій справі має значення — «направляюча стріла копра», у слюсарній справі — «ходовий гвинт»

3. Вузькоспеціальні терміни – це слова або словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад, економічної: інвестиція, менеджер; юридичної: юриспруденція, правовідносини тощо.

3. Способи творення термінів.

Співвідношення національного та міжнародного – каркас у підході до термінотворення.

Основні способи творення наукових термінів української мови.

1. Вторинна номінація – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: ринок праці, власний заголовок, водяний знак.

2. Словотвірний – утворення термінів за допомогою префіксів: міжгалузевий, субординація; суфіксів: маркування, оборотність, підсилювач, законодавство; складанням слів і основ: держава-монополія, літературознавство; скороченням слів: АЕС, АН.

3. Синтаксичний – використання словосполук для називання наукових понять: професійне спрямування, академічне видання, ринкові відносини.

4. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом: алгоритм, біг-борд, дивіденд.

Причини запозичення термінів:

• запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус – додаткова винагорода, асиміляція – уподібнення;

• паралельне використання власного і запозиченого терміна: екзамен – іспит, комунікація – спілкування;

• пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно існують запозичення і власні терміни: тенденція – розвиток, алфавіт – абетка, адекватний – відповідний;

• відсутність досконалого терміна, який би відповідав сучасним вимогам: ліквідат – юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв’язку з її ліквідацією.

• За структурними моделями терміни поділяють на:

• однокомпонентні: прерогатива, брифінг;

• двокомпонентні: ратифікація договору (іменник + іменник), універсалії культури (іменник + прикметник); цивільне право (прикметник + іменник);

• трикомпонентні: вільна економічна зона (прикметник + прикметник + іменник), пасивний словник мовця (прикметник + іменник + іменник), категорія роду іменників (іменник + іменник + іменник);

• багатокомпонентні: реєстрація актів громадянського стану.

АБО

• прості (однокомпонентні): непохідні (наприклад: дуга) та похідні (наприклад: запобіжник);

• складні — це терміни, які складаються з декількох основ, наприклад: мікрохвиля;

• складені — це терміни-словосполучення, наприклад: дросельний вентиль, розширювач діапазону гучності;

• терміни-символи (%) та терміни-напівсимволи (α-промені).