Суспільний ідеал християнства – цивілізація любові
Вказати консервативний характер соціального вчення церкви і донести студентам думку, що Церква протестує проти пороків сучасної цивілізації: індивідуалізму, консюмеризму (споживатництва), духу вседозволеності, тощо. Церква не вважає нормативним видом соціального життя монархію, аристократію чи республіку. Головне для Церкви – це захист прав людини на вільне віросповідання, збереження традиційних християнських цінностей, застосування норм моральної поведінки в політичному та економічному житті. Церква виступає за розквіт доброчинності як вияву соціальної солідарності та християнської любові. Завданням держави Церква вважає захист від соціального зла, від злочинів проти особистості та суспільства. Завданням громадянського суспільства Церква вважає побудову «цивілізації любові» - братських відносин взаємодопомоги, живих особистих зв’язків, що втілювали б в життя ідеали всеохоплюючої любові.
Тестові завдання(взірець):
1. Що є основою соціального вчення християнської церкви...
А) страх
Б) віра
В) любов
Г) багатство
2. Консюмеризм - це ...
А) споживатництво
Б) віра в спасіння вірою
В) вседозволеність
Г) ідеалістичні вірування про людину
3. Як християнська етика ставиться до культу успіху?
А) позитивно
Б) негативно
В) нейтрально
4. Охарактеризуйте наступні види любові: storge, philia, eros, agape
Еталони відповідей: 1В, 2А, 3Б
Запитання для контролю і самоконтролю
Що таке християнська любов?
З якими рисами пов’язана любов?
Назвіть і охарактеризуйте види любові.
Які основні положення соціальної доктрини Церкви??
Рекомендована література
Бендик М., Гнатів І., Огірко О. Християнська етика. – Львів, 1997
Біблія
Дан Г.П Етика для лікарів, медсестер і пацієнтів. – Львів: Свідчадо, 2008.
Мовчан В.С. Етика. – Навчальний посібник. – К.: Знання, 2007.
Сабара О. Вибір добра: Основи християнської етики: Метод. матеріали. – Львів: Світ, 2009.
Серафим Слободський Закон Божий: Підручник для сім’ї та школи. – К.: Фентезі ЛТД, 1996
Християнська етика і педагогіка: статті та уроки. – Острог: «Острозька академія», 2001.