1.4 Висновки до розділу і

У розділі І нашої курсової роботи були вказані основні поняття щодо терміну офіційного стилю та його підстилів. Для встановлення суті терміну офіційного стилю були використані визначення кількох філологів, які займались вивченням та розробкою теорії стилістики текстів. Виходячи з цих визначень, можна сказати, що офіційний стиль – це сукупність мовних засобів, що використовуються при складанні офіційних документів, призначених для регулювання стосунків між державами, установами, окремими особами та установами, між посадовими особами в політичному, громадському економічному житті та законодавстві. Шляхом вивчення теоретичної інформації були розглянуті головні риси офіційно-ділового стилю і такі його підстилі, як: законодавчий, дипломатичний, юридичний та адміністративно-канцелярський, а також їх жанри. Основним видом текстів офіційно-ділового стилю є ділові документи, одним з різновидів яких є протоколи, – регламентуючі нормативні документи з низьким рівнем стандартизації, які ми і будемо розглядати у другому розділі. Вищесказаним підтверджується теоретична цінність та мета вивчення матеріалу на першому етапі дослідження.

РОЗДІЛ II Синтаксичні особливості дипломатичного підстилю на матеріалі протоколів Європейського Союзу

2.1 Синтаксичні особливості дипломатичного підстилю

Дипломатичний підстиль офіційного стилю обслуговує дипломатичну службу, контакти різних держав з іншими державами, з міжнародними співтовариствами та всесвітніми організаціями. Цей підстиль характеризується специфічною лексикою, термінологією, серед якої чимало запозичень, та своєрідними формулами дипломатичної ввічливості.

До дипломатичних належать:

організаційно-регулюючі документи (конвенція, пакт, угода, протокол про наміри);

організаційно-впливові документи (декларація, нота, вербальна нота, міжнародна заява);

інформативно-описові документи (меморандум, комюніке).

Відповідно до наведеної класифікації дипломатичні протоколи, на матеріалі яких ми робимо аналіз офіційного стилю, відносяться до організаційно-регулюючих документів.

Дипломатичний підстиль, який є частиною офіційно-ділового стилю, функціонує в єдності з законодавчим та адміністративно-управлінським під стилями, про що свідчить активне використання жанрів, які прийнято співвідносити з законодавчим (декларація) та адміністративно-управлінським (договір, угода, конвенція) підстилями.

Спеціальна лексика є основним стрижнем, навколо якого будується весь документ у лексичному плані з точки зору приналежності до стилю. До неї можна віднести назви дипломатичних установ, органів, процедур, посадових осіб, дипломатичних документів та їх частин тощо. Частка кожного лексичного шару не однакова, якщо загальновживана лексика складає більшість елементів, то спеціальна лексика є дипломатичним «фоном» документа.

На синтаксичному рівні дипломатичний підстиль характеризується «правильною» однотипною будовою розгорнених речень з однорідними конструкціями і зворотами.

Офіційно-діловий стиль відрізняється від інших стилів такими специфічними ознаками, як значна кількість стандартних форм вислову, нормативних мовних одиниць, тобто слів, мовних зворотів, структурних різновидів речень.

В текстах офіційно-ділового стилю значно менше означень, ніж у художніх текстах, адже тут переважає інформація про факти, події, явища без їх оцінки. А ті означення, що вживаються в офіційно-діловому стилі, практично всі входять в стійкі словосполучення, або так звані мовні формули, – кліше. У використаних для дослідження протоколах було виявлено п’ятсот сімдесят три випадки використання таких мовних стандартів, наприклад: draft legislative acts [; 203], security policy [; 205], annual report [; 209], beyond doubt [; 212], the Rules of Procedure [; 221], procedural issue [; 223], price stability [; 230], international cooperation [; 232], the Executive Board [; 235], percentage points [; 242], approved balance sheet [; 250], financial year [; 254], financial institutions [; 257], financial autonomy [; 264], immovable property [; 266], income tax [; 270], legal act [; 274], price stability [; 281], operational costs [; 285], legal framework [; 290], external relations [; 293], external borders [; 301], general interest [; 308], public service [; 312], fundamental rights [; 314], quantitative restrictions [; 316], petroleum products [; 316], amended act [; 326] тощо. Такі словосполучення вказують на стандартність мовного оформлення документів, сприяють економії місця та підвищують інформативність документів. Подібні конструкції не зовсім типові, наприклад, для художнього стилю, хоча у прозових оповіданнях про високопосадовців або у творах письменників-фантастів цілком можливо зустріти приклади стійких словосполучень, наприклад у діалогах.

У синтаксисі розглянутих протоколів офіційного стилю знайшлося п’ятдесят три випадки використання безособових речень, наприклад “It shall be the duty of the Advocate-General” [; 221], які вказують на об’єктивність документу. Крім цього в тексті було помічено триста вісімдесят сім випадків наказових речень, наприклад: “The ECB shall take over the former tasks…” [; 248]; “The Rules of Procedure shall specify the qualifications…” [; 257]; “No exemption shall be granted in respect of taxes…” [; 266]; “This Protocol shall also apply to the European Investment Bank…” [; 272]; “The United Kingdom shall also have no right to participate…” [; 285]; “The other Member State shall be entitled to exercise…” [; 294]; “Denmark shall not participate in their adoption.” [; 301]; “This protocol shall be annexed to the Treaty on European Union…” [; 309]; “Acts shall be adopted if there are at least 255 votes…” [; 323] тощо, які були використані для того, щоб продемонструвати імперативний характер документу.

У заголовках протоколів було встановлено триста шістдесят дев’ять випадків використання номінативних реченнь, наприклад: Organisation of the Court of Justice [; 212], Final Provisions [; 225], Transitional tasks of the ECB [; 248], Protocol on the Statute of the European Investment bank [; 251], Sole Article [; 274], Annex to the Protocol [; 317], Provisions concerning the European Parliament [; 322] тощо. Ці речення були використані в заголовках документу, вони вказують на офіційність тексту. Такі заголовки не притаманні текстам художнього стилю, проте подібні номінативні речення все ж можна зустріти в текстах публіцистичного стилю, особливо наукового.

У текстах протоколів було помічено вісімсот п’ятдесят шість випадків речень з пасивними конструкціями, наприклад: “Where immunity has been waived and criminal proceedings are instituted against a Judge…” [; 210]; “…13 Judges shall be replaced…” [; 212]; “A case shall be brought before the Court of Justice…” [; 215]; “The provisions relating to the … are set out in Annex…” [; 225]; “The amount of each national central bank’s monetary income shall be indemnified against…” [; 243]; “Denmark shall not be bound by the rules…” [; 303]; “This protocol shall be annexed to the Treaty on the Functioning of the European Union.” [; 309] тощо, вони зумовлені не стільки особливостями офіційного стилю, скільки узусом англійської мови, адже для неї характерне використання таких конструкцій, вони складають значну частину англійського письма та мовлення.

Дипломатичному підстилю притаманне вживання сполучних слів-конекторів, в протоколах, на основі яких було проведене дослідження знайшлося сімнадцять випадків таких слів, наприклад: furthermore [; 208], moreover [; 213], in addition [; 216], notwithstanding [; 222], however [; 258], in so far as necessary [; 228], hereinafter [; 274] тощо. Використання цих слів у тексті протоколів вказує на зв’язність та логічну послідовність у викладі тексту документу. Такі слова також можуть використовуватись у текстах художнього, публіцистичного, наукового стилів.

У тексті документу, який ми розглядаємо знайшлося сто двадцять два випадки використання довгих речень, ускладнених дієприкметниковими зворотами та сто сімдесят вісім випадків речень з дієприслівниковими зворотами, наприклад, відповідно – “…each institution shall ensure constant respect for the principles of subsidiarity and proportionality, as laid down in the Article 5 of the Treaty on European Union” [; 206]; “A conference of Parliamentary Committees for Union Affairs may submit any contribution it deems appropriate for the attention of the European Union” [; 205]. Також було виявлено сто дев’яносто три випадки речень ускладнених однорідними членами речення, наприклад: “The Commission shall forward its draft legislative acts and its amended drafts” [; 206]; та триста вісімнадцять випадків речень з підрядними реченнями, наприклад “The Commission will have, in a reasoned opinion, to justify why it considers that the proposal complies with the principle of subsidiarity” [; 208] тощо. Такі поширені та ускладнені речення у офіційному стилі свідчать про чіткість, послідовність, однозначність та змістовність викладу. У текстах цього стилю речення членують на окремі блоки, які створюють синтаксичну схему, через це зміст речення чітко окреслений, не заплутаний і легко сприймається.

Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю: усталені, найбільш характерні, часто й спеціально використовувані мовні форми, стандартні вислови, шаблонні структури речень, мовних зворотів, адже кожен документ, складається за певним зразком; майже не допускається пропуск слів у тексті, тобто такі словосполучення, як draft legislative acts [; 205], national Parliaments [; 206], European Union [; 211], – вживаються лише як сталі вирази і кожного разу трапляються в тексті в одному й тому ж вигляді, без пропусків означень та без заміни їх на синоніми. Така точність та суворість написання певних словосполучень зумовлена необхідністю в чіткому, адекватному, однозначному сприйнятті та розумінні змісту матеріалу, викладеного в документі.

Кожен документ оформлюється у певних синтаксичних межах. Інформація повинна бути стисло, логічно, послідовно, нормативно викладена, в таких текстах повинні бути наявні певні усталені вирази, словосполучення, кліше. Пропуски літер чи слів є неприпустимими, тому що через це може зруйнуватися або навіть повністю змінитися зміст усього документа, що недопустимо через надзвичайну важливість сфер, у яких використовують дипломатичний підстиль офіційного стилю. Найголовніша ознака офіційно-ділових текстів – достовірність, точність і правдивість викладу фактів. Не повинна бути присутня метафоричність, синонімічність чи певна неоднозначність, такі документи мають містити лише однозначну інформацію.

Типовими для дипломатичного підстилю є, зокрема, такі мовні форми, та сполучення слів, як

Обов’язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту в документах офіційного стилю, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних висловів, через що в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками. Але це стосується документів з високим рівнем стандартизації, у яких думка вже сформована, а документи з низьким рівнем стандартизації, такі як протоколи, не послуговуються готовими бланками, тут думка виражається відповідно до кожної окремо взятої ситуації.

В офіційно-діловому лексиконі основний масив складає між стильова, загальновживана лексика з високою частотністю. Офіційний стиль має в чотири рази більше високочастотної лексики, ніж художній. Це пояснюється потребою забезпечити адекватність і точність передачі інформації, швидку обробку документів, тому однотипні поняття позначаються однотипними лексемами, не замінюються синонімічними, щоб зміст був чітким і недвозначним.

Стандартизовані мовні звороти виникають у результаті однотипності неодноразово повторюваних ситуацій. Їхня перевага полягає в тому, що вони вимагають мінімального напруження при сприйманні тексту й пришвидшують процес укладання документа, що дозволяє не витрачати зусиль на пошуки відповідних форм вислову.

Стандартизація висловлювань у багатьох випадках потребує знехтувати красою висловлення заради того, щоб чітко, зрозуміло та зручно оформити документ. Тобто синоніми в дипломатичному підстилі є непотрібними засобами, які можуть тільки ускладнити сприйняття матеріалу, або навіть змінити зміст поданої інформації. В даному випадку маються на увазі лише такі місця в документах, де потрібне однотипне оформлення.

Інформація в текстах дипломатичного підстилю полуговується синтаксично повними конструкціями, простими реченнями, ускладненими дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, однорідними та підрядними членами речення. Ці конструкції засвідчують дотримання норм офіційного стилю. Щодо складних речень, то зазвичай в текстах документів кількість складнопідрядних речень значно переважає над кількістю складносурядних у складному реченні. Це пов’язано з високим ступенем інформативності, точності та однозначності документів дипломатичного підстилю.