3.3.6. Особисті немайнові права і обов'язки подружжя

Шлюб спричиняє для подружжя рівні особисті немайнові права і обов'язки. Подружжя має право на:

1) материнство і батьківство. Небажання чи нездатність мати дитину може бути причиною для розірвання шлюбу;

2) повагу своєї індивідуальності, своїх звичок і уподобань;

3) фізичний і духовний розвиток, одержання освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;

4) зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі орган РАЦС видає нове Свідоцтво про реєстрацію шлюбу;

5) розподіл між собою обов'язків у родині та спільне рішення питань життя родини на підставі рівності;

270

6) вільний вибір місця свого проживання;

7) припинення шлюбних відносин. Подружжя зобов'язане:

1) спільно опікуватись побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги;

2) спільно піклуватися про матеріальне забезпечення сім'ї;

3) вагітній дружині мають бути створені умови для збереження її здоров'я і народження здорової дитини; а дружині-матері — умови для поєднання материнства зі здійсненням нею інших прав і обов'язків.

3.3.7. Майнові права та обов'язки подружжя

Майно подружжя є матеріальною базою існування сім'ї. Сімей­ний кодекс України встановлює два режими власності подружжя: особиста приватна власність дружини і чоловіка; спільна сумісна власність подружжя.

Особиста приватна власність чоловіка, дружини поширюєть­ся на:

1) майно, що належало йому, їй до шлюбу;

2) майно, отримане під час шлюбу в дарунок чи у спадщину;

3) майно, придбане за особисті його, її кошти;

4) речі індивідуального користування, навіть якщо вони при­дбані за рахунок спільних коштів подружжя;

5) премії і нагороди, отримані за особисті заслуги;

6) кошти, отримані у відшкодування матеріальної чи моральної шкоди;

7) страхові кошти, якщо страхові внески сплачувалися за раху­нок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з подружжя;

8) плоди і доходи (дивіденди) від речей, що знаходяться в осо­бистій приватній власності.

Право особистої приватної власності має здійснюватися подруж­жям з урахуванням інтересів сім'ї, у першу чергу дітей.

Майно, у тому числі кошти, здобуті подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким майном по­дружжя володіє, користується і розпоряджається на рівних правах. Розірвання пі любу не припиняє права спільної сумісної власності. І навпаки, незалежно від розірвання шлюбу подружжя має право на розподіл спільної сумісної власності ./Частки подружжя у спільній власності є рівними, якщо інше не передбачено договором між ними.

Подружжя має підтримувати матеріально один одного. Як пра­вило, цей обов'язок взаємного утримання виконується добровільно. У разі невиконання цього обов'язку чоловік або дружина, що по­требує матеріальної допомоги, має право через суд вимагати надан-

271

ня утримання (аліментів) від іншого, якщо він чи вона можуть надати матеріальну допомогу. Сімейний кодекс визначає категорії осіб, що мають право вимагати аліментів:

1) непрацездатні чоловік чи дружина;

2) чоловік чи дружина, чиї доходи (заробітна плата, пенсія й інші доходи) нижчі за прожитковий мінімум;

3) дружина під час вагітності та протягом трьох років після на­родження дитини (якщо дитина має недоліки фізичного або психіч­ного розвитку — до досягнення дитиною шести років);

4) чоловік, з яким проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років (якщо дитина має недоліки фізичного чи психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років);

5) чоловік або дружина, з ким проживає дитина-інвалід.

Не має права на одержання аліментів чоловік або дружина, чия поведінка в шлюбі була негідною або він (вона) став непрацездатним у зв'язку зі вчиненням ним умисного злочину. Право на одержання аліментів зберігається і за розведеними чоловіком і жінкою, якщо він або вона стали непрацездатними у шлюбі чи протягом одного року після розірвання шлюбу.

Розмір аліментів визначається судом з урахуванням матеріаль­ного і сімейного стану обох сторін.

Право на одержання аліментів припиняється в разі відновлення працездатності одержувачем, а також у разі реєстрації ним повтор­ного шлюбу.

Подружжя, у тому числі колишнє, має право укласти договір про припинення права на утримання замість набуття права влас­ності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних з хворобою чи каліцтвом іншого з подружжя.